Серійні вбивці. 12 цитат із нової книги британського історика Лоренса Ріса про Адольфа Гітлера і Йосипа Сталіна

2. «Як Гітлер, так і Сталін відчували огиду до інституту монархії… Іронія полягала в тому, що і Гітлер, і Сталін правили до кінця свого життя — як і належало монархам. Повна влада і Гітлера, і Сталіна у їхніх країнах ослабла лише тоді, як зупинилися їхні серця. Якщо зважити на їхні особисті характери й політичну систему, що стояла за ними, неможливо уявити, що хтось із них добровільно відійшов би від влади. У цьому аспекті вони мали більше спільного з монархами, ніж визнавали».

3. «Було чимало сенсаційних спекуляцій щодо сексуального життя Гітлера й Сталіна (особливо Гітлера), але в них майже завжди випускають з уваги найважливіше. На 1939 рік і на початку Другої світової війни як Гітлер, так і Сталін були, по суті, самотні. У жодного з них, схоже, не було близької людини».

4. «Гітлер і Сталін несподівано здобули визнання лише внаслідок епохально-руйнівної події, над якою вони не мали влади, — Першої світової війни ...>. Вона змінила долі обох цих чоловіків. Після хлібних бунтів у Росії та провальних воєнних кампаній на фронті цар Микола II був змушений зректися престолу в березні 1917 року, але це ще не означало, що більшовики, до яких належав Сталін, мали неминуче прийти до влади. Пришвидшили настання цієї доленосної події згубні рішення Тимчасового уряду, ухвалені після усунення царя, і розпад політичних та економічних інститутів. Улітку 1917 року Тимчасовий уряд наказав російській армії почати наступальну операцію. Саме цим і скористалися більшовики під проводом Володимира Леніна».

5. «Якщо важко уявити, як усе це [прихід більшовиків до влади в Росії] могло відбутися, якби не події Першої світової війни, то взагалі неможливо уявити, як Гітлер став лідером політичної партії (уже не кажучи про посаду канцлера Німеччини), якби не обставини поразки Німеччини в листопаді 1918 року. Саме завдяки своїй відразі й люті через поразку у війні, а також бажанню знайти цапів-відбувайлів Гітлер зміг стрімко увійти в політику. У вересні 1919 року він приєднався до невеликої екстремістської групи в Мюнхені, що мала назву Німецька робітнича партія. Уже за два роки він став її лідером, а саму партію було перейменовано на Націонал-соціалістичну робітничу партію Німеччини, яку пізніше стали коротко називати нацистською».

6. «У 1920-х роках Гітлер і Сталін уже помітно відрізнялися один від одного, з огляду на те, як вони бачили власну роль у своєму політичному світі. Гітлер, на відміну від Сталіна, був типовим «харизматичним лідером».

Харизматичні лідери на кшталт Гітлера можуть бути впливовими лише тоді, коли авдиторія готова сприймати їхні ідеї. Якщо ви радикально не погоджувалися з Гітлером у 1920-х роках, ви майже напевне могли встояти перед його «харизмою». Наприклад, виступи Гітлера не переконали людину на кшталт Герберта Ріхтера, німецького ветерана Першої світової війни. Ріхтер, не схильний підтримувати Гітлера, вважав, що той має «рипливий» голос і зазвичай «вигукує ...> справді дуже прості» політичні ідеї".

7. «Однією з основних причин, чому українці хотіли позбутися радянської влади, були жахливі страждання, які їм довелося пережити ...>, відповідальним за які великою мірою був Сталін. Майже 4 млн українців загинули від голоду, який пов’язують як із прагненням Сталіна колективізувати сільське господарство, так і з його вимогою вивозити провізію з України, щоб нагодувати решту Радянського Союзу. Курс на колективізацію (політика, яка означала, що селяни втрачали контроль над своєю землею та худобою) був пов’язаний з більшовицькою теорією. Селяни, які самі продавали свою продукцію і самостійно приймали рішення про управління своїм господарством, за визначенням більшовиків, були подібні до капіталістів. Понад 100 000 „куркулів“, себто заможних селян, відправили до ГУЛАГу на початку 1930-х років і ще понад 2 млн селян було депортовано до віддалених регіонів Радянського Союзу, як-от Сибіру».

8. «Відчайдушне бажання Сталіна отримати допомогу ззовні віддзеркалювало тривожну для Радянського Союзу правду: німецькі війська виявилися краще керованими, краще підготовленими й узагалі кращими за солдатів Червоної армії. Це відчуття невпевненості в силах Радянського Союзу вловив військовий кореспондент Василь Гроссман, коли став свідком допиту схопленого мотоцикліста німецької армії у вересні 1941 року. Гроссман писав: «Він австрієць, високий, гарний, усіх захоплює його плащ, довгий, м’який, сталевого кольору, всі його мацають, качають головами; це означає: от і воюй з ними після цього, з такими плащами, в них і літаки відповідні».

9. «Гітлеру й Сталіну було легше дотримуватися політики вбивства голодом, ніж їхнім підлеглим. Гітлер ніколи не відвідував гетто і табори в Польщі, а Сталін ніколи не їздив із туром по табірній системі ГУЛАГу. І Гітлер, і Сталін були емоційно ізольовані від тих страждань, яких завдавали. Гітлер наголошував на важливості дистанціювання від мук окремих людей, коли зустрічався з генералом Ґудеріаном у грудні 1941 року і критикував його за емоційну прив’язаність до своїх солдатів. Гітлер сказав: «Ви маєте триматися подалі від них». Такі самі слова міг би сказати і Йосип Сталін — людина, яку ніхто ніколи не звинувачував у «надмірному милосерді».

10. «Коли Микола Байбаков, заступник міністра радянської нафтової промисловості, зустрівся з радянським керівником у серпні 1942 року, Сталін наказав йому „літаком дістатися до Північного Кавказу“, і, якщо він, Байбаков, буде бачити, що німці от-от захоплять нафту, то він повинен знищити видобувну інфраструктуру. Це здавалося нормальним. Але потім Сталін додав, що якщо Байбаков зруйнує родовища, а німці до них не прийдуть, то його розстріляють. Також, якщо він не знищить їх, а німці до них доберуться, то його теж розстріляють».

11. «Гітлерова проблема полягала в тому, що, хоча він з легкістю міг плести дивовижні історії Йозефові Ґеббельсу, «спростувати» надані голі факти йому було складно. Неймовірно, але в той самий день, виливши на Ґеббельса потік оптимізму, Гітлер зустрівся з людиною, яка сказала йому надзвичайно жорстоку правду. Промисловець Вальтер Роланд, який відповідав за виробництво німецьких танків, повідомив Гітлеру не лише те, що Радянський Союз масово виробляє ефективну зброю, а ще й те, що промисловий потенціал США був настільки потужний, що Німеччина обов’язково програє війну, якщо в конфлікт утрутяться американці. Гітлерові ще погіршало, коли його міністр озброєння Тодт між іншим сказав йому, що «військовими засобами цю війну виграти неможливо». Гітлер запитав його: «Як ще я можу завершити цю війну?», на що Тодт відповів, що необхідно шукати політичне рішення. Тоді Гітлер відказав: «Я не бачу способу закінчити її політичними засобами».

12. «Варто звернути увагу на деякі аспекти цієї зустрічі. Мабуть, найважливішим з огляду на порівняння з радянським лідером було те, що Роланд і Тодт цілком вільно могли відверто повідомляти Гітлеру новини, які він не волів би чути. А могли вони це робити лише тому, що знали: їм нічого не загрожує — це було цілковитою протилежністю тим, хто служив Сталінові».

Читайте цей матеріал у свіжому номері журналу НВ — № 7 від 25 лютого 2021 року