Дуже погана новина для Росії. Яку нову надпотужну зброю отримає Україна

Досі росіяни не тільки мали перевагу в артилерійських та ракетних системах, вони також були в змозі перевершити своїх українських супротивників. Для артилеристів дальність має значення. Найбільшу загрозу для артилерії представляє інша артилерія, яка використовується як «контрабатарейна».

Так екіпажі навчені дуже швидко йти, «відстрілюючись», з вогневої позиції, щойно «вогневе завдання» виконано і вони вразили ціль. Вони знають, що вороже радіолокаційне обладнання (яке відстежує снаряди до їхнього джерела) буде вираховувати їхнє місцезнаходження. Якщо у ворожих установок дальність більша, ніж у вас, ситуація проста — вони можуть вразити вас, але ви не можете вразити їх.

Навіщо використовувати 50 снарядів, коли достатньо одного?

Варто подивитися ролик, який показує, що українці роблять із російською термобаричною ракетною установкою. Зверніть увагу, що російська пускова установка знищується одним снарядом або ракетою, що, ймовірно, керується дроном. Традиційна артилерійська контрбатарейна стрілянина вимагала б десятків пострілів.

Як і у випадку з авіацією, використання артилерії переходить від зброї, яка покладалася на насичення, тобто активну стрілянину, щоб бути впевненим у знищенні цілі, до високоточного знаряддя. Щоб працювати ефективно, артилеристи повинні не тільки мати можливість визначати місцезнаходження своєї цілі за допомогою розвідки, яку нині зазвичай забезпечують безпілотники або літаки, а й вражатиме її з мінімальною кількістю пострілів. Навіщо використовувати 50 снарядів, коли достатньо одного?

Загальновідомо, що використання артилерії потребує великих логістичних зусиль. Більше снарядів означає більше вантажівок і набагато більше зусиль та потенційних проблем із логістикою. Для будь-якої армії — особливо для російської, чия армія не призначена для операцій із будь-якими протяжними лініями постачання, — це складно.

Зростання арсеналу України

Ці життєво важливі фактори точності та дальності стрільби є причиною того, що українська армія відчайдушно намагається отримати якнайбільше високоточних знарядь та ракетних систем дальньої дії. Вони були дуже раді отримати 90 відмінних знарядь M777 зі США, а також ще кілька з Канади, які вже довели свою ефективність.

Так само дуже важливі французькі Cesar, словацька Zuzana та німецькі й голландські самохідні артилерійські системи Panzerhaubitzer 2000-х років. Всі вони вражають своєю дальністю, точністю та летальністю.

Але немає системи більш грізної, ніж Хімар (високомобільна ракетно-артилерійська система). Її «батьком» є попередня аналогічна система під назвою M 270 реактивних систем залпового вогню (або РСЗВ), про передачу деяких з яких Україні вже оголосила Велика Британія.

Причина, через яку українці так активно намагалися отримати ці системи, полягала в тому, що вони хотіли дістатися позицій, розташованих набагато глибше в тилу росіян. Установки, які вони мають нині, для цього не пристосовані. Деякі з багатьох версій ракет Himars мають дальність польоту до 300 км.

Підвищення рівня

Американці дуже уважно ставляться до повідомлень, які посилає будь-яка система дальньої дії, особливо «Хімар», і неохоче надають дуже далекобійну зброю. Відповідно Україна не отримає армійський тактичний ракетний комплекс (ATACMS) з дальністю дії до 190 миль (300 кілометрів), що могло б спокусити командувачів української армії атакувати бази постачання чи штаб-квартири у самій Росії.

Про ступінь російського невдоволення такою можливістю нещодавно свідчили перші за п’ять тижнів удари крилатими ракетами по Києву, які супроводжувалися погрозами Володимира Путіна про те, що їх буде більше, якщо такі поставки продовжаться.

Ракетами М30 і М31 українці, найімовірніше, стрілятимуть з Хімарів, а РСЗВ мають меншу, але все ж таки значну дальність — понад 40 миль (65 кілометрів). Це робить Хімари дуже грізним доповненням до арсеналу українців. Останні артилерійські пожертвування США та інших країн включають не менш важливі допоміжні засоби, такі як протиартилерійські радари, здатні швидко та точно визначати розташування ворожих знарядь і ракетних установок.

Мине кілька тижнів, перш ніж українські солдати будуть навчені користуватися цими складними системами озброєння. Ще більше часу знадобиться для їх розгортання та набуття досвіду їх використання. Щодо кількості, то на цей момент передається лише чотири Хімара і приблизно така сама кількість британських РСЗВ. Також неясно, скільки ракет поставить Великобританія, хоча представник міністерства оборони заявив, що вона буде «значною», що, вочевидь, передбачає велику кількість зброї.

Ці РСЗВ та Хімари самі собою війну не виграють. Українській армії знадобиться набагато більше зброї — танки, безпілотники, літаки та багато інших менш «гламурних» систем та обладнань, як-от вантажівки та танкові транспортери, щоб забезпечити успіх їхніх контрнаступів наприкінці літа. Проте їхня нова зброя, реактивна артилерія — дуже хороша новина для української армії та дуже погана новина для росіян.

Переклад НВ

НВ має ексклюзивне право на переклад та публікацію колонок The Conversation. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал опубліковано на The Conversation

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ