NV Преміум

Що робить Путін для відновлення переговорів із Трампом

Погляди

14 листопада, 07:13

Павло Баєв

Політолог, професор Інституту досліджень миру (Осло)

Провал зустрічі в Будапешті посилив тиск санкцій, а російська економіка падає. Ядерний шантаж і військові успіхи виявилися ілюзією. Усе це тисне на Кремль

Провалена спроба Москви організувати зустріч між Путіним і Трампом у Будапешті мала настільки серйозні наслідки, що надія на швидке завершення війни проти України, здавалося, остаточно розтанула.

Заява Трампа про те, що проведення нової зустрічі стало б «марною тратою часу», фактично, перекреслила так званий «анкориджський імпульс» — вираз, який Путін використовував аж до середини жовтня. Цим терміном у Кремлі позначали нібито дану Трампом під час саміту на Алясці згоду з російським тлумаченням «першопричин» війни.

Після цього Путін знову вдався до ядерного шантажу — кроку, від якого він утримувався більшу частину першого року президентства Трампа (що було для нього вельми нетипово). Проте в політичній атмосфері намітилися нові течії, які вселили в декого надію на відновлення переговорів,

Передплатіть, щоб прочитати повністю

Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою

Перший місяць 1 ₴. Відмовитися від передплати можна у будь-який момент

орієнтованих на досягнення конкретних результатів.

Зняття санкцій, ймовірно, стане ключовою вимогою Москви

Ризикована ядерна гра не принесла Путіну очікуваних результатів. Розпливчасте розпорядження Трампа про негайне відновлення ядерних випробувань, нарівні з іншими провідними державами, поставило російських експертів у глухий кут і викликало тривогу. 5 листопада Путін скликав екстрене засідання Ради безпеки, яке, порушуючи звичайний протокол, проходило відкрито для преси.

Під час ретельно зрежисованих дебатів про підготовку ядерного полігону на Новій Землі до підземних випробувань, передбачувано «яструбині» учасники несподівано виступили за вичікувальну позицію. Проте російський автократ все ще може заявити, що йому вдалося зміцнити свої позиції і стримати спробу США чинити тиск на Москву. Російська версія ядерного стримування — це не стільки «інтелектуальна гра» з продуманими ходами, скільки ярмарок марнославства, покликаний продемонструвати надзвичайно дорогі, але сумнівні з військової точки зору системи озброєння.

Начальник Генерального штабу Валерій Герасимов доповів Путіну про нібито новозавойовану перевагу на полях битв Донбасу під час того ж засідання, на якому повідомив про успішне випробування крилатої ракети з ядерною енергетичною установкою «Буревісник». Його доповідь про два масштабні оточення виявилася плодом стратегічної фантазії: цього не підтверджують навіть карти бойових дій, опубліковані в російських ЗМІ.

Проте ситуація навколо двох сусідніх міст — Покровська і Мирнограда — вкрай складна для українських військ: безперервні атаки російської армії можуть змусити їх відступити до наступного оборонного рубежу. Військова логіка такого відходу була очевидна щонайменше кілька тижнів, але наполеглива оборона, яка завдала російським штурмовим військам десятків тисяч втрат, набула і величезного символічного значення. Українське командування може виходити зі стратегічних міркувань, тоді як Путін здатний піднести як велику перемогу захоплення кількох десятків квадратних миль руїн, що тліють.

Поєднання вигаданих ядерних переваг і перебільшених успіхів у затяжних боях дозволяє Путіну демонструвати гнучкість у переговорах про нову мирну угоду. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров на певний час вимушено зник із публічного простору, що можна було розцінити як сигнал готовності Москви пом’якшити свою жорстку позицію, за яку, щоправда, він формально не відповідав.

Суттєвим стимулом для відновлення переговорів зі США стала позитивна динаміка зустрічі Трампа та голови КНР Сі Цзіньпіна, де в пріоритеті стояли торговельні питання. Українська тема, однак, теж обговорювалася. Враження про те, що питання, критично важливі для Росії, обговорюють «за спиною» її лідера, підкріпило запрошення Трампом до Білого дому п’яти лідерів країн Центральної Азії — Казахстану, Киргизії, Таджикистану, Туркменістану й Узбекистану — і визнання ними ключової ролі президента США в можливій мирній угоді.

Усі сторони усвідомлюють поступове погіршення стану російської економіки. Путін продовжує заперечувати очевидне, незважаючи на переглянутий прогноз Центрального банку Росії, що пророкує нульове зростання. Офіційна макроекономічна статистика ретельно коригується, але стабільне зниження обсягів вантажоперевезень залізницями ясно показує реальну глибину рецесії. Нові санкції США щодо експорту російської нафти б’ють по найвразливішому сектору економіки: доходи бюджету від нафтогазової галузі в жовтні скоротилися на 26,7% порівняно з тим самим місяцем 2024 року.

Російську військову машину можна підтримувати лише завдяки підвищенню податків для бізнесу і вибірковій конфіскації приватних заощаджень. Бізнес-еліти намагаються зберегти свої статки, але їхні особисті стратегії виживання стикаються з вимогами держави про додатковий дохід і тиском санкційного режиму. Нафтовий гігант «Лукойл» спробував обійти останнє американське обмеження, продавши свої міжнародні активи швейцарському трейдеру Gunvor, якого Міністерство фінансів США називає «маріонеткою Кремля», але угода не відбулася. І чиновники, і бізнесмени визнають, що чинники, які тягнуть донизу економіку, тільки множаться, проте громадська думка, як і раніше, розраховує на поліпшення ситуації найближчими місяцями.

Путін не може повністю піти в паралельну реальність воєнних перемог, економічної стабільності та масового поклоніння, тому продовжує проводити перестановки в еліті та придушувати незадоволених. Його розрахунок ризиків щодо ухвалення угоди про припинення вогню формувався страхом продемонструвати слабкість. Це було б руйнівно для довго культивованого образу сильного лідера. Останні демонстрації сили можуть зменшити цей страх і дати йому тимчасовий простір для компромісів і заморожування бойових дій.

Така гнучкість могла б миттєво знайти підтримку у більшості еліт і населення, але, щоб запобігти питанням щодо витрат і цілей війни, які підривають цю популярність, йому необхідно забезпечити економічні вигоди від своїх поступок. Зняття санкцій, ймовірно, стане ключовою вимогою Москви в потенційному новому раунді переговорів, а партнерам у західній коаліції доведеться зіткнутися з важким вибором: винагороджувати агресію Путіна чи ні.

Переклад NV

Оригінал

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Павла Баєва. Републікація повної версії тексту заборонена

Інші новини

Всі новини