Закон про боротьбу з фейками — це добре. Ми перші почали активно боротися. Є що узаконити. Плюс інші активно почали боротися. Тому все буде, таки би мовити, у світовому тренді.
Є лише одна проблема: успішна боротьба з фейками не має прямого зв'язку зі зміною людських переконань. А фейки — це ж не млини товариша Дон Кіхота. Немає практичного сенсу боротися з ними заради боротьби. Протидіяти треба заради зміни фейкових переконань.
Є такий класичний термін — упередженість підтвердження. На цьому явищі значною мірою ґрунтується російська пропаганда — формуєш фейкове упередження, а потім людина сама починає бачити скрізь підтвердження того, що фейк — це правда.
Ти їй правду, а вона їй не заходить. Так влаштований мозок. Є дослідження, що доводять — людина отримує задоволення, коли отримує інформацію, що підтверджує її переконання. В мозку відбувається вприскування дофаміну і людині стає добре.
Зручно думати, що "фб-срачі" відбуваються через злих проплачених коментаторів
Тобто навіть якщо пересічній людині, яка вже повірила у розписку, яку Порошенко начебто дав ФСБ, навести 100500 аргументів, що це фейк, вірянин-виборець віритиме, що саме ці аргументи і є фейк, а розписка — свята правда.
А популярний блогер ще й напише: влада бреше, розписка — це не фейк, аргументи влади — фейк. А в спільноті у Facebook все це обговорять і переконаються, що блогер таки правий. І цього буде досить, щоб вбити усі раціональні аргументи. Бо окремі люди можуть бути раціональними, а маси, особливо електоральні — ні.
Зручно думати, що "фб-срачі" відбуваються через злих проплачених коментаторів. Насправді, вони відбуваються, тому що людям подобається несамовито захищати свої переконання. А коментатори — це просто іскри, що розпалюють дрова.
Інтернет дає стільки інформації, що захистити можна будь що. Facebook дає стільки можливостей висловитися, що Хрестові походи здадуться мізерними відступами від соціальної гармонії у порівнянні з щоденними голіварами в соцмережах.
А голівари розхитують емоційно і вганяють в депресняк. "Все пропало" і втома від начебто безрезультатного вихору боротьби стають нормою. І тут приходить ворог і каже: «Добрый вечер, я вам тут немного стабильности принес».
Тому закон — це добре. Але цього мало. Неможливо захистити свій наратив і свою реальність без тихої та дієвої національної інформаційної політики, спрямованої на управління людськими переконаннями. Як це ефективно робити в рамках закону і європейських цінностей поки нікому не ясно. Та хто шукає, той знайде.
Текст опублікований з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени