Чи здатні міжнародні організації змінити цю парадигму насильства, в якій ми перебуваємо? Тут питання навіть в іншому — скільки ми ще будемо толерувати існування організацій, які не відповідають сучасним викликам. А я би сказала, що організації, які створювалися після Другої світової війни для підтримки миру і безпеки, вже не відповідають викликам, що стоять зараз перед світом. Вони фактично паралізовані. Вони паралізовані своїми постійними членами Ради безпеки. І ця ситуація не змінюється. Вона не змінюється, незважаючи на те, що перші спроби реформувати почалися там ще у 1970-х роках. І так і не реформували жодного разу Раду безпеки ООН упродовж цього періоду. У нас залишилося п’ять постійних членів Ради безпеки, кожен з яких може заблокувати будь-які рішення.
Наскільки атака на Ізраїль пов’язана з ситуацією, яку ми переживаємо тут з війною. Оскільки ХАМАС — це терористична організація, яка не може отримувати зброю ззовні. Тобто є незаконне постачання зброї ХАМАСу. Це або Росія, або Іран. Або і Росія, і Іран. Бо Ірану неприйнятне рішення про продовження резолюції, яка забороняла їм виробляти ракети.
Фактично зараз світ входить у такий період, коли ми маємо вже визнати недієвість механізмів щодо безпеки в усьому світі.
Передплатіть, щоб прочитати повністю
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Відсутність адекватної реакції на зло і на агресію, відсутність покарання за порушення завжди збільшують градус порушення. І ми неодноразово про це говорили на всіх майданчиках, включно з майданчиком Ради безпеки ООН. І, як ми бачимо, навіть зараз, незважаючи на дійсно шалене підвищення градусу агресії в усьому світі, все одно немає консенсусу щодо необхідності зміни цієї парадигми відносин.
Кілька поколінь живуть без війн і не знають, що це страшна трагедія — втрачати
На жаль, тільки кризові ситуації змінюють ставлення і підштовхують до кардинальних змін. Поки таких криз немає в основних гравців, то вони і не захочуть нічого змінювати. Хоча ж ми з вами вже живемо в епоху суцільних криз, але ці кризи стосуються безпосередньо нас, тому ми їх відчуваємо. Коли кризи нас не стосуються, ми їх не відчуваємо. От ми, наприклад, з вами не відчуваємо жаху, в якому живуть в Ємені. Ми не можемо це розуміти. Так само не можуть це зрозуміти в Сполучених Штатах виборці, які зараз висловлюються проти збільшення допомоги України або продовження надання допомоги. Вони цього не відчувають. Вони вже кілька поколінь живуть без війн. Вони не знають, що це за жахіття, що це за страшна трагедія — втрачати.
Як у цьому хаосі говорити про гарантії безпеки Україні. У своїй попередній колонці я сформулювала наступне питання — а що нам буде від того, що Україна приєднається до Європейського Союзу? Нам свою додану вартість варто самим собі спочатку продемонструвати, а не говорити про те, що ми будемо сировинною країною, яка вироблятиме багато зерна, руди і решту всього. Тому що це загальмує наш розвиток на багато десятиліть. І якщо ми зараз не скористаємося можливістю і не використаємо ту допомогу або ці ресурси, які можуть бути нам наявні, і не почнемо відбудовувати малий і середній бізнес, що приноситиме додаткові прибутки і який може працювати у переробній промисловості, тобто додавати додану вартість до сировинних продуктів, то потім ніхто в Європейському Союзі не захоче створювати собі додаткову конкуренцію і пускати на свої ринки українські товари.
Бо вже в нас є історія того, як ми штурмували європейські ринки з різними продуктами. От зараз наша аграрка це на собі відчула — як це бути новачком на цьому ринку і як на це реагують ті, хто звикли отримувати прибутки на цьому ринку без додаткової конкуренції.
Те, що відбувається у нас зараз у відносинах з поляками, насправді просто вийшло на поверхню. А в інших країнах воно не так бурхливо. Тому що там інша політична ситуація. А в нас вже є певна напруженість з курятиною на ринках Німеччини і Франції, бо німецькі і французькі фермери вже дуже голосно заявляють своїм урядам про те, що українська курятина є дешевою. Вона заполоняє їхні ринки, їхні прибутки зменшуються. І що українська курятина така дешева, тому що податки в Україні маленькі. І ми не сплачуємо всі збори, які сплачують європейські фермери. Тому європейські фермери потребують додатково грошей, які компенсують їм втрати, пов’язані з недоотриманим прибутком на своїх ринках.
Зараз на Європейському саміті, який відбувався в Гранаді, один з документів, який обговорювали, це стратегія сталості Європи 2030. І в цій стратегії сталості Європи обговорювалися питання стратегічної автономії Європи. І це дуже цікава історія, тому що вони вже не просто говорять про свою вразливість у зв’язку з розміщенням виробництв у Китаї, а вже виробляють підходи і алгоритми щодо того, як вони мають позбутися залежності від третіх країн, які не входять до складу ЄС, і як зробити так, щоб навіть не залежати від сировинних товарів поза межами ЄС. Але це не означає, що всередині ЄС не існує конкуренції за переведення цього виробництва саме в їхні країни.
Наприклад, цього літа був дуже цікавий випадок, коли одна велика компанія, яка виробляє шини для автомобілів, вирішувала, в яку країну ЄС перенести своє виробництво. За це виробництво конкурували Польща, Румунія і Болгарія. Тому що це додаткові робочі місця, додаткові податки, ну і взагалі це впливає на внутрішній валовий продукт і подальший розвиток країни. Знаєте, хто переміг? Румунія. А знаєте, чому? Вони запропонували побудову всієї інфраструктури, включно з навчальними закладами, і також побудову всіх необхідних соціальних інфраструктурних об'єктів для забезпечення співробітників цієї фабрики всіма послугами.
Верховенство права в Україні — це питання, без вирішення якого неможливі подальші взагалі розмови про інвестиції. Бо навіть зараз мова ж не про недоступність інвестицій взагалі. Ні, просто бізнес-клімат не сприяє тому, щоб когось привабити. Ми дійсно дуже багато приділяємо уваги презентаціям, розмовам, побудові якихось візій. Я не кажу, що це не важливо. Це дійсно важливо, тому що ми налаштовуємось. Але, можливо, вже варто перейти від налаштування до якихось конкретних кроків. Я б сказала, що у нас є всі наявні можливості їх реалізувати. Всі інституції на місці, вони просто мають працювати відповідно до своїх протоколів, як вони задумувалися, а не як зручно. Бо якщо все починає працювати, як говорять деякі менеджери відомі, «в ручному режимі», то «ручний режим» не приводить до поліпшення бізнес-клімату, а якось навпаки напружує. Якщо нам наші партнери у вигляді лідерів, які очолюють Європейський Союз, вголос не ставлять ніяких претензій, тому що вони і не можуть цього зробити, бо тоді вони зруйнують всередині цю єдність і не зможуть вже комунікувати нашу позицію всередину ЄС, то пан Жан-Клод Юнкер, колишній очільник Європейської комісії, дуже голосно заявляє про нашу основну ваду. І ми можемо говорити про те, що він «під впливом російської пропаганди». Водночас його заяви формують певне ставлення всередині Європейського Союзу. І він не є людиною, яка не розуміється на процесах. Тобто не можна сказати, що в нас все добре і що він просто нас оббрехав.
Та як у цих складних умовах, коли йде війна, все ж таки наблизити мрію українців стати частиною об'єднаної Європи і вступити в НАТО? Я думаю, що кожен може почати з себе. І запроваджувати верховенство права в своєму житті і не толерувати його відсутність у роботі державних інституцій.
Повне інтерв'ю з Ланою Зеркаль слухайте на Radio NV: