Цьогоріч буде розростатися запит на мобілізацію, тому що в наших частинах не вирішилося питання забезпечення особовим складом. А також запит на справедливу мобілізацію. Вочевидь, буде запит і на справедливу демобілізацію. Представники Міноборони підготували законопроєкт про демобілізацію, однак наразі Генштаб ЗСУ не підтримує цього документу, тому що це призведе до одномоментного звільнення зі служби понад сотні тисяч досвідчених військових.
У цьому законопроєкті передбачається, що ті, хто прослужили три роки, виконуючи бойові завдання на фронті впродовж 18 місяців, тобто півтора року за сукупністю, можуть бути демобілізовані. І це має бути указ верховного головнокомандувача щодо демобілізації таких осіб. Генштаб ЗСУ цього законопроєкту побоюється і не схвалює його. Нещодавно народний депутат Веніславський казав, що в цьому законопроєкті передбачається бодай більш справедливий підхід до ротації, відпочинку військовослужбовців — якщо пробув на фронті 90 днів, то далі декілька місяців відпустки. Це як альтернатива демобілізації розглядається.
Що я думаю про ці всі законодавчі ініціативи? — Історія перша. Давно, знаєте, є якась проблема в країні. Якщо зуб болить, треба йти його лікувати і вживати заходів. Ця історія виникла не вчора і не місяць тому, вона виникла дуже-дуже давно. І замість того, щоб тоді ухвалювати ці рішення, затягнули, думали, що якось воно буде, і ще гіршою стала історія.
Давайте виходити з того, що нам потрібна єдина зшита країна. Що я маю на увазі?
Передплатіть, щоб прочитати повністю
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Історія з відсутністю демобілізації країну розколює. Я не піхотинець, мені набагато легше, я навіть можу мати більш-менш свіженький вигляд. Але є піхотинець, який третій рік на першій лінії оборони, копає бліндаж, стріляє з міномета, приймає постріли. І він, наприклад, потрапляє в Київ, бачить там інших людей. Чи буде в нього на серці якась історія справедливості? Ні.
Скільки йому ще сидіти в цьому бліндажі?
Скільки йому ще сидіти в цьому бліндажі? Незрозуміло. Звичайно, таким чином просто розколюється, роз'єднується країна, тому що одні бачать, що вони воюють роками, інші бачать інших, які не воюють.
І подібна ініціатива реально могла би якось випустити пар. Ми також не будемо забувати, що наш противник буде намагатись бити в точки розлому, тобто він постійно буде стимулювати цю історію. Він взагалі витончений фахівець з гібридних впливів — інформаційних, емоційних. Якщо ми будемо давати йому такі приводи, він буде ще більше бити туди. Краще йому не давати такі приводи.
Потрібно ухвалити рішення потрібно, яке хоча б трохи задовільнило військових на передовій, щоб дати їм можливості більшого відпочинку, якоїсь демобілізації хоча б на якийсь період. Ми не говоримо про те, що це три роки відслужив і йди, — цього не буде. Навіщо цю історію вкидали ще рік тому, незрозуміло.
Це історія дуже дивна — дати надію солдатам, а потім їх розчарувати. Навіщо ви про це говорили? Навіть якщо виписати і сказати, що потрібно чотири-п'ять років відслужити, — добре, солдати, хлопці би зрозуміли.
Чотири-п'ять років — це дуже багато. Тим не менше ти хоча б живеш надією, що через півтора роки ти зможеш зустрітися з родиною, змінити якісь обставини, будь-що. Це для тебе мета, надія, промінчик сонця, що ти на півтора року ставиш собі задачу — вижити.
Із цього питання будь-яке рішення краще, ніж взагалі без рішення. Є різні моделі: якщо б зробили через три роки, через п’ять років; якщо б зробили якимись ротаціями: пробув три місяці на передовій — місяць-два можеш бути, умовно кажучи, вдома. Тільки умова — вдома, не десь в «учебках»…
У нас все, вибачте, відбувається якось не по-людськи. Я знаю одну бригаду, не буду називати її номер. Ось вони стояли на першій лінії дуже довго — були в Авдіївці, в різних гарячих точках. Їх зараз вивели і доукомплектовують. Знаєте куди? Поблизу Запоріжжя. Тобто їх не привезли в центр України, не дали їм глобальні якісь відпустки, щоб вони декілька місяців побули вдома. Вони в Запоріжжі не воюють, отримують мінімальну військову заробітну плату, їм треба винаймати квартири. С десь в Запоріжжі орендуй квартиру собі. Їм не можна жити в якихось казармах, тому що туди прилетить і загинуть всі. І отака викривлена історія. Замість того, щоб, поки бригада не воює, дати хлопцям відпочити, їх просто тримають, незрозуміло навіщо.
Нам потрібне хоч якесь рішення, хоч якась ясність. Якщо б мене запитали, як би я діяв, я б сказав, що демобілізацію через три з половиною — чотири роки ми приймаємо законодавчо; за ці півроку чи рік ми максимально проводимо історію з нормальною мобілізацією, рекрутингом і так далі.
І плюс до цього ще запроваджуємо в дію правило що бригада не може на передовій перебувати роками. Це неадекватно. Вона має перебувати там певний проміжок часу, умовно кажучи, чотири-шість місяців.
Коли, наприклад, відбувається заміна, якщо заходить нова бригада, не відбувається це одномоментно, що одна зайшла, інша вийшла. Це має бути поступово. Тому що кожному бійцю, якщо він молодий, якщо він не проходив бойові дії, потрібен час на адаптацію. І він буде звертатись до старшого товариша. Тому треба йому влаштувати такі умови, щоб старші товариші на початках були поруч.
Тому що зараз інколи ротація відбувається так. Одні були, їм сказали виходити, вони все: «О, круто, виходити. А інші заходьте, як хочете. У нас бойове розпорядження починається з 12-ї години. З 12-ї години, друзі, ви відповідаєте».
Має бути цей період заходу одних, виходу інших. Це точно декілька тижнів, а то і місяць, коли фактично відповідає ще одна бригада, але поступово заходить і вступає в курс справ інша бригада.
Потім, через два-три тижні, і в нормативно-правових актах це навіть закріпити, одна бригада вийшла, передала всі справи, всі знання, все, далі ви продовжуєте вести бойові дії.
У нас дуже часто ця проблемна історія відбувається, коли одна бригада вийшла, інша зайшла, вона до кінця не має ситуативної обізнаності. Ти маєш орієнтуватись фактично в посадці, розуміти чітко топографічно, де РОПи, ВОПи, якісь опорні пункти і так далі, все ти маєш знати. І за декілька годин ти це не зможеш так відчути, тому, звичайно, тобі потрібен час і оці всі зміни треба запроваджувати.
Тепер найголовніше: як це робити? Шалені результати зараз дають тоді, коли, умовно кажучи, боєць, який пройшов з 2022 року, був командиром взводу, командиром роти, його ставлять комбатом, замкомбрига, комбригом. Який комбриг не тому, що в нього просто звання, яке він отримав ще за радянських часів, склад якийсь охороняв, у військкоматі працював, а зараз керує бригадою, а тому, що він ретельно знає формат бойових дій, він сам його проходив. І комбриг, який може вскочити в авто, приїхати на лінію бойового зіткнення, поговорити з хлопцями, вирішити якусь проблему, поїхати назад. Саме залучення таких і надання в Збройних силах соціального ліфту дає шалені результати. І нам також це треба робити.
Повну версію інтерв'ю з Єгором Фірсовим слухайте на Radio NV
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV