Новий соліст

Одним з найбільш рейтингових кандидатів в президенти несподівано став не політик, а співак. Святослав Вакарчук тепер на рівних конкурує з мастодонтами Петром Порошенком та Юлією Тимошенко, доводячи: українці хочуть змін, але розчаровані в політиках

Христина Бердинських, Галина Корба

Співай, складай пісні, збирай стадіони, читай лекції студентам, пиши твіти на актуальні теми і не будь при цьому політиком та членом будь-якої партії. Все це — дещо парадоксальний, але діючий рецепт того, як стати одним з найпопулярніших претендентів на пост глави держави Україна. Доведено Святославом Вакарчуком, фронтменом гурту Океан Ельзи (ОЕ), а ще — людиною, яка категорично заперечує ймовірність походу в політику з кінцевою метою у вигляді президентського крісла.

В кінці листопада група вітчизняних соціологів з компаній СОЦІС, КМІС, Український рейтинг Центру Разумкова оприлюднила результати опитування політичних настроїв українців. Виявилося, що, якби президентські вибори відбувалися найближчим часом, Вакарчук увійшов би в топ-3 кандидатів, лише трохи поступившись лідерам — президенту Петру Порошенку (№ 1) і лідеру Батьківщини Юлії Тимошенко (№ 2).

Рейтинг глави держави — серед тих респондентів, хто піде на вибори, — склав 16,1%. Аналогічний показник Тимошенко — на 2% менше. Відняти ще стільки ж — і вийде частка тих, хто підтримав би фронтмена ОЕ.

Несподіваний і потужний спурт Вакарчука вразив експертів і аналітиків: вперше в серйозному рейтингу він опинився на призовому місці.

Як вважає політолог Петро Олещук, результат лідера ОЕ вказує на фундаментальну річ: серед українців з'явився потужний запит на нові обличчя в політиці.

Близько 20% виборців в країні, пояснює ще один політолог Володимир Фесенко, поки не визначилися, за кого з кандидатів у президенти голосувати в травні 2019 року. Але вони точно не хочуть підтримувати Порошенка, Тимошенко або інших рейтингових політиків типу Юрія Бойка з Опозиційного блоку або Вадима Рабиновича з партії За життя. Ці 20% хочуть більше свіжих і проєвропейських кандидатів. "Вакарчук — один з потенційних кандидатів саме для виборців, які не хочуть голосувати за діючих політиків", — говорить Фесенко.

Кожен п'ятий виборець — такого рівня підтримки достатньо як мінімум для того, щоб потрапити до другого туру.

"Н айстрашніше для репутації людини в Україні — коли хтось включає її в рейтинги на вибори. Ти ще ні в чому не береш участь, але вже у всьому винен", — написав у Фейсбуці з приводу попадання Вакарчука в опитування провідних соціологічних компаній Юрій Бутусов, головний редактор сайту Цензор.НЕТ.

Дійсно, сам "кандидат" ніколи не заявляв про свої президентські амбіції. І тому багато експертів, в тому числі і Олещук, бачать в діях соціологів свідому маніпуляцію.

Фесенко впевнено говорить про те, що Вакарчука в опитувальник включила компанія СОЦІС, близька до екс-глави фракції БПП Ігоря Гриніва. Це підтвердили НВ і представники КМІС, компанії-"співавтора" опитування.

Відразу кілька опитаних НВ аналітиків вважають: додавши лідера ОЕ в якості кандидата в опитування, представники пропрезидентської партії намагаються "збити" рейтинг реальних претендентів — Тимошенко і деяких умовно "свіжих" осіб на кшталт львівського мера Андрія Садового або Анатолія Гриценка.

Подібні маніпуляції — погана ідея, міркує Фесенко. Бо якщо раніше виборці і політики бачили в Вакарчуку технічного кандидата, то завдяки оприлюдненому опитуванню лідер ОЕ "легалізувався". Причому відразу в якості одного з лідерів.

"Можливо, Вакарчук ще сам для себе не вирішив, чи піде він на вибори. Але прихована боротьба за нього вже йде", — резюмує з цього приводу Фесенко.

Сам "бронзовий призер" формально дистанціюється від будь-яких спроб прив'язати його до великої української політики. Єдина фраза, яка пояснює обрану лінію поведінки, прозвучала з вуст Вакарчука ще влітку 2016 року під час виступу перед українськими студентами: "Мене ніколи не цікавила і не цікавить влада. Ніколи не було і немає ніяких політичних амбіцій. У мене немає президентських амбіцій". У той же час соліст ОЕ додав, що у нього є амбіція зробити країну успішною.

Тепер від політики він дистанціювався навіть фізично: ще в кінці вересня Вакарчук, завершивши українську частину туру ОЕ, виїхав з України — вчитися і викладати в США.

Український рок-ідол, який має докторський ступінь з теоретичної фізики, нині читає відкриті лекції про Україну в Центрі демократії, розвитку та верховенства права (CDDRL) Стенфордського університету. А ще відвідує курси в цьому ж навчальному закладі. Програма його занять розрахована на один семестр. "Гастроль" триватиме мінімум до початку грудня — саме тоді закінчиться семестр.

Тобто ще півтора тижня Вакарчук буде з-за океану спостерігати за напруженням пристрастей навколо його імені на батьківщині.

Бутусов констатує: реакція соцмереж на новину про те, що лідер ОЕ потрапив в топ-3 кандидатів в президенти, довела: прихильники інших претендентів всерйоз побоюються такого конкурента.

Та й політтехнологи тепер цілком серйозно ставляться до високих шансів Вакарчука увійти у велику політику, розповідає Фесенко. І справа навіть не в особистості самого "кандидата".

Андрій Биченко, директор соціологічної служби Центру Разумкова, каже: третє місце Вакарчука в президентському рейтингу — це позначення позиції виборців, налаштованих на оновлення влади.

При цьому навіть серед нових облич українці все ж хочуть бачити не зовсім вже профана в політиці. Вакарчук якраз не профан: за часів президентства Віктора Ющенка був депутатом, але добровільно склав мандат. А в останні роки він час від часу висловлювався на суспільно-політичні теми. Музикант, наприклад, публічно підтримав створення Антикорупційного суду і виступив за створення ринку землі. Він також давав безкоштовні концерти в прифронтових містах і був активним учасником двох українських революцій.

До слова, в СОЦІС свою ініціативу про внесення лідера ОЕ в опитувальник пояснили так: в суспільстві є запит на нового політика. І Вакарчук, мовляв, якраз один з претендентів на подібну позицію.

Е ксперти поки неохоче говорять про те, яким президентом може бути Вакарчук. Багато з них налаштовані скептично. "Позиція у нього абстрактно-нейтральна. Він завжди виступає в стилі "за все хороше і проти всього поганого", — говорить Олещук.

"Йому потрібно моральність демонструвати, що він інший і принципово відрізняється від усіх цих політиків", — вважає Фесенко.

Втім, одних лише моральності і чесності для президента недостатньо. Будь-якому новому главі держави доведеться зіткнутися з величезним опором з боку різних політичних і бізнес-груп. І в такій ситуації політику потрібна команда. Тому ще на етапі виборів Вакарчуку, на думку Фесенка, варто показати виборцям: його підтримує широка коаліція громадських організацій і партій. А ще лідеру ОЕ необхідні в команді люди, компетентні в сферах оборони і зовнішньої політики.

Олег Рибачук, лідер громадської організації Центр.UA, і колишній глава секретаріату президента Ющенка, впевнений: Вакарчук не уявляє, з чим йому доведеться зіткнутися в кріслі глави держави і як складно буде змінити діючу систему. Для цього, мовляв, президент повинен бути абсолютно упевнений в своєму найближчому колі прихильників, незалежних від будь-яких олігархів, і мати не менше 1-1,5 тис. перевірених людей по всій країні. "Вакарчук же не зможе не боротися з корупцією. А як він з нею буде боротися, коли навколо начебто всі "за", але при цьому нічого не дають зробити?"— каже Рибачук.

Він побоюється, що лідер ОЕ не готовий вийти із зони комфорту і потрапити в абсолютно інше і вороже середовище. "Я боюся, що це [обрання Вакарчука президентом] ризик великого розчарування з найкращими намірами", — вважає Рибачук.

Втім, Андрій Длігач, співзасновник громадянської платформи Нова країна, впевнений, що прихід Вакарчука на Банкову стане позитивом. Хоча б тому, що той приведе з собою гарну команду. "Люди, що підтримують Вакарчука, — а я знаю багатьох таких — це найприємніші люди з постмайданівської тусовки. І всі вони набагато приємніші за тих, хто оточує нинішнього президента", — розповідає Длигач.

Він вважає, що Вакарчук-президент стане дотримуватися прозахідного курсу в зовнішній політиці, а в економіці при ньому буде відбуватися "зважений ліберальний рух".

Недолік же компетенцій в питаннях держуправління лідер ОЕ компенсує іншими якостями. "У нашому суспільстві повинна бути людина, яка буде впроваджувати в першу чергу моральні стандарти. І вміти відбирати людей в команду за професійними і ціннісними критеріями", — говорить Длигач. Він думає, що Вакарчуку подібне під силу.

Фесенко же нагадує, що Україна — це парламентсько-президентська республіка. І президент більше відповідає за зовнішню політику, а не за економіку. "Найбільший ризик — це те, що Вакарчук може виявитися слабким президентом, ще більш слабким, ніж Ющенко. І тоді все буде залежати від того, хто прем'єр", — вважає експерт.

У будь-якому випадку передвиборні перспективи співака непогані. Варто йому лише позначити свої політичні інтереси, і бажаючих поставити на нього виявиться безліч. Фесенко впевнений, що у лідера ОЕ як мінімум будуть відмінні шанси провести в парламент власну політичну силу. "Вакарчук не так лідер, скільки фронтмен. Фронтмен і символ нового покоління, — пояснює експерт. — У цьому плані він може бути прийнятний для нових людей: і нинішніх помірних опозиціонерів і антикорупціонерів".

У прес-службі музиканта НВ повідомили, що він не буде давати коментарів з приводу своїх політичних амбіцій до повернення з Америки.

Тим часом 28 листопада в Стенфорді пройшла так звана Українська ніч. Модератором цієї зустрічі виступав відомий філософ і футуролог Френсіс Фукуяма. А Святослав Вакарчук робив на ній те, за що його люблять мільйони: він співав.

Цитати з минулих виступів і текстів Святослава Вакарчука, які він міг би включити в свою першу президентську промову

Я бачу, мрію і хочу будувати іншу Україну. Україна, яка є технологічним лідером в нових сучасних галузях. Не потрібно модернізувати Таврію. Це марно. Навіть якщо ви зробите з неї Daewoo Lanos. Потрібно прагнути будувати заводи з виробництва електромобілів, сонячних батарей, акумуляторів. Нові технології зв'язку 4G, 5G в майбутньому. Інтернет речей

Всі розмови про ментальність — це нісенітниця, нав'язана зовнішніми ворогами. (...) Поясніть, в чому різниця ментальності в Південній і Північній Кореї? У них бабусі і дідусі одні й ті ж. У них старше покоління в одних сім'ях виховувалося і їздило рибу ловити один до одного. Тепер ВВП на душу населення у жителів півдня в 50 разів вище, ніж у жителів півночі. Різна ментальність? Ні. Правила різні

Сьогодні в ХХI столітті ми повинні сфокусуватися на будівництві держави, на так званому конституційному патріотизмі — коли ти любиш свою країну просто за те, що вона є. І для цього всім нам — і україно-, і російськомовним — замість того, щоб витрачати час на такі питання [мовне питання], просто треба закатати рукава і будувати країну

Реформи в економіці робляться дуже повільно. Все одно скрізь є кумівство. Все робиться з середини на половину. Політики замість того, щоб рішуче робити речі, які потрібні, дивляться на опитування громадської думки і підлаштовуються під них

Якщо корупція — це ракова пухлина української держави, то популізм — це шприц з морфієм. І перше, і друге вбиває. Просто другий вбиває солодко

Заборона на продаж землі — символ імпотенції реформ. Популізм і небажання бруднити руки складними і болісними реформами, як і в багатьох інших сферах, перемагають здоровий глузд і інтереси держави

Коли меншість заважає більшості, то з неї завжди роблять ідіотів. Навіть коли насправді все навпаки. Така природа людини

Ключ до нашого успіху — не в "правильній" владі. А в шкільних класах, лабораторіях і підприємствах, що працюють на "знаннях", а не на дровах.