Прогресивне людство накопичило такий щільний жирок, що йому тепер тільки й залишається, що боятися. Не Годзіллу, так зомбі, не штамів, так нанотехнологій. І колективний Голлівуд, звичайно, поспішає продати населенню глобуса красиві перемоги над найактуальнішими страхами.
Сьогодні в нашому прокаті стартував фільм "Привид у броні", в якому головною загрозою людства стають кіберзлочинці, з якими бореться дівчина-киборгиня. Напевно, десь у Кремнієвій долині знайдуться ті, що злякалися такого розкладу, але нам живеться трохи простіше – у нас під носом біснуються реальні планетарні божевільні, та й кіборгами в наших широтах з деяких пір прийнято називати живих людей.
Але нас в розрахунок не сильно приймають, за планом довірливий глядач зобов'язаний припинити розмазувати соплі по реінкарнації "Красуні з чудовиськом" і повернутися в кіно на ремейк класичного японського аніме 1995 року, щоб якось пересидіти час до реміксу "Того, що біжить по лезу". А потім вони дивуються, що глядач іде в серіали в пошуках оригінальних сюжетів.
Але в кіно я сьогодні вранці пішов, хоча по аніме та манга не сохну, так і ім'я режисера (Руперт Сандерс) мені ні про що не говорило – я плутаюся в «Білосніжках». Надихнув культ оригінального мультфільму та каст – дідусь Такеші Кітано і Жюльєт Бінош, серіальні герої Майкл Пітт (Джеймс Дармоді з «Підпільної імперії») і Йохан Асбек (Каспер з "Уряду"), а також головна зірка – Скарлетт Йохансон. Після "Труднощів перекладу" і зйомок у Боба Ділана з Коенами вона викликає у мене повагу, схожа на живу.
Вирішив йти, заради такого можна і трейлер чергового «Форсажу» подивитися. І ось сеанс. Оригінальний "Привид у броні" я дивився, але було це давно, так що будемо вважати, що в цей всесвіт ступив з чистого аркуша.
Сюжет дуже нагадує першу "Матрицю", яку, в принципі, надихнув той самий "Привид" 1995 року. Але з тих пір цивілізація втекла вперед і кабелі з роз'ємами логічно стикувалися до голови Кіану Рівза, а Йохансон могли б програмувати за допомогою якогось банального блютусу. Але не стали. Мабуть, боялися образити старий фан-сектор, так і треба ж щось бажати в кадрі, саунд-дизайнери чекають.
До візуальної складової питань немає – зараз практично всі навчилися достовірно малювати вражаючі загальні плани. А ось до решти виникли питання – що діалоги, що персонажі виглядали дещо восьмибітно. Чисті боти населяють фільм, прості, як кут будинку. Дитячій аудиторії, може, й зайде, а ось тим, хто стикався з кіберпанком в кіно, буде тривожно.
Бо полетять ракети в героїню тоді, коли це потрібно сценаристу, а не антагоністу. Ні, ми все розуміємо і йдемо в кінотеатр, заздалегідь знаючи, що бомби вибухнуть саме тоді, коли герої стрибнуть паралельно землі. Але все ж хочеться суцільної розповіді про наше майбутнє і співпереживання на всі сто. Це виходить у Чарлі Брукера в серіалі "Чорне дзеркало", але кіно живе за своїми законами, кожен працює на свого глядача.
У всесвіту є і сиквели, і серіали, так що творці нового фільму явно розраховували на продовження. Чи буде воно – це ще питання, все покажуть касові збори і реакція знавців манга, моя ж оцінка – шість з десяти з тегом #ДР – Дихайте Рівно.
P. S. минулого тижня до Києва привозили дизайнера Стефана Загмейстера з його документальним «Happy Film». Був, бачив, рекомендую тим, хто не цурається оригінальних документальних фільмів, а особливо любителям графічного дизайну.
Читайте тематичні колонки на НВ:
Сьогодні у світі з Іваном Яковиною – щодня
Уроки минулого з Олегом Шамою – по понеділках
Особисті фінанси з Іваном Компаном – по вівторках
Тиждень по-діловому з Сергієм Фурсою – по п'ятницях
Відкриття з Олексієм Бондарєвим – по неділях
Більше поглядів тут