Повітряна війна між Україною та Росією загострюється, наземна війна буксує, а союзники збентежені. Трамп переглядає рішення про передачу Україні ракет Tomahawk для ударів по території Росії, а потім звільняє від американських енергетичних санкцій, спрямованих на припинення війни, союзника Путіна і найбільшого покупця російської нафти — Угорщину.
Цією лазівкою, безсумнівно, скористаються й інші — Словаччина, Франція, Нідерланди, Бельгія, Туреччина, Індія і Китай, — які, як і раніше, фінансують війну Росії, закуповуючи її нафту в обхід санкцій. Не дивно, що Путін наполегливо продовжує свій наступ в Україні. З наближенням зими 2025−2026 років конфлікт перетворюється на повітряну «енергетичну війну», під час якої обидві країни повільно знищують енергетичну інфраструктуру одна одної. 8 листопада Росія зруйнувала всі українські теплоелектростанції, відновлені після попередніх ударів, знову залишивши мільйони людей без тепла і світла. Однак президент України Володимир Зеленський попередив: «Якщо вони хочуть занурити нас у темряву — ми зробимо так само».
Наземна війна, фактично, застопорилася, багато в чому завдяки технологічній перевазі України в галузі дронів, які переосмислили суть ведення війни і нівелювали перевагу Росії в чисельності військ. Але паралельно посилюється й інша війна — енергетична війна — і Україна знову збирається переграти невдах росіян.
Передплатіть, щоб прочитати повністю
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Київ уже кілька місяців знищує російські нафтові об'єкти, а тепер націлився на енергетичний «кістяк» Росії — електростанції, підстанції, трубопроводи і високовольтні магістралі, які пов’язують величезну російську мережу. Мета — скористатися ахіллесовою п’ятою Росії: країна не під'єднана до сусідніх держав для взаємодопомоги в разі дефіциту електроенергії та не може швидко збудувати або замінити пошкоджені турбіни через відсутність промислової бази і відповідних фахівців. Навпаки, Україна пов’язана з європейськими джерелами електроенергії, і в неї є кваліфіковані кадри, здатні оперативно ремонтувати і замінювати обладнання.
Націлився на енергетичний «скелет» Росії
Стратегія України в енергетичній війні має одночасно оборонний і потенційно небезпечно наступальний характер щодо Росії. Річ у тім, що Україна виявила ще одне вразливе місце противника — саму російську енергомережу. У 2005 році, після руйнівного блекаута по всій Росії, викликаного принизливим внутрішнім збоєм, Москва поспіхом створила велику взаємопов'язану систему, покликану підвищити стійкість. Однак взаємопов'язаність — це палиця з двома кінцями: така система допомагає розподіляти навантаження і збільшувати потужність, але водночас і множить точки вразливості. Україна зрозуміла, що точкові удари по окремих об'єктах викликають ланцюгову реакцію і поширюються глибше територією Росії. Наприкінці жовтня і листопаді її дрони та ракети вимкнули електрику в підмосковному Жуковському, що спричинило пошкодження на значній відстані від ударів — уже в самій Москві — і паралізувало залізничне сполучення.
Ще одне слабке місце Росії в тому, що на відміну від України, яка в разі серйозних пошкоджень мережі може спиратися на імпорт електроенергії з Європейського союзу, у Москви немає готового «подовжувача» — вона не може імпортувати європейську енергію. Навіть дружні сусіди, такі як Білорусь або Казахстан, не мають технічних можливостей, щоб у широкому масштабі виручити РФ. До цього додається технологічна залежність Росії — відсутність вітчизняного виробництва великих компонентів для парових турбін — і розрахунок стає очевидним. Зруйнуй турбінні зали на теплових електростанціях — і їхня заміна не вирішиться відразу; на запчастини та цілі турбіни доводиться чекати тижнями або місяцями.
Це означає, що Україні не потрібно бити по самому Кремлю, щоб занурити в темряву місто і регіон. Вивівши з ладу більшу частину генерації і високовольтні магістралі за 100−200 кілометрів від Москви, Київ може позбавити світла і тепла саму Москву та інші центри. Коли він виводить з ладу мережеві з'єднання, ротаційні відключення поширюються ланцюжком, а під час знищення підстанцій запасні потужності мережі стоншуються, збої поширюються і наростають. Енергетична інфраструктура стала новою ареною ведення війни. Київ виявив вразливу точку й ефективний важіль, де перетинаються час, дефіцит виробничих потужностей і геополітика. Занурення частин Росії в темряву вже не є фантастикою. У цій жахливій війні XXI століття електрика і зима можуть стати вирішальною зброєю.
Недбало спроектована система Росії проявила свої слабкості нещодавно. Наприкінці жовтня в підмосковному місті Жуковському сталося велике відключення електроенергії після ударів дронів за кілька миль від нього. Це відключення, своєю чергою, спровокувало збої в Москві та в електрозалежній залізничній системі Росії. Українська розвідка всього лише пошкодила важливий паливопровід під Москвою, але результат став «підтвердженням концепції»: локальні точкові удари можуть поширитися на енергетичні та логістичні вузли глибоко всередині російської території.
Український військовий експерт Павло Нарожній сказав, що ця інженерна помилка являє собою найбільшу вразливість Росії та головну перевагу України: «Річ у тім, що навіть коли росіяни знищують потужні електростанції в Україні, в нас є „подовжувач“ — електрику нам постачає Європейський Союз. А Росії, якщо щось піде не так, немає на кого розраховувати — вона сама по собі. Підключитися, скажімо, до Казахстану (або іншої країни) не вийде: ніхто не дасть Росії електроенергію, яка їй потрібна».
Він додав, що технологічна залежність Росії сильно ускладнює для неї ремонтні роботи. «Якщо ми знищимо турбінні зали (ракетними ударами) на теплових електростанціях Росії, це призведе до величезного дефіциту електроенергії». Іншими словами, Україна може паралізувати Москву та інші міста, не завдаючи по них прямих ударів, а знищуючи генеруючі потужності навколо них — навіть на відстані 100 або 200 кілометрів.
За його словами, українські дрони спроможні вивести з ладу енергосистему противника, просто руйнуючи зв’язки між її локальними енергомережами. «Наші удари поступово руйнують структуру, що забезпечує передачу електроенергії між часовими поясами. Ми вже недалеко від критичної точки — залишилося 40−60 відсотків. Коли ми виведемо з ладу високовольтні підстанції… відключення будуть значно серйознішими, ніж в Україні, гарантую вам».
Інші експерти обережні у своїх прогнозах, але, за даними Укрінформу, існує консенсус: «така стратегія технічно можлива і стратегічно необхідна». Американські ракети Tomahawk були б дуже доречними, але Трамп вагається, а Росія погрожує ядерною відповіддю. Проте в арсеналі України є далекобійні ракети, зокрема й зроблені всередині країни, а також дедалі потужніші й далекобійніші дрони. Ці озброєння зараз б’ють по російській системі і, в поєднанні з технологічним і стратегічним досвідом України, здатні викликати масові відключення електроенергії по всій Москві і в інших містах. Атакуючи «гілки», можна знищити «корінь», і російські системи ППО, призначені для захисту великих міст, можна обійти.
Уряд Зеленського не буде детально коментувати нову стратегію. Однак Андрій Коваленко, керівник Центру протидії дезінформації України, наголосив: «На них чекає холодна зима… тому що неминуче буде зустрічна відповідь. І вона буде дуже болючою, тому що чим більша країна — а Росія велика — тим важче все ремонтувати і відновлювати. І вони, на відміну від нас, не готувалися до ударів по своєму енергетичному сектору».
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Даян Френсіс. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Вперше надруковано на dianefrancis.substack.com