Можемо повторити

Немає такого економічного дна, з якого неможливо було б піднятися за лічені роки. Доведено багатьма країнами

Олександр Пасховер,
оглядач Нового Времени

У світі немає проклятих країн. З цією думкою я живу ось вже сім років. У 2010 році мені її подарував батько грузинських реформ Каха Бендукідзе в інтерв'ю, яке я почав цінувати після його раптової смерті в 2014‑му. Іноді здається, що в цьому правилі Бендукідзе є винятки. Але якщо навіть так, то чому цим винятком має стати Україна? Не має!

Всі нинішні нові міцні економіки вийшли з війни з сусідами або з найнижчої точки свого політико-економічного стану. Ці країни показали, що в світі немає дна, з якого не можна піднятися за кілька років.

У другій половині XX століття Ізраїль кожні 10 років приймав у себе по одній великій війні. Це не стало перешкодою для побудови держави з рівнем ВВП в перерахунку на душу населення вище, ніж, наприклад, у Японії. Як говорила про це диво ізраїльський прем'єр-міністр Голда Меїр: "У нас була секретна зброя — відсутність альтернативи".

У 1949 році банкір з Детройта Джозеф Додж приїхав в Японію як спеціальний радник SCAP з фінансових питань. Йому казали: “Ну ти що, дурень? Ти хочеш побудувати в Японії ринкову економіку? Це неможливо. Люди кланяються один одному в пояс. Це феодальна країна". Проте знадобилося зовсім небагато часу, щоб острівна економіка стала інноваційною, з другим у світі обсягом ВВП.

Сінгапур у 1965 році тільки вийшов з війни з Малайзією, мав проблеми із засиллям китайського населення і був кинутий британцями без природних ресурсів, навіть без доступу до будівельного піску. Батько сінгапурського дива прем'єр-міністр Лі Куан Ю точно описав події в своїй країні в назві мемуарів "Із третього світу в перший. Історія Сінгапуру". Тепер цю працю цитують навіть українські політики як такий собі посібник "Капіталізм для чайників".

Чан Кайші, засновник незалежної держави Тайвань, і його партія Гоміньдан у Китаї програвали всі битви протягом 14 років. Але потім вони сіли на кораблі і дременули з Піднебесної на острів Фармозу (Тайвань). 3 млн лузерів і 20 млн неписьменних селян-остров'ян — що з цього може вийти? Відреклися від соціалізму. Спростили податки, стабілізували валюту тощо. Тепер Тайвань — одна з найбагатших країн світу.

У 1970‑х Ірландію за її нещасний вигляд називали "хвора людина Європи". Приблизно тоді ж влада зробила ставку на освіту, якісно поліпшивши людський капітал. Для залучення іноземних інвестицій в Ірландії з'явився спеціальний орган — Агентство з індустріального розвитку, яке надає гранти та фінансові пільги компаніям, що розвивають бізнес в країні.

Тепер ця країна з населенням, порівнянним з Києвом і Київською областю, виробляє товарів і послуг на $256 млрд. За даними Центрального статистичного управління Ірландії, в 2015 році економіка країни за рік зросла на 26,3%. Це світовий рекорд.

Словаччина і Чехія у 1993 році роз'їхалися, як бідні родичі. Майно ділили за курсом 1 до 2. З промислових активів Чехії дісталося все. Решта — Словаччині. Ділили навіть хокей. Чехія здобула всі трофеї. Словаччина змушена була починати з третьої ліги (С). За кілька років словаки увійшли до найвищої світової хокейної ліги, у 2002‑му стали чемпіонами світу. Нині 5 млн словаків, які ніколи не мали потужної промисловості, виробляють ВВП вищий, ніж у 45‑мільйонної України.

Польща — ікона стилю. Ключовий етап її перебудови — стрімка приватизація. За два перших роки в руках корпоративного сектору опинилося 45% всієї промисловості. Жодних ваучерів або закритих копійчаних продажів за прописаними під одного покупця умовами. Тільки кеш. Один з перших законів польського уряду — закон про іноземні інвестиції. Цей документ скасовував обмеження на частку акціонерного капіталу для іноземців, встановлюючи податкові пільги для іноземних інвесторів, усував усі обмеження на вивезення прибутку та розмір інвестицій.

У 1999‑му Польща провела пенсійну реформу. Один з її аспектів вимагав від кожного працюючого поляка у віці понад 30 років платити 12,2% в державний пенсійний фонд (ПФ), а 7,3% — перераховувати на особистий накопичувальний рахунок в недержавний ПФ (НПФ).

За перші чотири роки реформ у Польщі було створено 16 неурядових ПФ, які керували близько 45 млрд злотих (понад €10 млрд). Вже до 2006 року ця грошова маса зросла до €29,5 млрд, а до 2011‑го — перевищила €50 млрд. Ці приватні кошти брали участь у великій і малій приватизації.

Звісно, це далеко не повний список стрімких підйомів. Але достатній, щоб прийняти формулу Кахи Бендукідзе: "У світі немає проклятих країн".

І ось ще сказане ним в 2010‑му: "В України є всі шанси або залишитися найбільшою нерозвиненою країною Європи, або стати однією з найбагатших європейських країн".