Тут повна перемога.
Транзит буде продовжено.
Визначені транзитні потужності на п’ять років, за які Газпром гарантовано має заплатити.
Але обсяги транзиту можуть бути і більшими, просто потрібно буде додатково їх бронювати (і платити за значно вищим тарифом) на рік/квартал/місяць/добу наперед.
Тривалість контракту теж може бути продовжена.
Перемога чи зрада? Газпром хотів один рік, ми — десять, зійшлися посередині. Гарантовані потужності - теж приблизно посередині між тим, що пропонував Газпром, і що хотіли ми.
Так що тут складний для всіх сторін компроміс.
Газпром має укласти з Нафтогазом угоду на організацію транзиту газу на п’ять років.
З визначеними обсягами, під які Нафтогаз забронює потужності у відокремленого оператора газотранспортної системи.
За ці потужності Газпром гарантовано має заплатити Нафтогазу, а Нафтогаз потім оператору.
В угоді між Газпромом і Нафтогазом буде наперед визначений тариф.
І вона буде укладена за міжнародним правом і з міжнародним арбітражем. При цьому вона має повністю відповідати європейським нормам.
Угода між Нафтогазом і оператором — це стандартний (для всіх користувачів газотранспортної системи) договір на транспортування, який у відповідності до українського законодавства визначається Регулятором.
Тарифи за цим стандартним договором теж визначаються Регулятором.
Навіщо потрібен Нафтогаз між Газпромом і оператором?
Справа у тому, що Газпром не готовий працювати за стандартним договором і брати на себе всі ризики українського законодавства і регулювання, особливо ризики змін у нормативно-правовій базі, які можуть статися кожного дня.
Нафтогаз є більш пристосований до таких ризиків, оскільки це національна компанія, акціонером якого є український уряд.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ