Коли Будапешт сердиться

Війна з демократією, ринковою економікою та здоровим глуздом, оголошена угорським прем'єром Віктором Орбаном, обернулася для нього масовим обуренням співвітчизників

Анна Павленко

Цієї весни кожна угорська сім'я отримала короткий опитувальник, в якому влада запропонувала громадянам висловити свою думку щодо міграційної політики Євросоюзу, вплив Брюсселя на внутрішню політику Угорщини, а також про роботу неурядових організацій.

На очікувані відповіді укладачі опитувальника прозоро натякнули самою його назвою: "Зупинимо Брюссель!" Постерами з аналогічним закликом сьогодні заклеєні вулиці угорських міст і інфраструктура громадського транспорту.

Зібрати заповнені анкети в уряді мають намір до 20 травня. Але перша реакція угорців на опитування вже проявилася і виявилася красномовною. Слово Брюссель на постерах вони почали заклеювати словами Орбана і Москву.

10‑мільйонна Угорщина ось уже 13 років є членом Євросоюзу, і більше половини цього терміну її очолює правоцентрист Віктор Орбан. З того часу як в 2010 році його партія Фідес — Угорський громадянський союз — отримала більшість у парламенті, а сам Орбан обійняв посаду прем'єр-міністра, політика Угорщини час від часу вступає в конфронтацію із загальноєвропейським курсом.

Брюссель не одноразово критикував угорського лідера за обмеження свободи слова і повноважень конституційного суду, прагнення контролювати неурядові організації (НУО), а також відмову виконувати квоти прийому біженців. Тепер список претензій поповнився "національною консультацією", більше схожою на агітацію, і атакою на Центрально-Європейський Університет (CEU).

На початку квітня на розгляд угорського парламенту надійшов проект поправок до закону про освіту, метою яких, на думку низки експертів, було закриття CEU — одного з провідних вишів регіону, заснованого в Будапешті на кошти відомого американського філантропа і уродженця Угорщини Джорджа Сороса.

Хоча протестувати проти такої ініціативи на вулиці Будапешта вийшли близько 10 тис. угорців, закон був ухвалений і підписаний президентом.

Після цього кількість протестувальників зросла до 60 тис., перетворившись в найбільшу за останні роки хвилю антиурядових виступів. Демонстранти виступають проти обмеження академічної свободи, а також свіжих ініціатив Орбана з контролю за НУО та прагненню зблизитися з путінською Росією.

У той час сам прем'єр заявляє: протести організовані ворогами з‑за кордону. За даними угорських соціологів, він як і раніше користується широкою підтримкою співвітчизників. Згідно з різними опитуваннями, рейтинг його партії Фідес цієї зими становить від 25% до 49%.

Тим не менш протести продемонстрували: кількість незадоволених в країні зростає. "Вперше з моменту приходу Орбана до влади в 2010 році дуже широкий пласт населення не критичний до конкретних заходів, а до лідерства Орбана в цілому",— вказує на унікальність протестів Кім Лейн Шеппеле, професор соціології та міжнародних відносин у Школі Вудро Вільсона при Прінстонському університеті (США).

Експерт припускає, що нинішні народні виступи можуть призвести до поразки Орбана на виборах в 2018 році. "З протестами з'являється невелика надія, що в Угорщині відродиться ліберальна демократія",— говорить Шеппеле.

24‑річним юнаком Віктор Орбан опинився серед творців та активістів Альянсу молодих демократів — скорочено Фідес — молодіжної організації, яка просувала в Угорщині антикомуністичну ідеологію, апелюючи до прогресивної міської молоді та інтелігенції.

З тих пір багато чого змінилося. Організація, яка переросла з громадського руху в політичну партію, кілька разів змінювала свою назву, а сам Орбан помітно віддалився від ліберальних цінностей, які колись поділяв. Сьогодні багато критиків зауважують: він став повною протилежністю себе в юності.

"Орбан вважає, що Угорщина може бути зразком нової форми демократії, яка керується плебісцитом, з урядом, який не потребує конституційного контролю над [своєю] владою та усуває будь-який політичний плюралізм",— описує сучасні погляди угорського прем'єра Шеппеле.

Ще на світанку своєї кар'єри Орбан скористався щедрістю Сороса і отримав стипендію на навчання в Оксфордському університеті, однак кинув навчання заради політики. Тепер він виступає проти американського мецената.

"Ймовірно, через ставлення Сороса до міграції",— каже 54‑річний Андрас Локе, журналіст з Будапешта.

На думку Сороса, Євросоюз та інші країни повинні приймати "значну кількість біженців з країн, де йде війна. Тоді як Орбан з початку міграційної кризи протистоїть політиці ЄС щодо розподілу квот на прийом біженців, наполягаючи на прямому зв'язку міграції з тероризмом.

Щоб зупинити потік біженців, в 2015‑му Угорщина звела паркан з колючим дротом на своїй південній межі, а в лютому цього року оголосила про будівництво нового загородження на кордоні з Сербією. За словами фахівців, тут діють одні з найжорсткіших прикордонних норм на континенті, які межують з порушенням Конвенції про права людини.

Орбан переконаний, що його народ віддає перевагу не лібералізму, а стабільності та сильному лідерству. І тому замість демократії західного зразка будує в Угорщині режим, який сам називає ілліберальною демократією.

"У більшості європейських країн між думкою народу і політикою, яку проводить еліта, лежить прірва",— критикує Орбан сусідів.

При цьому він симпатизує російському президенту Володимиру Путіну і у власній політиці вважає за краще рівнятися на країни з сильною вертикаллю влади: Сінгапур, Росію, Туреччину і Китай.

СТОП, МОСКВА! На агітаційних листівках уряду з написом Зупинимо Брюссель! угорці заклеюють другу частину фрази словами Москву і Орбана

Ідеологія Орбана розходиться з принципами університету Сороса — прихильника відкритого суспільства та космополітизму. "Ліберально-універсалістські цінності CEU вступають у протиріччя з політикою уряду, який офіційно вважає християнство і національну гордість основами держави",— ділиться своїм баченням конфлікту влади з дітищем Сороса В'ячеслав Ліхачов, історик і політолог, який на початку 2000‑х вивчав юдаїку в CEU, а сьогодні керує роботою Групи моніторингу прав національних меншин в Єрусалимі.

CEU — унікальний навчальний заклад, де студенти з пострадянських республік отримують західну освіту найкращого зразка, говорить про винятковість вузу Ліхачов. До того ж цей університет вже чверть століття притягує в Будапешт інтелектуальні ресурси з різних країн, і від цього виграє вся Угорщина.

З ним згоден сімферополець Ігор Мартинюк, історик і перекладач, який у 1998 році закінчив магістратуру, а в 2005‑му — докторантуру в CEU. "Для Угорщини це знаковий трансатлантичний проект, що збагачує всі залучені сторони: місцеву професуру, запрошених вчених, східноєвропейське студентство",— говорить він.

Однак для угорської влади університет Сороса є небезпечним розсадником інакомислення. "CEU — інтелектуальна обитель багатьох провідних експертів, які можуть вказати на помилковість політики уряду в певних сферах",— називає один з мотивів розправи над університетом Габор Гйорі, старший аналітик інституту Policy Solutions, що займається дослідженнями політичних процесів в Угорщині та ЄС.

Ще одним приводом для атаки на CEU може служити тиск з боку Росії, яка прагне зменшити вплив західних інституцій у регіоні. У 2015 році фонди, що фінансуються Соросом, Сприяння і Відкрите суспільство були оголошені в Росії "небажаними організаціями".

До того ж наступ на CEU може принести прямі політичні дивіденди самому угорському прем'єру — залучити на бік Фідес прихильників праворадикальної партії Йоббік, передбачає Чарльз Даті, професор Школи міжнародних досліджень (SAIS) при американському Університеті Джонса Хопкінса.

За роки при владі Орбан та його партія доклали чимало зусиль для централізації вищої освіти в країні. Вони привели університети в залежність від держави, скоротивши їхні бюджети, а також замінили ректорів, що обиралися факультетами, на керівників, яких призначає влада, перераховує Шеппеле. Скоротилися також стипендії для студентів, які не пов'язані з партією Фідес.

"Закриття CEU — лише частина ширшої кампанії з усунення всіх потенційних загроз світогляду прем'єра",— підсумовує експерт.

Вже в перший рік свого прем'єрства Орбан подбав про встановлення контролю над пресою і за допомогою зміни конституції обмежив повноваження конституційного суду. За словами Роланда Райнера, аналітика угорського центру соціально-політичних досліджень Integrity Lab, сьогодні уряд Орбана та наближені до влади особи будують власну медіа-імперію, в якій видання не дотримуються журналістської етики, публікують фальшиві новини і дискредитують опозиціонерів через нападки на їхніх родичів та обговорення їхньої сексуальної орієнтації.

Ще однією метою влади стали неурядові організації (НУО). Серед них найбільш незручними для Орбана вважаються на третину фінансований фондом Сороса Угорський Гельсінський комітет, а також будапештські відділення правозахисних організацій Transparency International і Amnesty International. На початку квітня в угорський парламент надійшов законопроект про нові зобов'язання для неурядових організацій, які отримують фінансування з‑за кордону.

Загрозу зі сторони уряду відчувають не тільки НУО, але й власники приватного бізнесу та іноземні компанії. "Влада встановлює податки і видає закони, щоб ускладнити життя бізнесу, або націлює свій бюрократичний апарат на "вбивство" компанії",— розповідає про політику уряду угорський журналіст Локе.

Коли в 2010 році Фідес прийшла до влади, політику вдалося уникнути другої програми допомоги від МВФ за рахунок введення додаткових податків в комерційному секторі. Одночасно Орбан пішов на популістське зниження податкового навантаження для громадян. Коли така політика призвела до зростання споживання та інвестицій, прем'єру знову довелося піти на підвищення фіскальних зборів.

У підсумку в Угорщині встановилися найвищі в Європі податки на банківську діяльність і фінансові транзакції, а впевненість інвесторів у країні похитнулася. Тоді європейські економісти заговорили про нове явище — орбаноміку, для якої характерні активна націоналізація, галузеві податки та підвищений контроль держави над економікою.

Серед усіх урядів Угорщини, які побачив на своєму віку Локе, кабінет Орбана він вважає найбільш агресивним. "Вони знищили значну частину ринків за рахунок надмірного регулювання, бюрократизації і усунули конкуренцію, розставивши скрізь наближених осіб",— говорить Локе. За його спостереженнями, уряд Орбана централізував практично всі сфери економіки — починаючи від енергетики і закінчуючи освітою і охороною здоров'я.

Хоча Локе не симпатизує Соросу і не вважає CEU найкращим університетом своєї країни, він засуджує дії кабінету Орбана. "Мені не подобається, що уряд погрожує CEU",— говорить він НВ.