Щоб його уникнути, важливо, щоб європейські партнери намагалися зробити співпрацю з Україною рутинною і неполітизованою. Тому з такими країнами, як Польща, де ставлення громадськості до України змінилося досить різко, важливо мати форми співпраці, які відбуваються на політичному рівні без публічного обговорення. Тому важливо намагатися отримати фінансову та військову допомогу на регулярній основі, щоб її не обговорювали щопівроку і вона не ставала проблемою під час кожного виборчого циклу. Нагадувати європейцям, а також американцям, канадцям, корейцям та іншим, що відновлення України є чимось позитивним, що на відновленні можна заробити багато грошей, якщо це робити правильно.
Правильний спосіб передбачає гарантії держави або, ймовірно, у вашому випадку Європейського Союзу. Той самий план Маршалла після Другої світової війни є хорошим прикладом. Американці заробили величезні гроші та стали потужною державою частково тому, що допомогли західним європейцям створити економічні структури. Саме це Європейський Союз має зробити з Україною.
Багато чого буде залежати від економічної ситуації після війни і від відчуття, що ви приєднаєтеся до ЄС.
Передплатіть, щоб прочитати повністю
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Тому нагадування європейцям, що перемога в певному важливому сенсі залежить від них, що йдеться про відбудову і трансформацію і що навіть якщо вони не можуть допомогти вам виграти війну в сенсі вигнати росіян із Криму, вони можуть допомогти створити ситуацію, подібну до 1950‑х і 1960‑х років.
Суверенітет — це те, чого ви не можете віддати
Дуже важливо поєднати ці дві теми, бо занадто часто про кінець війни говорять так, ніби війна закінчується, і потім бум — все повертається до нормального стану. Але нормального стану не існує, і Україна постраждала в масштабах світової війни. Тому не лише з погляду справедливості, а й із погляду політики потрібно переконатися, що європейці вважають: кінець війни є початком відбудови, за якою існує моральна відповідальність, економічний інтерес, а також політичний аргумент, бо відбудова є тим, що запобігає більшій війні.
Мене запитують, на які компроміси Україна ніколи не повинна йти. Я відповідаю, що давайте повернемося до слова «суверенітет». Не можна йти на компроміси в питаннях, які означатимуть, що ви не матимете власної держави.
Отже, ви не можете йти на компроміси щодо територіальної цілісності, ваших виборів, ви не можете йти на компроміси щодо цілісності вашої зовнішньої політики, ви не можете йти на компроміси щодо речей, які роблять вас державою, ви не можете йти на компроміси щодо вашої конституції, ви не можете сказати, що хтось інший може вписати якийсь параграф у вашу конституцію.
Суверенітет — це те, чого ви не можете віддати. Бо компроміс щодо суверенітету означає, що ви більше не є собою.
Як історик, я не бачу в найближчому майбутньому перемир’я. Бо розмовляю з багатьма українськими офіцерами, і жоден із них не бачить перемир’я, загалом українці вважають, що війна триватиме. Днями я розмовляв з командиром, який вжив вислів «війна на виснаження». І я вважаю, що це правильно. Росіяни намагаються вас виснажити, і чи можна вас виснажити, залежить не тільки від вас, а й від нас.
Наші економічні ресурси такі, що ми повинні бути у змозі підтримати вас. Наші економічні ресурси набагато, набагато більші, ніж у Росії, і вона не повинна мати можливості виснажити вас. А якщо ви виснажуєтеся, то це наша провина. І саме наші неправильні рішення на Заході сприяли створенню ситуації, в якій ви зараз перебуваєте.
Колонка написана по інтерв'ю із Тімоті Снайдером, що було вперше опубликовано в журналі NV № 7
Придбати журнал можна тут