Але те, що потужна, інноваційна китайська модель зуміла досягти паритету з американськими моделями, не повинно дивувати. Це передбачуваний результат серйозної помилки в політиці США і Заходу, а винна в ній багато в чому сама ШІ-галузь.
Про зростання потенціалу Китаю в розробках ШІ фахівці прекрасно знали. Річ у тім, що китайські вчені та компанії, які працюють у сфері ШІ, разюче відкриті у своїй діяльності: вони публікують статті, створюють програми з відкритим кодом, спілкуються з дослідниками та журналістами зі США. У липні в газеті New York Times вийшла стаття під заголовком «Китай наздоганяє США в розробках штучного інтелекту».
Два чинники пояснюють, чому Китай майже досяг паритету.
По-перше, Китай проводить агресивну, послідовну державну політику досягнення самодостатності та технічної переваги в усьому ланцюжку цифрових технологій: від устатковання для виробництва чипів і ШІ-процесорів до готових фізичних товарів і ШІ-моделей, причому як у комерційних, так і у військових цілях.
Розробки ШІ призведуть до колосальної економічної та військової трансформації
По-друге, політика влади США (і ЄС), а також поведінка представників галузі демонструють гнітюче поєднання недбалості, некомпетентності та прагнення до наживи.
Має бути очевидно, що голова КНР Сі Цзіньпін і президент Росії Володимир Путін не є друзями Заходу, а розробки ШІ призведуть до колосальної економічної та військової трансформації. З огляду на подібні ставки, збереження лідерства демократичних, промислово розвинених країн у сфері ШІ не лише виправдовує, а й потребує потужної приватно-державної стратегічної мобілізації в масштабах, які можна порівняти з «Мангеттенським проєктом», НАТО, політикою здобуття енергетичної незалежності чи ядерної зброї. Але Захід усе робить навпаки.
У США масштаби державних та університетських досліджень ШІ менші, ніж у приватному секторі, а також у Китаї. Через нестачу фінансування відомства та університети не можуть конкурувати за розмірами зарплат і обчислювальних потужностей із компаніями Google, Meta, OpenAI або з китайськими аналогами. Крім того, у США діють безглузді, шкідливі імміграційні правила для випускників вишів і дослідників: вони змушують талановитих людей залишати країну після закінчення навчання.
Так, Америка регулює доступ китайців до технологій, пов’язаних з ШІ. Але заходи експортного контролю запроваджували повільно, і вони виявилися абсолютно неадекватними, для їх реалізації не вистачає кадрів, їх легко обійти. Китайський доступ до американських ШІ-технологій через угоди про послуги та ліцензування практично не регулювався, причому навіть у тих випадках, коли технології, які використовуються в послугах (наприклад, процесори Nvidia), підлягали експортному контролю. США оголосили про посилення правил ліцензування всього за тиждень до закінчення президентського терміну Джо Байдена.
Нарешті, Америка ігнорує той факт, що дослідження і розробки штучного інтелекту треба активно підтримувати, використовувати, а за необхідності регулювати, причому повсюдно — у приватному секторі, держорганах, армії. Для штучного інтелекту та інформаційних технологій в Америці досі немає відомства, аналогічного міністерству енергетики, Національним інститутам охорони здоров’я, НАСА або національним лабораторіям, що проводять (і жорстко контролюють) ядерні дослідження і розробки США.
Частково це результат окостеніння державної бюрократії в ЄС і США. Технологічний сектор ЄС жорстко зарегульований, а міністерства оборони і торгівлі США, як і інші відомства, потребують реформи.
Хоча техносектор у чомусь справедливо критикує владу, сам він не бездоганний. Через лобістські зусилля і перехід співробітників потенціал найважливіших держустанов ослаб. Багато проблем у політиці США у сфері ШІ виникли через опір самого техносектора або його безтурботне ставлення. Він став власним найлютішим ворогом, а також ворогом довгострокової безпеки Заходу.
Наприклад, компанія ASML (голландський виробник передових літографічних машин для виробництва чіпів) і американський постачальник обладнання для напівпровідників Applied Materials лобіювали послаблення контролю за експортом обладнання для чипів. У такий спосіб вони допомагали Китаю, який намагається витіснити компанії TSMC, Nvidia і Intel. Компанія Nvidia не відставала: вона розробила для китайського ринку спеціальні чипи з характеристиками трохи нижчими за поріг, встановлений експортними обмеженнями. Ці чипи використовувалися для навчання DeepSeek-R1. Якщо говорити про ШІ-моделі, то компанія Meta і венчурна фірма Andreessen Horowitz затято лобіюють проти будь-яких обмежень моделей з відкритим кодом.
Принаймні на публіці позиція галузі виглядає так: «На владу немає надії, але, якщо ви залишите нас у спокої, все буде чудово». Однак ситуація не прекрасна. Китай майже наздогнав США і вже випереджає Європу. Крім того, уряд США не безнадійний, і його потрібно закликати на допомогу. Як показує історія, федеральні та університетські НІКОР у порівнянні вигідно відрізняються від проєктів приватного сектора.
Інтернет було створено Агентством перспективних дослідницьких проєктів США (зараз DARPA), а Всесвітня павутина з’явилася завдяки Європейській організації з ядерних досліджень (ЦЕРН). Співзасновник Netscape Марк Андреессен створив перший веб-браузер в університетському центрі суперкомп’ютерів, який фінансувався з федерального бюджету. Тим часом приватна індустрія подарувала нам такі онлайн-сервіси, як CompuServe, Prodigy і AOL (America Online). Це були централізовані, закриті, несумісні «огороджені сади», які справедливо відійшли в забуття після того, як інтернет був відкритий для комерційного використання.
Проблеми ШІ-розробок і підйому Китаю вимагають сильної, серйозної реакції. Там, де потенціалу держави не вистачає, його треба зміцнювати, а не руйнувати. Нам треба платити конкурентоспроможну зарплату учасникам державних та університетських проєктів; модернізувати технологічну інфраструктуру та процеси в США (і ЄС); створити потужний державний науково-технічний потенціал, особливо у військових цілях; підтримати університетські дослідження; проводити раціональну політику в питаннях імміграції, фінансування розробок ШІ, забезпечення безпеки, експортного контролю.
Єдиною реально важкою політичною проблемою є відкритість, особливо ліцензії з відкритим кодом. Ми не можемо дозволити будь-кому мати доступ до моделей, які оптимізовані для атак убивчих дронів-мисливців; але водночас ми не можемо ставити на кожній моделі гриф «цілком таємно». Потрібно знайти прагматичну золоту середину, можливо, спираючись на національні оборонні дослідницькі лабораторії, а також на ретельно продуманий експортний контроль у разі посередництва. Однак насамперед треба, щоб ШІ-галузь зрозуміла: якщо ми не навалимося всі разом, нас повісять поодинці.
NV володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікація повної версії тексту заборонена
Copyright: Project Project Syndicate 2025
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV