Останній самурай. Тест-драйв Infiniti QX80

Зовнішність і внутрішність

Попри те, що модель повністю повторює форму незграбного Patrol (Aka Armada), — оновлена оптика, величезна хромована решітка радіатора, більш виразні хвилі капота і інші здавалося б несуттєві деталі надають цій моделі особливий стиль.

Наприклад, 22-дюймові багатоспицеві диски з сірим відтінком дають зрозуміти, що це авто не буде служити робочою конячкою на полях українських фермерів, на відміну від усього модельного ряду позашляховиків Toyota.

Так, у сучасного покупця можуть виникнути претензії до внутрішнього оснащення авто: концепт «дорого-багато» тут реалізований повною мірою, але аналогові кнопки і джойстики, класичні «колодязі» приладової панелі, два не самих логічних і не найякісніших дисплея у центральному тунелі трохи віддають вульгарністю і пихатістю, характерною для всіх преміальних позашляховиків двадцятирічної давності.

У машині цього класу очікуєш побачити як мінімум бездротову зарядку для смартфонів, нескінченну кількість регулювань сидінь або хоча б електронне гальмо стоянки з датчиком дощу.

Замість цього розробники QX80 вирішили обтягнути шкірою навіть ті місця дверних карт і торпедо, до яких ви ніколи не доторкнетеся.

Погодьтеся, складно визначити, що з цього краще.

Різних «чудо-технологій», як то електромеханічне гальмо стоянки або асистент утримання автомобіля у смузі тут теж не знайти.

Та й в цілому з електронікою у Infiniti QX80 — біда, починаючи від неякісного перекладу ПЗ із зайвими буквами в словах, і закінчуючи настирливим писком систем безпеки.

Проте, однозначний лайк отримують життєво необхідні у цій моделі парктроніки і камери кругового огляду. Якщо ви хоч трохи орієнтуєтеся у просторі, паркуватися на QX80 буде не так вже й складно, навіть у тісних спальних районах Києва.

Але в мокру погоду всі чотири камери доведеться протирати вручну, як і бічні дзеркала, тому що ні омивачів, ні підігрівів для них не передбачили.

Їзда

Якщо розділити 405 к. с. потужності 5,6-літрового V8 на 2,8 тонни ваги QX80 — виходить не так вже й багато.

Але звинуватити це авто у поганій динаміці в межах його класу не можна: паспортний розгін до 100 км/год у нього становить 7,5 секунд.

Той же двохсотий «крузак» з, ймовірно, останніми у своїй історії бензиновими і дизельними V8 програє більше секунди.

Максимальне прискорення QX80 можна описати таким чином: зриваючись з місця, авто ще більше піднімається вгору, як суматранський носоріг, який відчув браконьєрську кулю; рокіт V8 лунає на кожній передачі з самих низів, аж до 6,5 тис. оборотів двигуна; а вже після 160 км/год інстинкт самозбереження змушує вас трохи відпустити педаль акселератора від підлоги, після чого потрібно «заходити на посадку».

До речі, гальмувати і маневрувати за кермом QX80 — не найприємніше задоволення. Доволі хиткий позашляховик із взагалі не спортивним рульовим керуванням любить їздити прямо, а у повороти входити плавно. І він має на це повне право.

Класичний семиступінчастий «автомат» тут також не можна назвати спритним, що сподобається адептам «правильних» і «справжніх» автомобілів.

Момент перемикання швидкостей легко помітити, дивлячись на повільну стрілку тахометра, а при різкому натисканні на газ, скажімо, на четвертій передачі, АКПП декілька миттєвостей подумає, перш ніж вмикнути третю. Чи це не круто?

Режиму «Спорт» у QX80 немає, — він компенсований функцією ручного перемикання передач.

Зате на рівній дорозі швидкість в салоні QX80 взагалі не відчувається, — відмінна шумоізоляція і величезні м’які крісла дозволяють відчувати себе комфортно навіть при 180 км/год.

У іншому не можна сказати, що підвіска тут максимально м’яка. Нерівність дорожнього полотна відчувається на рівні Prado, хоча від такої машини чекаєш як мінімум плавності Cayenne.

Раз вже ми згадали «німців», відзначимо, що якщо всі власники Volkswagen Golf обміняють свої авто на QX80 — на планеті почнеться нова нафтова криза. І це не жарт, адже у режимі активної їзди або не дай бог серйозного бездоріжжя, витрата палива машини легко може досягати значень у 30−40 і навіть 50 літрів на 100 км.

У Infiniti заявляють, що в міському циклі QX80 буде брати близько 20 літрів на «сотню». У мене вийшло досягти навіть 16 літрів, але це майже без зупинок у пробках і з самими повільними стартами зі світлофора у Всесвіті. По шосе при швидкості 90−110 км/год реально вийти на витрату в 10−12 літрів.

Мало не забув: у позашляховому арсеналі QX80 є режим «понижайки» (4L) і налаштування «Сніг», але перевіряти їх роботу у глибоких засніжених борознах я так і не став, оскільки витягнути цього монстра з небажаної пастки було б дуже важко.

Ціна

Кульмінація і приємне здивування для всіх, хто зацікавився покупкою QX80 полягає у тому, що вартість базової версії позашляховика становить $65 тис.

Цінник тестового авто з максимальною «восьмимісною» комплектацією починається від $77 тис. І навіть це — відмінна ціна, у порівнянні з конкурентами.

Інше питання — хто захоче купити таке авто в епоху тотальної економії палива, податків на потужні мотори і стандартами Євро-6 в Європі, до яких QX80 не дотягує.

Роздумуючи про подібні речі, стає трохи прикро за тягар безглуздого і нещадного Infiniti, який доживає останні дні, вже змирившись зі своєю кончиною. Принаймні в Європі.

Всупереч всім своїм мінусам, QX80 дійсно зачаровує з перших секунд знайомства. І «перевага» над іншими машинами в потоці, яка змушує вас відчувати себе як мінімум водієм арабського шейха, а як максимум — самим шейхом, тут абсолютно не грає ролі.

Безмежна міць у всіх сенсах цього слова, так само як і відчуття машини, зробленої на кожну копійку своєї вартості, дарують справжні емоції, яких не вистачає багатьом сучасним авто.

На жаль, цей позашляховик, як дурний силач Ленні Смолл з відомої повісті Стейнбека, є руйнівним за своєю природою. І будь QX80 людиною, — екоактивісти точно захотіли б його лінчувати.