Від Зеленського чекають, що в Україні будуть жити як в Ізраїлі. Головне з інтерв'ю Євгена Кисельова — відео

Про переїзд в Україну. Я нікуди не тікав. Мене запросили сюди працювати. В Україні я з’явився як трудовий, а не політичний мігрант. Я поїхав до Києва тому, що мені тут запропонували цікаву роботу. [У Росії] мені б ні на Першому, ні на якому каналі ніхто нічого б не запропонував. Я чітко розумів, що я в тому самому короткому чорному списку, про який часто любить говорити Володимир Познер (російський журналіст — ред.). Я думаю, що я входжу у шорт-лист людей, яких Познер не може запрошувати. […] Я прожив в Україні 11,5 років. Це моя країна. Я не громадянин України, у мене були можливості отримати українське громадянство, але я не можу сказати, що я для себе це рішення прийняв. Я все ще на цю тему міркую, але серцем я до цієї країни прикипів. Коли я починав тут працювати, мені складно було говорити «наша країна, у нас в Україні». Зараз я легко і без будь-якого насильства над собою це говорю.

Україна — не Росія. І це не назва книги Леоніда Кучми. На перших порах особливо в Києві тобі здається: «Господи, як це все схоже». Для будь-якого туриста оманливе це поверхове враження про російськомовні міста України. Тут інше ставлення до влади, владу тут ніколи не обожнювали. Ніколи тут президент або прем'єр-міністр не сприймався як цар, як священна корова. Тут гетьманів вибирали. І якщо царю бояри цілували чобіт, то гетьман своїм козакам мив ноги. Віктор Янукович побудував собі будинок з золотими унітазами і через дурість і жадібність поплатився. Скінчилося тим, що люди вийшли на Майдан. Інша ціна свободи. Тут народ історично набагато вільніший, він кріпосного права не знав. Сюди кріпосне право прийшло тільки за часів Катерини II і то не на всю територію. […] В Україні дійсно існує сильне громадянське суспільство. У Росії - це невелике ком’юніті активістів. А в Україні громадянське суспільство — це мільйони людей, які відчувають себе повноправними громадянами цієї країни, які відчувають відповідальність за майбутнє цієї країни. Якщо починається війна на Донбасі, вони йдуть добровольцями воювати. Якщо щось не те у внутрішній політиці, вони йдуть на Майдан і будують барикади або йдуть на виборчі дільниці голосувати проти чинної влади.

Про Януковича. У Януковича були лідерські задатки, але в підсумку він виявився боягузом і просто втік. Розчарування у Януковичі почалося значно раніше, навіть у його найближчого оточення. Коли він тільки прийшов на пост президента, він начебто намагався проводити якісь реформи. […] Мені було цікаво пограти з Януковичем у теніс. Я не бачу в цьому ніякої підтримки. По-перше, тоді не було виборів. Друге, тоді Янукович публічно говорив про те, що він хоче привести Україну до угоди з Європою. Тоді було зовсім інше ставлення до Януковича, все розгорнулося значно пізніше. […] Дуже багато людей щиро вірили, що Янукович виявиться тим президентом, який приведе Україну до асоціації з Європейським Союзом. У мене теж не було підстав у це не вірити. Але в якийсь момент Янукович втратив до цього інтерес. Коли Янукович зрозумів, що йому особисто не дістанеться додаткових фінансових потоків з Європи, якими він зможе розпоряджатися, тоді він отримав першу пропозицію від Путіна, що Росія такі гроші може надати.

Про роботу на Інтері. Мені запропонували вести там велике політичне шоу Велика політика майже без ніяких обмежень. Мене запросили на Інтер у 2009 році, коли Янукович був в опозиції, коли президентом був Ющенко, а прем'єр-міністром була Тимошенко. […] На початку листопада 2013 року я фактично продовжував працювати на Інтері, хоча я не працював вже в ефірі. [Під час Майдану] у мене не було жодного ефіру. У 2013 році на Інтері я керував службою новин. Потім Володимир Володимирович Путін через акціонера (Дмитра Фірташа — ред.) телеканалу домігся того, щоб мене з цієї посади звільнили. Очевидно [у Путіна була особиста неприязнь]. При цьому я залишався там редакційним консультантом і продовжував здійснювати щоденне консультування. Так тривало до кінця грудня 2013 року, коли вигнали цілу команду включно зі мною. За те, що ми перші чотири-п'ять тижнів Майдану висвітлювали його так, як треба було це робити. Згідно з усіма журналістськими стандартами. Це призвело до конфлікту Януковича і Фірташа, і Фірташ вчинив найдраматичнішим чином — поміняв команду, яка керувала новинами. Прибрали відразу чоловік десять. Після Майдану ми повернулися назад, і я став вести програму Чорне дзеркало. Потім знову-таки через Фірташа втрутився Путін. У квітні 2016 роки я вже пішов з телеканалу Інтер остаточно.

Про тиск Путіна. Я абсолютно впевнений, [що Путін особисто дзвонив з цього питання Фірташу]. Можливо, у нього є спеціально навчені люди, які дивляться все це (програми на українському телебаченні - ред.) у посольствах. Можливо, є спеціально навчені люди, які працюють на Віктора Медведчука, а потім доповідають. Я не впевнений, що він сам витрачає на це свій час. […] Майте на увазі, що Фірташ, коли буває в Москві, особисто спілкується з Путіним. Володимир Володимирович поцікавився у нього: «Як там Кисельов у вас працює, а чи задоволені ви їм?». Інтонація цього питання здалася Фірташу роздратованою. Тим самим Путін посилав мені сигнал — за вашою роботою спостерігають. Я думаю, що Володимир Володимирович людина злопам’ятна, він пам’ятає багато, що було висловлено. Найприкріше для нього — це програма Ляльки, де він був виведений в образі крихітки Цахес. Він був розлючений.

Про Зеленського. Я знайомий з Володимиром Олександровичем. Я не бачу себе співробітником Офісу президента — це раз. По-друге, плюньте в очі тим, хто розповідає, що [я критикував його пропозиції на летючках на Інтері]. Я вів програму Велика політика, а Зеленський займався продюсуванням розважального мовлення. Ми з ним перетиналися кілька разів. Не було інституту тієї летючки, де ми повинні були бути разом. Я до нього приходив радитися з приводу того, чи не знайдеться для мене якась ще робота. Тому що в якийсь момент мені стало нудно вести одне й те ж саме політичне ток-шоу. Ми кілька разів з ним зустрічалися. Я приємно здивований тим, як він зараз почав працювати. […] Зеленський, безумовно, самостійна фігура. З мого досвіду спілкування з ним, він сильна людина, на яку дуже складно вплинути. Навіть найближчі його друзі, товариші по роботі кажуть, що він їх абсолютний лідер. […] Від Зеленського чекають, коли в Україні будуть жити як в Ізраїлі. Чекають, що Зеленський і його команда доведуть до кінця політичні реформи, спрямовані на створення певних політичних інститутів, незалежного суду, які зможуть забезпечити сприятливий інвестиційний клімат.