Коли в місто з'їжджаються міністри фінансів і глави центральних банків з усього світу на щорічні зустрічі Міжнародного валютного фонду (МВФ) і Світового банку, це — чудовий момент, щоб виміряти градус глобального економічного настрою. Найкращий спосіб описати атмосферу нинішнього саміту — уявити собі екран, розділений на дві половини: полегшення і тривога.
Незважаючи на стрімке зростання світового боргу, торговельні непорозуміння, підживлювані США, і стійкий інфляційний тиск, світова економіка виявилася набагато стійкішою, ніж побоювалися ще у квітні, коли ця ж група зустрічалася востаннє. Цього тижня МВФ підвищив прогноз зростання світової економіки на 2025 рік до 3,2%, порівняно з 2,8% у квітні - глобальна економіка принаймні поки що не реалізувала найпохмуріших сценаріїв обвалу: ні лавиноподібних тарифів, ні ланцюгових фінансових потрясінь.
Однак це полегшення супроводжується неослабною тривогою: миттєва стабільність видається ненадійною у світі, який ризикує розпастися на частини.
Передплатіть, щоб прочитати повністю
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Зростання світової торгівлі — лише 2,4%, і це число продовжує знижуватися — вже відстає від загального зростання ВВП, що різко контрастує зі стійкими багаторічними трендами. Багато економістів вважають таку ситуацію просто нестійкою.
Холодне осіннє повітря Вашингтона минулого тижня було буквально насичене питаннями «а що, якщо?..»
А що, якщо ми спостерігаємо лише тимчасовий перепочинок — перед тим, як викликана тарифами інфляція та економічне уповільнення завдадуть удару з новою силою?
А що, якщо торговельна війна з Китаєм увійде в нову фазу, з огляду на те, що Пекін уже оголосив про широкомасштабний контроль експорту рідкісноземельних елементів, а Дональд Трамп погрожує 100% митами на китайські товари?
А Трамп погрожує 100% митами на китайські товари
А що, якщо стрімко зростаючий сукупний борг — державний і приватний — який уже перевищує 235% світового ВВП, обернеться борговою кризою, якщо зростання сповільниться, а процентні платежі почнуть душити економіку, особливо в країнах, що розвиваються, і вразливих економіках?
А що, якщо посилення грошово-кредитної політики, інфляційний тиск і втома від бюджетних стимулів у підсумку підірвуть економічне відновлення?
А що, якщо фрагментація торгівлі - з ухилом у регіональні ланцюжки постачань і розмиванням глобальних торговельних механізмів — поставить під сумнів класичні економічні моделі та призведе до загального уповільнення зростання?
Сам МВФ попереджає: ринки можуть недооцінювати ризики, пов’язані з тарифами, боргом і фінансовою вразливістю.
«Пристебніться: невизначеність стала новою нормою, і тепер вона з нами надовго», — заявила керуюча директорка МВФ Крісталіна Георгієва у своїй програмній промові напередодні засідань. «Перш ніж зітхнути з полегшенням, почуйте головне: глобальна стійкість ще не пройшла справжню перевірку».
Особливу увагу Георгієва звернула на один із найнадійніших індикаторів глобальної нестабільності — стрімке зростання світового попиту на золото.
«Підстьобнутий переоцінкою активів і чистими покупками — почасти на тлі геополітичних чинників — обсяг монетарного золота тепер перевищує п’яту частину офіційних резервів світу», — зазначила вона.
Зрозуміло, представники адміністрації Трампа не схильні поділяти тривоги з приводу потенційних економічних загроз. Вони вважають, що економіка США зростає сильніше, ніж очікувалося (і, на їхню думку, це прямий результат їхньої політики), вважають світову економіку стійкою, а вплив тарифів на інфляцію — набагато менш драматичним, ніж передбачали песимісти. Тоді як більшість світових економічних лідерів коливається між полегшенням і тривогою, команда Трампа демонструє радше тріумфальний настрій.
З іншого боку — європейські та інші глобальні фінансові лідери бачать зростаючу напругу і попереджають: боргове навантаження, Китай, торговельні бар'єри, невизначеність у сфері штучного інтелекту (ШІ) — або токсична суміш усіх цих факторів — можуть стати спусковим гачком масштабної кризи. Глава Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) Надя Кальвіньо пішла ще далі: виступаючи в Atlantic council, вона заявила, що у неї «складається враження, що решта світу поступово відвикає покладатися на рішення США» — особливо в питаннях торгівлі та клімату. «Ми спостерігаємо дуже сильну прихильність до багатостороннього підходу і прагнення будувати взаємовигідні партнерства в усьому світі», — підкреслила вона. За даними самого ЄІБ, тарифна політика Трампа дійсно гальмує інвестиції, але основної шкоди при цьому зазнають американські компанії — європейські поки що демонструють помітну стійкість.
Цього тижня рідкісна бесіда обходилася без згадки штучного інтелекту — як фактора, що прискорює одночасно і економічне зростання, і крихкість глобальної системи. Але якщо ви чекали від цих дискусій проривних ідей щодо регулювання, реформування ринкових структур або механізмів справедливішого розподілу технологічних дивідендів за межами США, Китаю і ще кількох країн, де ШІ вже активно впроваджується в бізнес-середовище, — то, найімовірніше, ви залишилися розчаровані.
Георгієва підкреслила, що переважна більшість країн поки що не має ні нормативної, ні етичної, ні трудової бази, здатної впоратися з бурхливим поширенням ШІ. Багато голів центробанків і міністрів фінансів погодилися: ШІ та четверта промислова революція, яку він уособлює, можуть вплинути на джерела глобального зростання та зайнятості так само глибоко, як і перша промислова революція, що перевела значну частину людства з полів — у фабрики.
Розпочата приблизно 1760 року, Індустріальна революція відкрила шлях до масштабнішого, ефективнішого та стійкішого виробництва. Нові знання та інновації стали джерелом колосального економічного зростання — як це задокументував і проаналізував економічний історик Джоел Мокір, лауреат Нобелівської премії з економіки 2025 року. Але та революція прискорила й політичні трансформації: породила комунізм, дала імпульс сучасному капіталізму та заклала економічні й соціальні умови, що стали підґрунтям для двох світових війн і Холодної війни.
Вплив штучного інтелекту на економіку, політику і суспільство загалом буде не менш масштабним — і настільки ж непередбачуваним: від глобальної конкуренції до майбутньої війни. GeoEconomics Center при Atlantic Council був створений саме для таких часів — у тісній співпраці з десятками інших центрів, виходячи з переконання, що макроекономіку неможливо відокремити від питань національної безпеки. У цьому дусі Atlantic Council провів у Вашингтоні близько сімдесяти заходів, зібравши десятки голів центробанків і міністрів фінансів.
Минулими вихідними учасники зборів МВФ і Світового банку покинули столицю, не маючи чіткого уявлення про те, яким буде світ, коли вони знову зберуться тут навесні. Ясно одне: у них, особливо у представників адміністрації Трампа, є можливість або розвивати сценарії, які тимчасово полегшили ситуацію, або сприяти подальшому зростанню глобальної тривоги.
Наприкінці тижня переважний настрій можна було б висловити так: нам пощастило більше, ніж ми очікували — але везіння не може бути політичною стратегією. Обережний оптимізм делегатів супроводжувався усвідомленням того, що будь-який зовнішній шок або ланцюжок помилкових рішень може стрімко змінити баланс. Не один раз звучало визначення поточного моменту як «затишшя перед бурею» — або навіть «перед катастрофою» — залежно від того, які кроки зроблять світові лідери найближчими тижнями.
Крісталіна Георгієва перерахувала кілька причин, через які світова економіка досі витримувала напругу, спричинену множинними шоками: покращені базові елементи економічної політики пом’якшили наслідки ударів; приватний сектор адаптувався до нових торговельних умов; вплив тарифів виявився меншим, ніж побоювалися спершу, оскільки більшість країн уникнули торговельних війн із США за принципом «око за око»; а також далися взнаки сприятливі фінансові умови, включно з привабливими відсотковими ставками, які забезпечили додаткову підтримку світового лідерства. Неясно лише одне — наскільки довговічними можуть бути ці переваги.
Протягом наступних шести місяців я стежитиму за тим, чи виправдають себе великі інвестиції в ШІ, чи посиляться торговельні конфлікти, чи почнуть поглиблюватися тріщини в борговій системі і чи зможуть ринки підтримувати поточні оцінки акцій — на рівні «інтернет-оптимізму» двадцятип’ятирічної давності. Не менш важливо — чи зможуть лідери знайти в собі достатньо солідарності, щоб провести нас крізь усілякі бурі.
Загальна думка, що пролунала минулого тижня: епоха «справ як завжди» завершилася. Причини варіюються: від тарифної політики Трампа і стрімкого розвитку ШІ до наростаючої фрагментації світової економіки та геополітичної напруженості. Існує і ще один загальний погляд: щоб світ зміг знайти новий баланс і уникнути масштабної кризи, знадобиться серйозна увага з боку державних лідерів і міжнародних організацій, здатних управляти цим стрімко мінливим і дедалі більш роз'єднаним світом.
Переклад NV
NV володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Atlantic Council
Републікацію повної версії тексту заборонено