Караван мігрантів де-факто має власний уряд, і цієї ночі мандрівники з Центральної Америки зібрались через ініціативу кількох лідерів обговорити події дня, та і загалом плани – на кшталт, якою дорогою йти до американського кордону.
«Це ваше право – йти до США», – так Мільтон Бенетіс, політичний аналітик та соціолог, який веде гондураське телешоу El Perro Amarillo, вмовляє розпалену юрбу.
У сцені, що не відрізняється від тої, де тренер згуртовує своїх гравців перед великою грою, гондураський медіа-персонаж наголошує мігрантам, які обступили його колом в ніч на 7 листопада, не здаватись на шляху до їхньої місії – досягнути кордону США.
Велика група, що сховалась минулого тижня в столиці Мексики, була найпершою та найбільшою з п’яти караванів мігрантів, що пересікали кордон та рухались на північ. Разом їх близько 12 тисяч, і вони переважно з країн Центральної Америки – Сальвадору, Гватемали та Гондурасу.
Габріела, 20-річна жінка з Гондурасу, сидить на спальному коврику кольору сталі зі своєю 11-місячною донечкою Аєшою, гойдаючи її на руках. Мати й дитина стали табором на землі за футбольним стадіоном Jesús Martínez Palillo разом з 4,5 тисячами інших мігрантів.
"Це ваше право – йти до США"
«Ми тут через брак роботи», – говорить Габріела, яка попросила не публікувати її прізвище.
Як і багато інших, вона не пристала на пропозицію Мексики надати їй притулок, вибравши натомість рухатись далі на північ до американського кордону.
Ці п’ять караванів, що відрізняються своєю кількістю та частотою від звичайних потоків мігрантів з Центральної Америки, на думку експертів, потенційно віщують нову еру великих, більш частих, і краще організованих караванів, що можуть піддати випробуванням міграційні закони США та викликати напругу в американо-мексиканських відносинах. […]
Мігранти покинули Мехіко у суботу, рухаючись до кордону з Тіхуаною, що навпроти Сан-Дієго. Ідучи пішки, велика частина з них найбільш ймовірно досягне кордону США через кілька тижнів. […]
Близько 7 тисяч військового персоналу поставили на південно-західному кордоні з Мексикою, щоб посилити оборону з наближенням мігрантів.
Прихована рука
Бенітес, телевізійний персонаж Гондурасу, також є членом організації People Without Borders, згідно з інформацією мексиканських ЗМІ.
Це така громадська організація з офісом в Чикаго, що займається організацією численних караванів мігрантів, направлених на кордон зі США. Слід відмітити, що ця організація організувала в квітні караван центрально-американських мігрантів, відомий як Шлях мігрантів на Голгофу.
Тим не менш People Without Borders наполягають на тому, що караван, який виник у Мехіко, був ініціативою знизу, спонтанним рухом. […]
Джіна Грабо, проектний менеджер People Without Borders, говорить натовпу, що ним не керує якась особлива організація.
«Я знаю, що дуже багато з вас раді продовжувати подорож, – говорить вона. – Інші, послухайте, інші можуть влаштовувати своє життя у Мексиці, і з боку уряду є справедливим дослухатись до вас».
«Ні», – перебиває натовп.
Відхиляючи пропозицію Мексики
[…] Наприкінці жовтня президент Мексики Енріке Пенья Ньєто оголосив про плани видавати тимчасові дозволи на роботу, медичне обслуговування та ID-посвідчення мігрантам з Центральної Америки, що шукають притулку в Мексиці.
Відтоді близько 3,5 тисяч мігрантів відійшли від перших двох караванів, вирішивши залишитись у Мехіко, як заявили мексиканські чиновники. За їх словами, більшість з того числа – це жінки й діти. Тож в міру того, як каравани наближаються до півночі, відсоток чоловіків збільшується.
Серед тих 4,5 тисяч, що минулого тижня стали табором у Мехіко, за підрахунками мексиканських чиновників, було близько 60% чоловіків, 30% жінок і 10% дітей.
Більшість вирішила відхилити пропозицію отримати притулок в Мексиці та наполягають на тому, щоб іти до США. […]
Якщо мігранти не отримають статус шукачів притулку на американському кордоні, то згідно з мексиканськими законами, їх не можна буде відіслати назад до Мексики. Вони автоматично змушені будуть повертатись у свою країну та не зможуть повторно шукати притулку в Мексиці.
Габріела каже, що чула лише «чутки» про такі пропозиції. Вона каже, що не вірить у те, що вони правдиві, і в будь-якому разі вже тривалий час її ціллю було йти до Америки.
27-річна Дарлі Марія Галеас Амайа з гондураського містечка Комаягуа, думає те ж саме.
«Моя мрія – це не лишитись у Мехіко. Моя мрія – це дістатись Америки, щоб стати спроможною, як я собі уявляю, дати краще життя моїм дітям», – говорить Амайа, подорожуючи зі своїм чоловіком та 9-місячним сином. […]
«Вони кажуть, що американський кордон охороняється, і що вони не дозволять мігрантам на кшталт нас увійти, та ми маємо від усього серця показати їм, що ми не маємо роботи та взагалі нічого, правда ж? – каже 23-річний Вільсон Гомес Портійо, що йде зі своєю дружиною з Сігуатепеку, Гондурас. – І ми просто йдемо працювати. Ми не збираємось учиняти злочини чи ще щось подібне». […]
«Ми втікаємо»
[…] 29-річна Ненсі Круз іде з Ла Пласи, Гондурас, і каже, що не чула про пропозицію притулку в Мексиці, проте новини про американські війська на кордоні її непокоять.
«Уявіть, ми подорожуємо вже більше місяця, і нам ще довго йти, – каже Круз. – І з їхнього боку сказати нам, що ми не можемо ввійти і все таке було б несправедливо».
Група адвокатів з питань міграції до Америки кружляють у кемпінгу в Мехіко – їх легко відрізнити за помаранчево-білими бейсбольними кепками з написом на іспанській «Я підтримую притулок в США». Вони там як представники організації People Without Borders та намагаються просвітити мігрантів з питань міграційного процесу в США. […]
«Судячи з тих інтерв’ю, які я чув, більшість мігрантів не мають обґрунтованої причини для надання притулку, – каже Давід Інсерра, політичний аналітик з питань внутрішньої безпеки Фонду The Heritage. – Більшість говорить про бажання мати краще життя, роботу, чи, можливо, втекти від розповсюдженої в суспільстві злочинності».
Інформаційна війна
Американський уряд використовує радіо та соцмережі, щоб передавати інформацію щодо процесу надання притулку. У свою чергу комунікації мексиканського уряду спрямовані в тому числі на те, щоб розгорнути «в полях» свої групи та спробувати поінформувати їх особисто про пропозицію притулку в Мексиці.
Та інформація однаково не доходить.
За словами американських та мексиканських чиновників, причиною такої поразки є те, що їх кампанії змагаються з дезінформацією з боку організаторів каравану, так само як і з боку кримінальних елементів на кшталт контрабандистів та торговців людьми. Всі вони зацікавлені в тому, щоб караван продовжив рух на північ. […]
Мексиканські чиновники кажуть, що протидіяти потоку дезінформації є їхньою «рутинною боротьбою». […]
Дивно, та працівники американського уряду не приїхали сюди, щоб розповсюджувати достовірну інформацію про процес надання притулку. І це – втрачена можливість. […]
Чому вони долучились до каравану
Нинішній караван розпочався тоді, коли Бартоло Фуентес, колишній законодавець з Гондурасу, організував групу з 200 мігрантів, щоб рухатись на північ через Мексику.
Новинна програма на гондураському телеканалі HCH навіть випустила сюжет щодо цього запланованого руху, додаючи, що всі витрати будуть покриті. Пізніше Фуентес заперечував, що коли-небудь пропонував подібне.
Портійо каже, що він почув про караван з телебачення.
«Там немає роботи. Варварська злочинність, – описує Портійо Гондурас. – Ось чому я вирішив емігрувати, тому що там немає ні роботи, ні ще чогось». […]
«Ніхто нами не керує. Ніхто нам не платить, – каже Портійо. – Ми просто вирішили зібратись разом для свого захисту, тому що наша подорож небезпечна».
«Та Гондурас ще навіть більш небезпечний», – додає він. […]
Полишені самі на себе, мігранти на кшталт Габріели зустрічаються зі загрозами зґвалтування, пограбування, викрадення чи шантажем з боку злочинців, банд чи наркокарателів. Найчастіше вони роблять таку подорож ще більш небезпечною – особливо для тих, хто з дітьми.
«Я бачила, як страждають діти. І смерті, так. Зникнення. Люди просто зникають на пустому місці, розумієш?», – каже Крус.
Минулого тижня омбудсмен мексиканського штату Оахака Артуро Пеімбарт заявив, що понад 100 мігрантів, включно з дітьмий, були викрадені та радше за все передані наркокартелю Los Zetas. […]
«Всю нашу подорож ми бачили, чули та боролися проти злочинів, подібних до тих, від яких ми втікаємо», – каже 47-річний Сільверо Флорес з Гондурасу. – Навіть деяких жінок зґвалтували. Ми бачили їх. Чоловіки теж биті та зневажені. Це була боротьба. Ми прийшли боротись».
Більші каравани як нова норма
Каравани мігрантів з Центральної Америки, що пересікають Мексику на своєму шляху до США, не в новинку. Втім, як пояснює Мохар, кожен караван зазвичай мав до ста мігрантів.
Мохар, який нині керує приватним консультаційним центром під назвою Grupo Atalaya, що спеціалізується на аналізі стратегічних ризиків, був головним мексиканським переговорником з питань міграції при президентові Вісенте Фоксу.
На запитання, чи не є нинішній караван провокацією, Мохар відразу відповідає: «Боюсь, що так».
«Америці треба виробити довготермінову стратегію з цього питання, – каже він. – Це може з легкістю перетворитись на караван з 20 тисяч, якщо випустити це з виду».
Слова Мохара дублюють сказане іншими американськими та мексиканськими чиновниками та експертами.
«Маючи лазівки у наших законах, набагато більші та регулярніші каравани можуть стати нормою, якщо ми не підемо на важливі зміни, щоб стримати та зупинити нелегальну міграцію», – каже Інсерра з фонду The Heritage.
«Це просто є нормальним для людей, які шукають кращого життя, приєднатись до подібних караванів, де їм обіцяють безпеку, немає потреби платити провідникам, та покладати свої надії на те, щоб ввійти у США», – каже Інсерра.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Нолана Петерсона. Републікацію повної версії тексту заборонено
Оригінал опубліковано на The Daily Signal
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени