Кличка звільнили з посади керівника КМДА. Висловлю з цього приводу винятково власну думку.
Сьогодні роль мера в Києві — це радше роль англійської королеви, а не менеджера. Тому повноваження мера, передусім, необхідно змінити на повноцінний статус, що дає меру і його команді всю широту влади і реальні можливості що-небудь робити. Зрозуміло, з урахуванням можливості цього мера змістити, в разі, якщо він буде ставитися до міста так само, як і його попередники.
Інакше нас і далі чекає тупа аналогічна ситуація, коли Києвом у реальності керує група сірих кардиналів, розпилюючи місто по частинах, а мер слугує винятково зливним бачком. Тобто спочатку змінити неповноцінний статус мера Києва, який нічого не вирішує і ні на що не впливає, і тільки потім обирати нового керівника містом.
Крім того, на мою думку, Києву потрібен не політик і не селебріті, не спортсмен і не успішний медіаменеджер. Києву потрібен урбаніст. Або хоча б той, хто готовий ним стати. Тому що Київ, у першу і єдину чергу, — це місто, це мегаполіс, а не політична партія.
Бізнес, інновації, підприємництво та культура — ось те, що я хотів би мати як основні тези мера та його команди у стратегії розвитку Києва. Тому що зараз — це корупція, відсталість, байдужість і жлобство. І це крім давно наболілих проблем з однією з найвищих у світі щільністю забудови, убитими дорогами, обшарпаним будинками, брудним і отруєним Дніпром і зламаними мостами. Я бачу, що перекошені тротуари Києва, як і раніше, усіяні сміттям, МАФами, автомобілями і оранжево-білими конусами незаконних парковок. На гербі Києва зараз повинен бути зображений не Архангел Михаїл, а оранжево-білий конус, як символ корупції і примітивного мислення КМДА.
Майбутній мер Києва, на мій погляд, повинен продемонструвати харизму, відкритість, доступність, широту мислення і прагнення реалізувати амбітний план, спрямований на динамічний розвиток міста і його бренду, у співпраці з інвесторами, професіоналами, лідерами думок і використовуючи кращі наявні світові практики. Він повинен під кінець кожного робочого дня демонструвати вжиті його командою кроки, навіть якщо ці кроки ведуть не до творення, а до чищення авгієвих стаєнь. Мер повинен жити містом і в будь-який час доби реагувати на те, що в ньому відбувається.
І багато-багато іншого.
Я б хотів, щоб у Києва з’явилася амбітна мета розвитку. Наявність мети, як правило, полегшує процес вибору потрібного напрямку. Але, найімовірніше, я знову побачу примітивні гасла початку 80-х — обіцянки «розібратися з попередніми винуватцями», «навести лад» і зробити «Київ для киян». Станеться це тому, що в більшості киян у голові — повна каша. Більшості, навіть на мить, не спаде на думку вимагати у кандидатів хоч якусь програму розвитку міста, а позиція мера вчергове сприйматиметься винятково в розрізі зоряного статусу, політики та інших родоплемінних тотемів, тези яких будуть опубліковані в розбитих ліфтах будинків виборців.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ