4 березня стало відомо, що Ігор Гладковський, син звільненого першого заступника секретаря РНБО, звернувся до Подільського районного суду з позовом про спростування інформації з журналістського розслідування Bihus.Info про розкрадання в оборонці.
У суді Гладковський-молодший просить захистити свою честь, гідність і ділову репутацію, яким, на його думку, завдано збитків цим розслідуванням. Які шанси Гладковського на задоволення позову проти Бігуса? Я вважаю, що Гладковський програє. І ось чому.
У журналістському розслідуванні Bihus.Info розкрита інформація, що має колосально високий суспільний інтерес. Це розслідування про корупцію, відкати в оборонній сфері в умовах військових дій на сході країни. Тобто тема не просто цікава, а прямо задовольняє високу потребу суспільства знати, що відбувається в оборонній сфері, на яку кожен працюючий українець відраховує військовий збір. Позов Гладковського спрямований на захист своїх особистих немайнових прав. Тобто приватному праву позивача протиставляється право суспільства отримувати інформацію з високим рівнем публічного інтересу. Таким чином суду доведеться оцінити баланс між правами людини, встановленими статтями 8 («Право на повагу до приватного і сімейного життя») і 10 («Свобода вираження поглядів») Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Зі свого досвіду можу припустити, що суд віддасть перевагу свободі вираження поглядів, оскільки подібні справи неодноразово розглядалися Європейським судом з прав людини, практика якого є обов’язковою до застосування українськими судами. Позиція Європейського суду зводиться до того, що обмеження права особи на повагу до приватного і сімейного життя є виправданим, і баланс прав в таких випадках зміщується в бік свободи слова. Ця інформація повинна бути розцінена судами як оцінне судження, що Європейський суд зазначив в рішенні по справі «Ghiulfer Predescu проти Румунії». Тобто, якщо йдеться про тему, яка становить суспільний інтерес, висловлювання радше відносяться до оціночних суджень, ніж до фактичних тверджень. А відповідно до Закону України «Про інформацію» оціночні судження не підлягають спростуванню.
Значний суспільний інтерес, на думку Європейського суду, має місце тоді, коли інформація безпосередньо впливає на суспільство значною мірою, і суспільство проявляє законний інтерес до цієї інформації («Sunday Times проти Великобританії»), особливо якщо це стосується добробуту населення («Barthold проти Німеччини). Крім того, у багатьох справах затверджується, що інформація про неправомірну діяльність посадових осіб, в тому числі про корупційні діяння, становить публічний інтерес, тому притягнення до відповідальності за її поширення порушувало б статтю 10 Європейської конвенції («Надтока проти Росії», «Морар проти Румунії», «Аксель Шпрінгер проти Німеччини (№ 2»), «Оjala and Еtukeno Оy проти Фінляндії»).
Більш того, варто звернути увагу, що розслідування Bihus.Info не обмежене персоною одного Ігоря Гладковського. Серед фігурантів є звільнений перший заступник секретаря РНБО і директор Укроборонпрому — особи досить публічні і займають ключові посади у владі. Статус публічності і знаходження фігурантів у владі має істотне юридичне значення. Позиція ЄСПЛ, на яку українські суди орієнтуються в силу закону, зводиться до того, що чим більше відома людина і чим більшими повноваженнями вона наділена (або була наділена в минулому), тим сильніше можуть бути обмежені права такої особи на недоторканність приватного життя на користь свободи слова. І тим більше інформації про неї можна опублікувати («Ojala and Etukeno Oy проти Фінляндії», «Нachette Filipacchi Associes проти Франції»). Показовою тут є справа «Аксель Шпрінгер проти Німеччини», яка стосувалася інформації, поширеної про колишнього федерального канцлера Німеччини Герхарда Шредера і його можливі зв’язки з Росією. Європейський суд з прав людини зазначив, що Шредер, який займав одну з найвищих посад в Німеччині, повинен був проявляти більшу відкритість до преси, ніж приватні особи. За таких обставин, ЄСПЛ дійшов висновку, що німецькі суди не привели достатніх обґрунтувань необхідності обмеження свободи слова і констатував порушення статті 10 Конвенції. І нехай сам Гладковський-молодший і не є чиновником і до недавнього часу не був широко відомий, розслідування стосувалося групи осіб, в числі яких — представники публічної влади.
Зі свого досвіду ведення справ про захист честі, гідності, ділової репутації, можу відзначити: як правило, українські суди приймають позицію журналістів про захист свободи слова і позицію Європейського суду з прав людини. Так, наприклад, було з позовом екс-президента Віктора Януковича проти видання Лівий Берег. Суд відмовив Януковичу в спростуванні, захистивши право журналістів поширювати інформацію, що має високий суспільний інтерес.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени