Коли Володимира Зеленського обрали президентом, він був людиною геть нефаховою та непідготовленою для такої посади. Наївним та абсолютно незрозумілим як для президента воюючої країни звучало те «просто прекратить стрелять», «хоть с чертом лысым готов договориться». Та я людина оптимістична, і з часом у мене все ж з’явилось відчуття, що Зеленський потроху набуває знань і приходить до розуміння того, що маніпулятивні заяви про те, що ключ до миру лежить в Києві, були виключно політичною виборчою технологією, і насправді ситуація така, як є: цей ключ у Кремлі. (…)
Чому з 2016 року не відбувались зустрічі в нормандському форматі? Тому що позиція і Путіна, і Порошенка полягала в тому, що такі зустрічі мають нести конкретні результати, а не просто розмови. І зараз, коли передусім українське суспільство проявляє таку велику зацікавленість у проведенні такої можливої зустрічі, ми наштовхнулись на жорстку та цілком зрозумілу позицію Кремля. Зеленському поставили умову: в письмовому вигляді підтвердити виконання так званої формули Штайнмайера. В унісон з цим питанням з позиції Росії виступив французький президент Макрон. І на тлі цього дуету досить туманною, як на мене, є позиція Німеччини.
Проте і позиція українського президента видається непослідовною. Спочатку звучали тези про те, що «ми з нашими партнерами маємо обговорити», в тому числі й формулу Штайнмаєра. Зараз же звучить риторика геть протилежна: вибори тільки після виведення незаконних формувань. А це повністю нівелює формулу Штайнмаєра, у фундаменті якої є примітивна логіка: спочатку вибори, потім особливий статус, закріплений в Конституції, і лише затим виведення окупаційних військ. До речі, саме ОБСЄ має зафіксувати легітимність цих виборів. І мене дуже збентежило те, що кілька днів тому голова цієї організації виголосив позицію з підтримки цієї формули. Тож у мене є великі сумніви щодо неупередженості керівництва цієї організацією. (…)
Я вже третій місяць висловлюю своє негативне ставлення до нормандофілії. «Скоріше зустрітись», «давайте вже завтра», «Путін піде», «всіх на всіх» — все це, на мою думку, популістська ейфорія нефахової людини. І минулого тижня такі ж побоювання висловив Леонід Кучма, заявивши, що збентежений наполегливістю української сторони терміново провести зустріч у нормандському форматі. (…)
З моєї точки зору сам факт оголошення цієї зустрічі (бо його ще немає) буде фактично підтвердженням того, що Зеленський погодився на заздалегідь висунуті Кремлем умови.
Текст записано в рамках інтерв'ю Георгія Туки в ефірі авторської програми Дмитра Тузова «Новий вечір» на Радіо НВ