Американцям, як і багатьом європейцям, непросто зрозуміти Європейський Союз. Його члени спільно приймають правила свого існування. (...) Вони пишуть спільні договори і ратифікують їх. І вони, як незалежні держави, зобов'язуються дотримуватися цих правил. Але якщо хто-небудь із членів ЄС порушує ці правила, немає конкретної процедури, як цьому можна перешкодити.
Ця недосконала система стала однією з причин кризи в Греції, що спричинило за собою інші проблеми. Щоб стати членом ЄС, уряд Греції погодився виконати необхідні економічні умови. Але як тільки Греція була прийнята в ЄС, країна одразу ж почала їх ігнорувати. Результат - фінансовий колапс, політична драма і, в підсумку, ЄС, ЄЦБ і МВФ змушені кинутися рятувати греків. Радості в цьому було мало.
Ця ж недосконала європейська система зараз зіткнулася з іншою, в деякому сенсі, ще болючішою проблемою - Польща. Два роки тому новий демократичний уряд Польщі, де правлячою стала партія «Закон і Справедливість», розпочав ліквідацію своєї власної Конституції. Цей процес почався із закону про Конституційний Суд, який, згідно з розслідуванням Європейської комісії, містив 13 статей, що підривають незалежність судової влади в країні. Цього тижня в Польщі ухвалили закон про судову «реформу», згідно з яким, крім усього іншого, половина старших суддів підуть у відставку, а Генпрокурор отримає безпрецедентні повноваження призначати нових.
Крім цього, правляча партія може використовувати «своїх» суддів для формування законів про вибори і навіть впливати на їхні результати. Також цих суддів можна використовувати для переслідування політичних опонентів і посилення фінансового тиску на ЗМІ.
Європейська комісія зіткнулася зі свого роду поворотним моментом
Але Польща, як і Греція, підписала низку угод при вступі в ЄС. Деякі з них зобов'язують поважати верховенство закону, свободу слова і незалежність судової системи. Тепер же Європейська комісія зіткнулася зі свого роду поворотним моментом. Чи може ЄС застосувати в цій ситуації правила свого «клубу»?
Минулого тижня вони вперше спробували це реалізувати: комісія застосувала процедуру, прописану в статті 7 Лісабонського договору. Це може закінчитися тим, що Польща втратить право голосу в Європі.
Іронія в тому, що в 2007 році угоду підписав попередній президент Польщі, Лех Качинський, брат-близнюк сьогоднішнього лідера партії «Закон і Справедливість». Тоді Польщу ще сприймали як приклад демократії. І навіть два роки тому цю країну ставили за приклад Україні та багатьом іншим країнам.
Розмови Польщі про те, що нові закони якимось чином позбавлять країну пережитків комуністичної судової системи, звучать цинічно. Ці заяви ставлять під сумнів той факт, що більшість суддів в Польщі були призначені вже після 1989 року. Ба більше, Станіслав Піотрович, член партії «Закон і Справедливість», який форсує цю реформу, - колишній комуністичний прокурор, який особисто допомагав заарештовувати дисидентів ще в 1980-х роках.
Тож чи дійсно країни-члени ЄС розуміють, про що їхні угоди? Чи дійсно вони вірять у якусь загальну систему політичних цінностей? І чи є у них політична воля, щоб їх реалізувати?
Рішення, які прийме Європейська Комісія, матимуть фінансові та політичні наслідки не тільки для Польщі, а й для інших країн. Так само, як американці, які вивчають зараз, чи можуть закони бути сильнішими, ніж президент, який їх не поважає, так і європейці намагаються зрозуміти, чи може європейське співтовариство протистояти країні, яка на нього не зважає.
Переклад НВ
Повну версію читайте на сайті www. washingtonpost.com
Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени