Росія воює з Україною – цього не приховаєш. Але незважаючи на серйозність загрози зі Сходу, Москва – не найбілш серйозний ворог, з яким мають справу українці. З урахуванням корупції, яка інфікувала кожну клітину бізнесу і державних інституцій, може виявитися, що люті вороги країни – її ж лідери.
Корупція успадкована Україною від вмираючого Радянського Союзу і існує в країні вже два з половиною десятиліття. Вона перетворила країну на жорстоку клептократію, де влада і багатство належать обмеженому і недоторканному колу еліт, і заважає розвитку нормальної економіки. Вона спотворила суспільство, знищуючи все – від систем охорони здоров'я та освіти до правоохоронних структур та судів. Це система, де п'яному синові олігарха нічого не буде, якщо він зіб'є машиною звичайного громадянина.
Все це допомагає пояснити, чому настільки багато українських активістів вимагають прийняття законодавчих норм західного зразка. Зрештою, верховенство права – єдина протиотрута для системи, заснованої на беззаконні. І під час революції Євромайдану у 2013 році багато українців заплатили життям за те, що посміли повстати і зажадати цих змін.
Однак після революції новий уряд у Києві залишився несприйнятливим до їхніх вимог. Він також вирішив ігнорувати щирі заклики своїх найближчих закордонних друзів. Віце-президент США Джо Байден провів весь минулий рік, благаючи владу надіслати правильний сигнал, посадивши хоча б одного корумпованого олігарха до в'язниці. Хоча б одного. Але навіть його прохання не були почуті. Неуважність Києва до проблем здебільшого міжнародного співтовариства, яке йому співчуває, є вкрай тривожним трендом, який може позбавити Україну міжнародної підтримки саме тоді, коли вона потребуватиме її найбільше.
Незважаючи на скарги в деяких колах на те, що США надали Україні дуже незначну допомогу в її протистоянні з російськими ставлениками, факт залишається фактом: Вашингтон зіграв важливу роль у забезпеченні міжнародної дипломатичної, фінансової і військової допомоги Україні, при цьому продовжуючи тиснути на своїх європейських союзників, щоб ті зберігали економічні санкції проти Москви.
Якщо влада вважає, що така зрада може залишитися без наслідків, вона глибоко помиляєтьсяНа жаль, українські лідери, схоже, зробили серйозний прорахунок, вирішивши, що Захід вважає їхню країну своїм інструментом у протистоянні з агресивною Росією. З цієї причини вони вважають, що можуть розраховувати на підтримку, що б не трапилося. Колишній впливовий міністр, який був членом уряду аж до квітня, описав їхній світогляд таким чином: «Вони вірять, що Україна надто важлива для Америки та Євросоюзу, щоб дозволити їй зазнати поразки. Я думаю, що це абсолютно нереалістично. Я думаю, що в України залишився цей рік, щоб показати реальні результати. США та інші друзі України втрачають терпіння».
Екс-міністр має рацію. Побоювання щодо «втоми від України» циркулюють серед багатьох прихильників країни на Заході. Після візиту в Київ у квітні колишній посол США в Україні Стівен Пайфер зазначив у блозі: «Іноді виникає відчуття, що в української еліти є перебільшене відчуття геополітичної значущості країни через те, що вона розташована між Заходом і Росією це те, що вони вірять, що їхня країна дуже важлива, щоб дозволити їй програти, і що незалежно від дій українського лідерства Захід буде підтримувати Київ, щоб той не повернувся до Москви. Це може виявитися помилкою».
Брайан Меффорд, політичний та бізнес-консультант, який живе в Україні останні 17 років, сказав, що Україну чекає серйозний поєдинок: їй доведеться переконувати нового американського президента в тому, що вона серйозно має намір проводити реформи. «Є три речі, які може зробити Київ, щоб перешкодити поширенню «втоми від України", – сказав він мені. – Перша: боротися з корупцією. Друга: боротися з корупцією. Третя: боротися з корупцією».
Але поки проблема лише поглиблюється і зачіпає навіть верхні ешелони. Цього місяця один з найбільш відомих антикорупційних журналістів України Сергій Лещенко, депутат від Блоку Петра Порошенка, написав розгромну колонку, звинувачуючи Порошенка у створенні «клану» приятелів і олігархів за тим самим сценарієм, якого дотримувався і його попередник, Віктор Янукович. Лещенко та інші видатні політики, які налаштовані на реформи, створюють нову партію, щоб кинути виклик адміністрації.
Це буде непросто. Депутат Аркадій Корнацький, також член президентської фракції, сказав мені, що його досвід у владі продемонстрував йому ступінь корумпованості системи. «Всі фракції в парламенті, включаючи ту, членом якої я є, були створені і фінансувалися олігархами, і вони захищають інтереси один одного, - сказав він мені. – Я хочу вірити, що сам президент чесний, але я не бачу, щоб він серйозно боровся з корупцією. Пан Байден наївний, якщо думає, що олігарх посадить подібного до себе до в'язниці. Влада буде гальмувати реформи, якщо США не натиснуть».
Корнацький стверджує, що у нього є докази, що українська влада краде більшу частину грошей, які надають Україні країни Заходу і МВФ. Він вважає, що розчарування через корупцію, що продовжується, призведе до протестів і навіть місцевих сепаратистських рухів.
Адміністрація президента не відповіла на мої запити про те, чому реформи посуваються так повільно.
Катерина Смаглій з Інституту Кеннана в Києві зазначає, що лідерів країни можна виправдати за повільне просування вперед, коли справа стосується впровадження довгострокових структурних реформ. «Ринкові реформи вимагають значного скорочення непотрібних робочих місць, які фінансуються з бюджету. Приміром, будуть звільнені від 10 до 20 000 людей, що працюють в музеях радянської ери по всій Україні, до яких ніхто не ходить. Що їм робити, йти торгувати на ринок?».
Вона також наголошує, що процедура, за якою велику частину державних активів було приватизовано в 1990-х, може не витримати юридичної перевірки – а це означає, що перегляд прав на майно призведе до неминучого хаосу. «Кожен бізнесмен заробив свої перші гроші нелегально, - зазначає вона. – Але якщо ви, як Робесп'єр, позбивєте всі голови, хто буде працювати, хто буде створювати робочі місця? А без правильного, ретельного законодавства Україну можуть звинуватити в тому, що у нас практикується вибіркове правосуддя».
Теж правда. І все ж, щось явно потрібно змінити. Солдати, що воюють з спонсорованими Росією сепаратистами на Сході, втрачають терпіння. Побувавши на передовій, можна почути попередження, що загартовані в боях ветерани не будуть терпіти корупцію вічно, і можуть спробувати повалити уряд або через організацію нової хвилі протестів, або шляхом збройного перевороту. Зрозуміло, це може призвести до катастрофічних наслідків.
Якщо уряд і президент не продемонструють прямих, значущих реформ на практиці (не в останню чергу – запроторюючи явних злочинців за грати), вони будуть винні в знищенні дорогоцінного шансу побудувати гідне, демократичне і благополучне майбутнє для своєї країни – незважаючи на жертви, принесені тисячами кращих її людей. Якщо вони думають, що така зрада може залишитися без наслідків, вони глибоко помиляються.
І наступного разу, коли вони звернуться до Заходу за допомогою, вони можуть виявити, що залишилися самотні.
Новое время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Аскольда Крушельницького. Републікування повної версії тексту заборонене.
Колонку вперше опубліковано на Foreign Policy
Переклад НВ
Більше думок тут