Привіт від дядька Сема

Американський вплив на економіку України - це не тільки прямі інвестиції, а й розвиток невеликих бізнесів, а також вихід на міжнародні ринки

Катерина Шаповал

О дев'ятій ранку 24 травня 1997 року декілька сотень людей біля станції метро Лук'янівська в Києві взяли штурмом невелике приміщення під вивіскою MсDonald's. Це був перший ресторан мережі в Україні. Тоді в ньому навіть не було столів і стільців: їх не поставили спеціально, щоб пропустити побільше клієнтів, розповідає Павло Степанов, на той момент перший заступник директора цього ресторану.

У підсумку за перший день в ресторані побували 14 тис. осіб. Але на наступний ранок під ще закритим закладом, згадує Степанов, знову зібрався натовп.

Це була одна з перших видимих ознак появи американського бізнесу в незалежній Україні. А далі їх спостерігалося так багато, що за період 2003-2016 років прямі інвестиції з США склали $16,1 млрд. І хоча зараз за обсягом капіталовкладень Штати навіть не входять в десятку найбільших країн-інвесторів України, в перші роки незалежності саме американські гроші становили значну частину іноземних інвестицій. На початку 2000-х кожен шостий долар зарубіжних капіталовкладень був саме з США.

Хоча тоді українська влада американському бізнесу була зовсім не рада. Ярослава Джонсон, яка в перші роки незалежності України очолювала київське представництво юридичної компанії Chadbourne & Parke LLP, розповідає: ні до металургійних, ні до суднобудівних, ні до хімічних заводів Банкова зарубіжних покупців не підпускала. Але ж до української металургії придивлявся тоді сталеливарний гігант United Steel, а Motorola Inc. мала намір збирати в Україні телефони і управляти мережею.

Проблеми останньої на берегах Дніпра обговорювали навіть на рівні урядів України і США. Про них під час свого офіційного візиту з обуренням згадувала Мадлен Олбрайт, тодішній американський держсекретар.

Справа в тому, що саме український уряд запросив Motorola в середині 1990-х зайти в Україну. Компанія інвестувала в дослідження частот, купила ліцензію на зв'язок, однак частоту так і не отримала. В результаті Motorola Inc. пішла з українського ринку. "Це було політичне рішення, — говорить Джонсон.— Стільниковий зв'язок був дуже прибутковим, щоб віддавати його іноземцям".

Схожа історія сталася і з іншою американською телекомунікаційною компанією —  AT&T. Українська влада змусила її продати свою частку в операторі міжміського зв'язку Utel.

Уряд проявив лояльність лише до виробників товарів широкого вжитку (FMCG). У підсумку в Україні купили собі підприємства американський тютюновий гігант Philip Morris, а також компанії Procter & Gamble, Сoca-Cola, Macdonald's, Kraft Foods. В цілому десятка найбільших FMCG-компаній США працює на українському ринку з кінця 1990-х.

"Всі ці компанії принесли в Україну не тільки інвестиції, але і прогресивну бізнес-практику, технології та антикорупційні підходи", - говорить Андрій Гундер, президент Американської торговельної палати в Україні.

У 1993 році на Харківській тютюновій фабриці проходили збори акціонерів. Власниками цінних паперів тоді були 4 тис. представників трудового колективу, які зібралися послухати посланників іноземного інвестора — американської Philip Morris International.

Виступаючі детально розповідали про те, що компанія купує не завод, а тільки його акції. "І ось ми говоримо-говоримо про цінні папери, а ніхто нічого не розуміє", —  згадує Ярослава Джонсон, юридична компанія якої супроводжувала угоду в Україні. "Тобто ви, коли купите фабрику, перенесете її в США?" - не витримавши, запитала одна з літніх співробітниць підприємства. "Можете уявити, з якого нуля доводилося починати, щоб впровадити на фабриці правильний менеджмент і підприємницьку філософію",— розводить з цього приводу руками Джонсон.

Такі проблеми були типові. Фонд WNISEF в 1999 році за $8,9 млн купив 25% акцій кондитерської компанії АВК і відразу ж зайнявся підвищенням професійного рівня співробітників. "Кількість нових знань було величезним", —  згадує Андрій Дікунов, який в той період займався продажами, а потім став гендиректором АВК.

"Це був джекпот, адже з тисяч українських компаній американські інвестори вибрали нашу!" —  розповідає Володимир Авраменко, співвласник АВК.

За його словами, найважливішим зміною для його дітища став міжнародний аудит в KPMG, однією з найбільш авторитетних міжнародних фірм. Це було дороге задоволення - його ціна на той момент становила $100 тис. Але зі звітністю по жорстким міжнародним стандартам перед АВК відкрилися зовсім інші можливості. "Ми стали економічно зрозумілими для постачальників сировини і обладнання: змогли отримувати недорогі товарні кредити", - розповідає Авраменко. Його підприємство, на відміну від конкурентів, змогло залучити дешеве фінансування. Кредити АВК видали американський Сітібанк і ЄБРР. Крім того, компанія однією з перших на українському ринку випустила облігації.

В результаті АВК здійснила справжній ривок у розвитку: побудувала ще одну фабрику в Донецьку, купила високотехнологічні лінії, на яких запустила свої хіти - глазуровані цукерки Шарм і Шедевр. У 2013-му WNISEF вийшов з інвестиції, продавши акції власникам за ціною майже вп'ятеро більшою, ніж початкові вкладення.

Прозорість і чесність у веденні бізнесу, які впроваджували на українських підприємствах інвестори з США, ще й встановили нові антикорупційні стандарти в українському бізнес-середовищі. Компанії з Америки зобов'язані дотримуватися їх в будь-якій країні —  така вимога FCPA, антикорупційного законодавства США, розповідає Андрій Гундер з Американської торгової палати. "Це означає, що якщо компанія, працюючи тут, дає хабара, то вона відповідає перед судом в Сполучених Штатах, - говорить він. — Аж до кримінальної відповідальності".

І випадки застосування цього законодавства вже є. Так, в кінці 2013 року американська компанія ADM визнала, що заплатила $22 млн хабарів українським чиновникам за повернення ПДВ, про це написав американський ресурс про порушення антикорупційного законодавства fcpablog.com. Відкати, які становили 18-20% від суми відшкодування, платили у вигляді фальшивих страхових платежів. У підсумку в США ADM заплатила $54 млн штрафів.

Н амагатися чесно працювати в Україні доводиться не тільки самим американським компаніям, але тим, хто хоче з ними співпрацювати. Наприклад, McDonald's вимагає від своїх постачальників працювати виключно в правовому полі. Зокрема, виплати "білої" зарплати в компаніях-постачальниках продуктів, розповідає Гжегож Хмелярскій, гендиректор МакДональдз в Україні.

А таких постачальників — десятки: адже 70% продуктів для своїх ресторанів американський фастфуд закуповує всередині країни.

Жорсткі вимоги до якості також змінюють бізнес постачальників в кращу сторону, вважає Павло Степанов, в минулому співробітник McDonald's, а зараз власник компанії Шантиль, що поставляє заморожені круасани і мафіни американському фастфуду. "Зазвичай маленькі компанії, коли відкриваються, не надто звертають увагу на питання якості, у них інші завдання: як вижити, як управляти, - розповідає він.— McDonald's висуває стандартні підвищені вимоги. Тому якщо хочеш стати постачальником, тобі потрібно приводити своє виробництво до світових стандартів ".

Степанов інвестував в нове обладнання і не прогадав: тепер свої продукти він продає не тільки McDonald's, але і в інші ресторани і кафе, а також найбільшим мережам заправок. А його Шантиль переїхав з 200-метрового цеху на околиці Києва в приміщення площею 1,6 тис. кв. м в Баришівці.

Бізнесмен скористався ще однією перевагою, яку дає співпраця з міжнародною компанією: він тепер продає випічку в McDonald's в Грузії та Молдові.

На зовнішні ринки вийшла і компанія Ергопак, яка виробляє засоби по догляду за будинком Мелочи жизни і Domi. Для неї двері в світ відкрив американський інвестиційний фонд WNISEF. Завдяки йому компанія купила виробниче підприємство в Каневі, закріпилася на ринку України та СНД, а зараз заходить в супермаркети Західної Європи, розповідає директор Ергопак Андрій Дікунов.

С ьогодні американський бізнес — не найбільший інвестор в Україні. "Одна з головних проблем - сприйняття країни, де поширена корупція", — пояснює Гундер.

І все ж найбільші угоди останнього часу відбулися саме за участю заокеанського капіталу. Так, американський гігант Cargill разом з українською стивідорною компанією М. В. Карго будує в порту Південний зерновий термінал, інвестиції в який повинні скласти $130 млн. А ще один агрогігант з США - компанія Бунге - відкрила в Миколаєві виробничо-перевантажувальний комплекс вартістю $180 млн.

Гундер розповідає: нині найцікавіші галузі для американських компаній в Україні - агробізнес і IT. Президент Американської торговельної палати впевнений: інвестицій буде ще більше, адже таким конструктивним, як зараз, діалог влади і бізнесу не був ніколи в історії незалежної України. "Сьогодні я можу багатьом міністрам написати в Фейсбуці і протягом години отримати відповідь, — каже він.— А колись, як розповідають, були посередники, які за $10 тис. Влаштовували зустрічі з членами уряду".