Проблема, нагадаю, в тому, що в переговорах брали участь ліві, праві та центристи, які терпіти один одного не можуть. Вони не могли взагалі ні про що домовитися, тому права партія – так звані "Ліберали" – вийшла з переговорів.
У відчайдушній ситуації до справи взявся президент Франк-Вальтер Штайнмаєр, який взагалі-то є фігурою церемоніальною. Він почав вимагати від своєї колишньої партії – соціал-демократів – негайно вступити в коаліційні переговори з Ангелою Меркель. Ті з неохотою погодилися, хоча раніше були категорично проти. Справа в тому, що виборці соціал-демократів не хочуть, щоб їхня партія була в одному уряді з Меркель та її правоцентристами.
Простіше кажучи, в Німеччині зараз досить безглузда ситуація: ті партії, які можуть увійти до коаліції, не хочуть брати в ній участь, а ті, які хочуть – не можуть! Проти їхньої участі виступає сама Меркель.
Політичний параліч досяг такого рівня, що в пресі вже почали порівнювати нинішню ситуацію з Веймарською республікою. Німцям це порівняння холодить кров. Поясню, чому.
Ця республіка була проголошена у Веймарі 1919 році – одразу після поразки Німеччини у Першій світовій війні. Ситуація в країні була дуже складною: бідність, гіперінфляція, розруха і дикий розгул політичного екстремізму. Детальніше про цей період можна почитати у книгах Еріха Марії Ремарка – дуже раджу. У Берліні тоді панував безлад – слабкі коаліційні уряди постійно змінювалися, розцвіла політична корупція, всю країну ковбасило зі страшною силою. На цьому фоні швидко набирали потужності комуністи та нацисти.
Завершилося все це у 1933 році, коли після чергових позачергових виборів канцлером став Адольф Гітлер. Він одразу ж підім'яв під себе всю владу в країні і отримав титул фюрера, тобто вождя народу. Ну і пішло-поїхало. Що було далі, всі і так знають.
Ультраправі викреслять з бюджету всі згадки про біженців та виплати для нихНіхто, звичайно, не хоче повторення цієї історії. І зараз це, прямо скажемо, можна вважати цілком нереальним. Економічна ситуація набагато краща, та й часи змінилися. Однак неприємні симптоми вже є. На фоні нездатності традиційних партій домовитися швидко зростає популярність вкрай правої партії "Альтернатива для Німеччини". Зараз вона має прихильність приблизно 15% населення країни. Це, звісно, зовсім небагато.
Але! Я не полінувався подивитися: у Націонал-соціалістичної партії Гітлера 18% було в 1930 році – всього за 3 роки до приходу нацистів до влади!
Їхні духовні спадкоємці зараз теж здобувають очки. АдН постійно називає лідерів традиційних партій чванливими і зарозумілими бовдурами, які ставлять свої амбіції вище, ніж інтереси країни. Багато людей, дивлячись на те, що відбувається, готові з цим погодитися.
Крім того, ультраправі тут нещодавно запропонували відправити на батьківщину всіх близькосхідних біженців, які заполонили Німеччину. Пояснення таке: Ісламська держава практично знищена, там настав мир, тому іракцям і сирійцям час їхати додому, відновлювати свої чудові країни. Всі інші партії з обуренням відкинули цю пропозицію, але багатьом німцям вона здається цілком логічною. Якщо сирійцям та іракцям на батьківщині нічого не загрожує, то якого дідька їм стирчати в Німеччині?
Ну і ще один важливий момент: якщо зараз все-таки буде створено коаліцію між партією Ангели Меркель, яка зайняла перше місце на виборах, що минули, і соціал-демократами, які прийшли другими, то головною опозиційною партією в Бундестазі стане саме "Альтернатива для Німеччини".
За німецькими законами, це означає, що вона отримає контроль над кількома ключовими комітетами в парламенті, включно з бюджетним. Я припускаю, що там почнеться справжній фестиваль популізму.
Можна не сумніватися, що ультраправі викреслять з бюджету всі згадки про біженців та виплати для них, а збережені кошти відправлять на допомогу корінним німцям. Потім вони змусять інші партії пояснювати своїм виборцям, чому гроші повинні отримувати не німці, а якісь сирійці. Загалом, у АдН відкриється майже безмежне поле для агітації за свої ідеї.
У цій ситуації, я думаю, найкращим виходом із ситуації були б нові вибори і формування нової, стійкої більшості в Бундестазі. В іншому разі кожен день політичного перетягування каната буде збільшувати популярність ультраправих і наближати нове видання Веймарської республіки.
Більше світових новин у відеоблозі Івана Яковини:
Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут
Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени