Посол з майбутнього

Новітня історія Республіки Корея — наочний посібник для України. Приклад, який демонструє, що в світі немає таких ям, з яких неможливо вибратися протягом одного покоління

Анна Павленко

О станні чверть століття посол Республіки Корея в Україні Лі Янг-Гу провів далеко від батьківщини, працюючи дипломатом у Росії, США, Франції та Казахстані. У березні 2016 року він очолив посольство в Києві і тепер з властивою корейцям завзятістю працює над розвитком українсько-корейського співробітництва. Важливою віхою в своїй справі Лі Янг-Гу вважає затвердження в квітні 2017 го Генерального плану. На 130 сторінках документа подано аналіз поточних проектів та економічної ситуації, а також vision взаємодії України і Кореї. "Це перший крок; на основі цього плану ми затверджуватимемо з урядом конкретні плани дій", — заглядає в майбутнє посол.

Щоб поговорити про корисний для України корейський досвід держпідтримки бізнесу і розвитку цифрових технологій, НВ зустрічається з Лі Янг-Гу в одному з п'яти діючих в Києві ресторанів корейської кухні. "Тут потрібно відкрити більше корейських ресторанів", — тихо і розмірено каже дипломат. Після чого, не змінюючи манери і тональності, переходить до відповідей на питання НВ.

— З бідної держави 1960-х Республіка Корея перетворилася на високотехнологічну економіку з ВВП на душу населення $27,5 тис. на рік (2016-й; в 4 рази більше за український). Яку роль в економічному стрибку, який здійснила Корея, зіграли Сполучені Штати? І чого могла б досягти ваша країна без їхньої підтримки?

— Сполучені Штати зробили великий внесок в розвиток нашої країни як в сфері національної безпеки, так і в економіку. США і ООН захистили Південну Корею під час Громадянської війни 1950-х років, а створений потім військовий альянс донині допомагає нам гарантувати безпеку, без якої не може бути економічного розвитку. До того ж Америка стала великим ринком для експорту корейської продукції, надала фінансову і освітню підтримку. Так, корейська політична еліта отримала можливість навчатися в США, переймаючи досвід більш розвиненої системи.

— Як тоді можна пояснити антиамериканські настрої в сучасній Кореї?

— Корея — ліберальна, демократична країна. Ми гарантуємо право на мирні демонстрації і різні точки зору. Так, деякі корейці можуть відчувати антипатію до США, але більшість високо цінують їхню підтримку.

— Стрімке економічне зростання в Кореї відбувалося в умовах тісного зв'язку між державою і бізнесом. Яким чином корейцям вдалося уникнути збагачення окремих бізнесменів і чиновників народові у збиток?

— Потрібно розуміти історію нашої країни: на початку 1960-х ВВП на душу населення в Кореї становив менше $100, вона була другою найбіднішою державою в світі. При цьому у нас не було ні природних ресурсів, ні великого домашнього ринку, ні технологій. Тоді уряд схвалив експортно орієнтовану політику: державні гарантії забезпечили місцевому бізнесу доступ до кредитів іноземних банків, які допомогли корейським компаніям вирости і конкурувати з глобальними лідерами. Поки корейський бізнес ріс, уряд захищав внутрішній ринок. При цьому внутрішня конкуренція стала однією з головних умов посилення корейських компаній.

Звичайно, не обійшлося без корупційних явищ, але в цілому держава зіграла велику позитивну роль у розвитку бізнесу, і той відповів державі взаємністю.

— Як ви, напевно, знаєте, в Україні між державою і бізнесом теж існує тісний, правда, не завжди здоровий зв'язок. Як можна з користю для економіки використовувати співпрацю держави з бізнесом?

— Моя відповідь — конкуренція. Наш уряд серйозно підтримував конкуренцію, гарантуючи при цьому повну прозорість умов. Важливо пам'ятати: монополії небезпечні, тоді як конкуренція означає прозорість.

— Як на сьогоднішній день ви оцінюєте бізнес-клімат в Україні?

— Поки для новачків ринку тут існують бар'єри — корупція, непрозорість судової системи. Але ситуація змінюється на краще. Підписання угод про вільну торгівлю, асоціацію та безвізовий режим з ЄС, а також про вільну торгівлю з Туреччиною і Канадою дають чіткий сигнал до поліпшення бізнес-клімату.

— Українці добре знають такі корейські бренди, як Daewoo, Hyundai, LG, Samsung. Розкажіть про великі проекти, які реалізували корейські компанії в Україні.

— У 1997 році великі інвестиції в український автомобілебудівний сектор зробила компанія Daewoo. Потім Hyundai поставила в Україну десять швидкісних поїздів, які тепер курсують між найбільшими містами країни. А в 2009 році свій R&D-центр в Києві відкрила Samsung. Тепер тут працюють понад 600 українських фахівців. Я вважаю, це дуже символічний проект, визнання таланту українців. Адже Samsung — глобальна компанія і в усьому світі відібрала лише кілька країн для організації таких центрів. Я спілкувався з керівниками компанії, вони дуже задоволені українськими професіоналами.

— В Україні багато талановитих IT-фахівців, є людський ресурс. Чого не вистачає нашій країні, щоб зробити технологічний стрибок, як колись Корея?

— Наскільки я знаю, Україна — лідер Європи в сфері IT-аутсорсингу. Технологічно ваша країна вже добре розвинена, але їй не вистачає власного бренду — як Samsung, Apple або Google. Створити такий бренд — завдання номер один. До того ж необхідна діджіталізація: починаючи від електро- і водопостачання та закінчуючи роботою уряду, освітою і охороною здоров'я. Саме завдяки діджіталізаціі Україна зможе стати великим логістичним, експортним і промисловим хабом.

— Під час Digital Ukraine Forum, що проходив в липні цього року в Києві, ви презентували концепцію розумного міста. Чи багато таких міст в Кореї? Що вони собою являють?

— Розумне місто — це інтегрований концепт, який включає управління водо- та електропостачанням, утилізацією сміття, дорожнім трафіком, цифровий уряд, електронну комерцію, банки, систему оплати. Це "розумне життя" як громадян, так і адміністрації міста. Великі міста світу, і в тому числі Сеул, прагнуть до лідерства в сфері впровадження технологій розумного міста. У Сеулі живе 10 млн чоловік, а якщо рахувати разом з містами-супутниками, то 20 млн, і без спеціальних технологій тут панував би хаос. Тому в корейській столиці введена єдина система оплати в громадському транспорті, є центр контролю ситуації на дорогах. Останній, до слова, дозволяє на чверть знизити кількість заторів і дорожніх пригод. Є також контрольна вежа для виявлення злочинів через розміщені по всьому місту камери.

— За даними Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), серед її учасників Корея — друга за тривалістю робочого часу. З одного боку, ви можете пишатися таким показником. З іншого — робота забирає час у сім'ї, відпочинку, особистого життя. Чому корейці так багато працюють?

— Нам нема на що покластися, у нас немає природних ресурсів, зате є ряд викликів: в сфері безпеки, політики і суспільства. Саме така ситуація відчаю змушує корейців багато працювати. Це природно. При цьому ми працюємо на спільну мету — розвиток економіки та забезпечення гідних стандартів життя.

— Але тепер, коли Корея процвітає і за обсягом ВВП посідає 11-у сходинку в світовому рейтингу, чому б не відпочити?

— Думаю, культура зміниться, і в житті корейців з'явиться більше балансу. Вже сьогодні люди в Кореї все більше прагнуть до приватності, шукають розваг і відпочинку. Але, за статистикою, наша продуктивність не надто висока, незважаючи на довгі години роботи. Тому зараз ми зосереджені на підвищенні якості.

— А як ви оцінюєте українців в плані працьовитості?

— Існує культурне протиставлення східних і західних суспільств. Розвинені країни Європи роблять акцент на приватності і індивідуалізмі, азіатські країни — на суспільстві і колективізм. Україна десь посередині, тут проявляються обидві характеристики. Але для того, щоб досягти національного розвитку, необхідно почуття колективізму, а також патріотизм — готовність принести себе в жертву заради суспільства і батьківщини. Якраз цю рису українці продемонстрували під час помаранчевої революції і Євромайдану. При цьому українці цінують приватне життя. Наведу кілька прикладів. Якось в Україну всього на півдня приїхала корейська делегація, і я запросив українців на діловий сніданок. Ті жартували і сміялися: мовляв, такі зустрічі для них незвичні. А от в Кореї це норма: всі так зайняті, що зустріч або нарада за сніданком — звичайна справа. Або ще один приклад: двічі я планував провести бізнес-форуми, дати яких випадали то на неділю, то на кінець липня — розпал відпускного сезону. Всі українські організатори дуже переживали, що не зможуть зібрати аудиторію. Але ми не стали змінювати дати, і обидва форуми пройшли дуже успішно.

— Ви працюєте в Києві понад півтора року. Чи живе ваша сім'я тут з вами? І де ви любите проводити дозвілля?

— Мої діти вже виросли і живуть в Сеулі, а дружина — тут зі мною. Восени і взимку ми любимо бувати в опері. У вас дуже талановиті артисти, ми отримуємо масу задоволення від вистав. Мені також подобається Труханів острів — відмінне місце для відпочинку і занять спортом. А ще в Києві багато хороших кафе і ресторанів. Київ для мене — місто краси, історії та доброти.