«А купити Patriot — черга п’ять років». Що очікує Україну, якщо США припинять допомагати засобами ППО прямо зараз — аналіз спеціаліста

— Це буде максимально загрозливо. І в цій ситуації немає можливості якось применшити, підсолодити чи пом’якшити наслідки такого рішення.

Варто бодай розуміти, що найефективнішим зенітним ракетним комплексом (ЗРК), який здатен збивати балістичні цілі росіян, є американський Patriot. Тоді як італійсько-французький ЗРК SAMP/T аналогічну ефективність, вочевидь, не продемонстрував.

До того ж є розуміння, що американський Patriot є основним ЗРК великої дальності з можливостями протиракетної оборони (ПРО) в Україні. А тому без ракет, які виробляються лише Сполученими Штатами (за винятком до 30 MSE на рік у Японії з американських комплектуючих) і можуть постачатися тільки за їхньою згодою, комплекс Patriot буде безпорадним. Його можна буде просто поставити в ангар. І таким чином Україна повернеться до стану 2022 року, коли російську балістику — ті ж Іскандер-М та Кинджали — нічим було збивати, як, наприклад, і високошвидкісні ракети Х-22 і Х-32. При цьому з балістичного озброєння, крім власних боєприпасів, нині РФ має ще й північнокорейські KN-23.

Тому тільки питання зенітних ракетних комплексів Patriot і боєприпасів до них дозволяє зрозуміти, що може статися, якщо США вирішать не надавати Україні своєї допомоги у протиповітряній обороні. І якихось інших варіантів, окрім безпосередньої участі у цьому Сполучених Штатів, просто немає. Бо навіть якщо треті країни вирішать передавати Україні ракети до Patriot, то, по-перше, у них теж обмежені запаси цих боєприпасів, а по-друге, для цього у будь-якому разі необхідна згода Вашингтона.

— А про які ще засоби ППО, окрім ЗРК Patriot, може йтися і яку роль вони відіграють у загальній системі захисту повітряного простору України?

— Україна використовує ракети американського виробництва у низці інших зенітних ракетних комплексів та систем ППО. Щонайперше, йдеться про ЗРК середньої дальності NASAMS, для якого необхідні американські ракети класу повітря-повітря AIM-9 Sidewinder та AIM-120 AMRAAM.

До речі, у новому вітчизняному морському дроні Magura V7 теж використовують американські AIM-9 Sidewinder, і як заявив начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов у інтерв'ю TWZ, у найсучаснішій версії — X. Тобто це — нові постачання й нові ракети.

Щодо систем ППО середньої дальності, то в межах програми FrankenSAM було модернізовано радянські ЗРК Бук під американські ракети AIM-7 Sparrow та RIM-7 Sea Sparrow. Також Україна має американські зенітні ракетні комплекси середньої дальності MIM-23 Hawk.

Далі йдуть зенітні комплекси VAMPIRE [здебільшого призначені для боротьби з безпілотними літальними апаратами], озброєні ракетами APKWS [перетворені на високоточні американські 70-мм некеровані авіаційні ракети Hydra 70]. І вже є інформація від президента Володимира Зеленського про те, що 20 тис. цих ракет, за рішенням Сполучених Штатів, було направлено не в Україну, а на Близький Схід. Це астрономічна кількість боєприпасів. Напевно, це взагалі весь обсяг цих ракет, що був замовлений за програмою допомоги для України.

І найнижчу ланку посідає переносний зенітно-ракетний комплекс Stinger, ракети для якого використовують також у самохідному комплексі AN/TWQ-1 Avenger.

До того ж не варто забувати, що для американських винищувачів F-16 Fighting Falcon, що також виконують роль протиповітряної оборони, необхідні авіаційні ракети AIM-9 Sidewinder та AIM-120 AMRAAM.

Таким чином, якщо розглядати гіпотетичний сценарій, при якому США припиняють постачати в Україну ракети для знищення повітряних цілей, стає вкрай тривожно. Адже об'єктивно українська ППО дуже залежить від американських постачань. Я не знаю точного розподілу, тому що його ніколи не публікували, але, можливо, мова йде про близько половину ЗРК, як мінімум.

— У такому разі, які можуть бути альтернативи американським системам ППО?

— Якщо говорити про адекватну заміну один до одного, то нині її просто немає. Навіть фізично. Хоч би як ми цього хотіли і що б не розглядали, зараз, в умовах війни, альтернативи немає.

Якби це були мирні часи й Україна зіткнулася з тим, що США відмовились постачати, наприклад, ракети, то було б розуміння, що країна має умовно п’ять-десять років для вирішення цього питання. Наприклад, закупити щось інше, якось переозброїтися тощо. А просто зараз у нас такої можливості немає. І у Європи такої можливості немає. Європа сидить на ЗРК Patriot, а всі європейські винищувачі насамперед використовують американські ракети. Просто так склалося і так сформувався західний ринок протиповітряної оборони. Ось через що немає альтернатив.

Тих же італійсько-французьких ЗРК SAMP/T обмежена кількість. Крім того, обмежене виробництво ракет і довгі технологічні цикли. Скажімо, якщо просто зараз замовити ракети, то перша партія надійде тільки через півтора року.

Знову ж таки, в Україні ЗРК SAMP/T просто кількісно менше, десь до двох комплексів. Тоді як систем Patriot у рази більше.

Звісно, з європейських є ще німецькі зенітні ракетні комплекси середньої дальності IRIS-T SLM і малої дальності IRIS-T SLS. Їх є значна кількість, але ж це не перекриє всі ЗРК NASAMS, модернізовані за програмою FrankenSAM БУКи, MIM-23 Hawk та інші.

— Утім, крім європейських, є ще ізраїльські системи протиповітряної та протиракетної оборони, скажімо, Arrow 3. Чи отримання Україною таких систем неможливе?

— Arrow 3 — це верхній ешелон протиракетної оборони, призначення якого збивати балістичні ракети середньої дальності поза атмосферою, у космосі.

Але ж Ізраїль Україні взагалі нічого не постачає. Тому про все це можна забути. Від першого дня повномасштабного російського вторгнення ця близькосхідна країна ніякого озброєння в Україну не постачає.

Зрештою, навіть посол Ізраїлю в Україні Міхаель Бродський, коли повідомив про системи ППО Patriot, то використав дуже виважене формулювання «ми погодилися їх передати». Коли хтось із посадовців такого рівня, тим паче дипломат, щось формулює, то вкрай важливо точно розуміти, що він сказав. Тому «погодилися передати» це про те, що передано було не Ізраїлем, а він лише погодився, тобто сказав, що не проти передачі. Річ у тім, що ті Patriot, про які мова, були отримані Ізраїлем на початку 1990-х, і це була американська допомога. У 2000-х Ізраїль їх модернізував і в 2024 році вивів з експлуатації. І за правилами реекспорту, Ізраїль фактично мав надати згоду, а сама передача, вочевидь, ішла від США.

— А наскільки ймовірний варіант, що Україна напряму чи за посередництва європейських країн купуватиме у США системи ППО?

— Тут теж усе залежить від політики США. Україна вже піднімала цю тему, і президент Зеленський говорив, що ми готові купувати у Сполучених Штатів Patriot. Але я так і не почув із боку США якоїсь згоди.

Утім, якщо суто гіпотетично розглядати варіант із купівлею, то так, можна стати в чергу на придбання комплексу. Але зараз черга на ЗРК Patriot становить приблизно п’ять років.

Головна проблема в тому, що в Європі немає необхідної кількості ЗРК. У Європи немає власного Patriot, а SAMP/T не рахується, бо стосовно нього є безліч «але». Тому Європа й закуповує американський Patriot. А хто може, закуповує ізраїльські системи ППО/ПРО, наприклад, Пращу Давида або Barak MX. Україна не має можливості закуповувати в Ізраїлю зенітні ракетні комплекси. Хоча вони зараз об'єктивно найкращі за параметром ціна-якість і за строками постачання.

— З іншого боку, Україна отримала технічну документацію для самостійного виробництва систем ЗРК типу FrankenSAM. Чи може це зарадити ситуації?

— А ракети до цих систем звідки брати? Там усе зав’язано на американські боєприпаси.

— Можливо, Україна здатна самостійно чи в співпраці з іншими країнами виробляти власні засоби ППО малої та середньої дальності?

— Це все роки, роки і кошти. Якби йшлося про мирні часи, то так, є перспектива і це була б не проблема, а завдання. Тобто якби Україна із теперішніми знаннями повернулася, скажімо, у 2000 рік, то було б розуміння, що у країни є 14 років, аби підготуватися до війни з Росією. І за десятирічну національну стратегічну програму країна могла б розробити, провести необхідні випробування, створити нові сучасні виробничі лінії й чотири роки повиробляти необхідні системи ППО.

Зрештою, є приклад Туреччини з її проєктом Hisar зі створення власних зенітних ракетних комплексів малої, середньої та великої дальності.

— Наскільки може бути критичною ситуація для української ППО, якщо США припинять надавати Україні ще й розвіддані? Що це можуть бути взагалі за дані?

— Як я розумію, то це попередження про вихід російських балістичних ракет, можливо, про переміщення стратегічної авіації РФ. Зрештою, я не маю точної інформації, який саме обсяг розвідданих надають США, щоб оцінити, наскільки він критичний.

До того ж Сполучені Штати не єдине джерело отримання розвідданих. У європейських країн є свої певні можливості. Тому невідомо, наскільки сильно Україна від цього залежить.

Ось по ракетах зрозуміло: є відповідна номенклатура комплексів, є номенклатура ракет, є розуміння проблематики. І вона в рази критичніша, ніж передача розвідданих.

Тому я ще раз підкреслю: альтернатив постачання озброєння для систем ППО зі США наразі немає. Ось така реальність. Коли кажуть, що ми можемо щось замінити, так, можемо, але це час.

Навіть якщо умовно спробувати замінити [антидронові] ракети APKWS. Так, в України є домовленості про постачання та навіть локалізації виробництв аналогів цих 70-мм ракет — FZ275 LGR від Thales, але ж від цього більше цих боєприпасів не стане. Адже якщо раніше Сили оборони могли розраховувати на [20 тисяч ракет] APKWS та їхні аналоги, то тепер можна розраховувати лише на аналоги.