Сьогодні в нашому прокаті стартує друга частина фільму «Воно», в яку режисер Андрес Мускетті виніс дорослу лінію однойменного роману Стівена Кінга, розбавивши її для пристойності флешбеками з першої частини.
Сімка дітей виросла, змужніла (здебільшого), але старі шрами на долоньках звуть їх повернутися в Деррі та довершити розпочате, щоб остаточно упокоїти абсолютне зло, яке живе під містом.
Значний обсяг літоснови більше підходить для міцного дорослого серіалу (в якому могла б з’явитися і одна з ключових сцен, абсолютно невідповідна для великого екрану), але повинні ж ми час від часу і попкорн купувати, а то кінотеатри остаточно перетворяться на будинки скорботи.
Перед творцями цього разу стояла задачка складніша — малюки в першій частині виглядали дуже переконливо, потрібно було, як мінімум, утримати планку, не розплескати дитячу магію. До речі, яскравий плюс продовження —дорослі актори дуже схожі на своїх колег-дітей, каст-менеджер за відмінну роботу отримує з полиці пиріжок, а то зазвичай в кіно корейців грають китайці, а кватеронів — мулати. Тут же фізіономічна схожість персонажів приємно дивує.
Як і очікувалося, багато сюжетних ліній роману пішли під ніж, і можу тільки уявити, з яким жалем це робилося. Зате був подвоєний бюджет, хоча за якістю анімації цього не скажеш: CGI-монстри виглядають то слабенько, то трешево, Біллі Скарсгард в ролі клоуна Пеннивайза переграє їх з великим відривом. Також варто відзначити гру Макевоя, Честейн і Хейдера — вони на своєму місці. Ну і режисер Мускетті може бути задоволений собою — взята серйозна вага.
Разом: ми спостерігаємо рідкісний випадок пристойного хоррора з хорошим акторським складом, бадьорими гегами і добротною постановкою. Повторюся, під ніж пішла смакота, але стару (добру?) кригу родом з лампових вісімдесятих все одно не перебити, творці і так зробили все можливе, нагадавши те, що так не хотілося забути. 8 з 10 з тегом #ВВ — Вагу Взято.
Згодом обіцяно чотиригодинну режисерську версію, в якій можуть з’явитися відсутні шматки мозаїки. Правда, це радше стосується початкових зборів героїв (дідусь Стівен завжди вмів крутити зав’язки), ніж фіналу. З не найкращої розв’язки літоснови Мускетті зробив іншу, теж далеку від ідеалу. Але Кінг і сам не проти пожартувати над своїми фіналами. Ось побачите. І нехай той, хто не згадав, якого кольору був його дитячий велосипед, кине в павука каменем.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
Читайте тематичні колонки на НВ:
Сьогодні в кіно з Фоззі — щочетверга
Сьогодні в світі з Іваном Яковиною — щодня
Особисті фінанси з Іваном Компаном — по вівторках
Деловая неделя з Сергієм Фурсою — по п’ятницях
Відкриття з Олексієм Бондарєвим — щотижня
Більше поглядів тут