До зірок передом, до Землі задом

Погляди

20 вересня 2019, 08:22

Фоззі

Учасник групи Танок на Майдані Конґо

У Бреда Пітта в цьому фільмі дуже красиві білі кросівки. Решта — спірно

Знайти в цьому вересні вікно для кінорецензії виявилося складно — вийшло дуже багато нових серіалів, тільки встигай дивитися пілотні епізоди. Та й квота великого екрану була закрита другою частиною «Воно», тож наукова фантастика з Бредом Піттом вочевидь йшла по дотичній у ліс.

Так би і пішла, якби не сарафан: юрба американських кінокритиків раптово побачила у «До зірок» новий «Соляріс» і наполегливо рекомендувала не пропустити цей фільм. Ось і довелося відкладати серіальні огляди в ближню шухляду і поспішати на ранковий сеанс. А раптом?

Але сумніви все одно не покидали: по-перше, фігура режисера (Джеймс Грей) особливого апетиту не викликала, його «Маленьку Одесу» ще пам’ятаю, решта пішла в мул. По-друге, на кожен вдалий фільм у Пітта зазвичай припадає одинадцять фільмів про одинадцять друзів, а удача цьогоріч у нього вже була, називалася «Одного разу в Голлівуді».

Ну і третій забобон — вихід фільму кілька разів переносили, а зазвичай це означає, що студія намагається врятувати кіношку: перемонтувати, дозняти, дотиснути маркетингом, переробити фінал. Ще й жовтуха справно набирала абзаци виносками на важке розлучення і внутрішню кризу. А про сам фільм усі мовчали…

Сходив, подивився. І ось вам перша теза, вона ж головна: у Бреда Пітта в цьому фільмі дуже красиві білі кросівки. Решта — спірно. Дуже, м’яко кажучи. Фабула така: Пітт грає космонавта, якому належить небезпечна прогулянка Сонячною Системою в пошуках батька, який згинув під час давньої експедиції; до проблеми батьків і дітей додається невиразна загроза людству і зажована лавсторі.

Незважаючи на те, що у героя добра місія — врятувати світ від якихось туманних електроштормів, експедиція суворо засекречена. І жодних тобі витоків інформації, жодних блогерів зі стрімом, жодної команди експертів, жодної надії прогресивного людства. Один космонавт — одна ціль, ракета стає до зірок передом, до Землі задом, і герой на низькому пульсі вирушає маршрутом Місяць-Марс-Нептун.

Він летить назустріч дурницям: то космічні пірати, то студійна мікрофонна кімната для зв’язку, люки зустрічних кораблів відкриваються кодом 911, дрони не можуть знайти ціль, зате людина відразу паркується поруч. Закадровий голос намагається пояснити деталі і мотивації героя, але виходить якийсь білий шум з потоком банальностей.

Від наукової фантастики фільм дуже далекий: логіка кульгає, субординація порушується, сценарій тріщить по кривих швах, сам Кілгор Траут не зміг би придумати безглуздішого сюжету. У того, що відбувається, може бути тільки одне пояснення — Дісней вирішив відмити пару сотень мільйонів, а про людське око скупив голлівудських рецензентів.

На виході з кінозалу я нарахував три плюси: Лів Тайлер отримала чи ненайлегшу халтуру в кар'єрі; Наташа Ліонн із «Матрьошки» зайвий раз довела, що схожа на Пугачову; мені під час сеансу помили авто. Більше плюсів немає, так що 3 з 10 із тегом #ЖЖ — Жах-Жах.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Читайте тематичні колонки на НВ:

Сьогодні в кіно з Фоззі — щочетверга

Сьогодні в світі з Іваном Яковиною — щодня

Особисті фінанси з Іваном Компаном — щовівторка

Діловий тиждень з Сергієм Фурсою — щоп’ятниці

Відкриття з Олексієм Бондарєвим — щонеділі

Більше поглядів тут

Інші новини

Всі новини