Це правильно з точки зору професіоналізму, і як продемонстрували вибори минулої ночі, це правильно і з точки зору політики, якщо ви хочете влаштувати перевірку Дональдові Трампу.
Схоже на те, що вся ця токсична, брехлива, глузлива та неприйнятна поведінка Трампа, яку він демонструє у своїх виступах і твітах – все те, про що ми в ЗМІ безперебійно розповідаємо – відлякує дуже поміркованих, найбільш високоосвічених республіканців та жінок з передмістя, які потрібні Трампу для утримування більшості Республіканської партії в Палаті представників, не кажучи вже про переобрання.
Тож продовжуємо розповідати.
Рівень безробіття в Америці на рівні 3,9%, інфляція на сьогоднішній день є помірною, фондовий ринок продовжує встановлювати рекорди, а президент відходить від саміту, спрямованого на вихід з кризи та розрядки відносин з Північною Кореєю. Та все ж останній аналіз RealClearPolitics показує, що поведінку Трампа схвалюють лише 43% американців, а 53% – розчаровані. На окремих виборах в Огайо, які відбулись цього вівторка, кандидат Палати представників від республіканців, якого Трамп та весь істеблішмент партії відправили на битву, заледве випереджує конкурента-демократа в окрузі, що більше трьох десятиліть не відправляв демократів до Конгресу.
Преса не має дозволяти собі стати реквізитом на виступах Трампа
Це не говорить нічого хорошого про Трампа чи його перспективи, та це хороші новини для американського народу та думаючих республіканців. Виявляється, у цій партії ще існує когорта тих, хто не продав Трампу свої душі так, як це фактично зробили всі обрані представники у Вашингтоні.
Виявляється, ще є думаючі республіканці, для яких характер, порядність та здатність говорити правду досі є важливими характеристиками президента. Виявляється, є думаючі республіканці, які бачать твітерні тиради Трампа, його хвилюючу поведінку в Гельсінкі та ту нестримну жовч, яку він виділяє під час своїх виступів, а також сліпу, повну захвату реакцію його основної аудиторії – та розглядають це як тріпання нервів, і те, що не вартує підтримки. Ось про що сказали опитування та виборчі дільниці минулої ночі.
Уявіть, як добре міг би чинити президент Трамп, якби не був Дональдом Трампом, якби не був таким брехливим придурком.
Та саме таким він і є. Тож продовжуємо розповідати.
Головним політичним фактом перших 18-ти місяців перебування Трампа при владі, попри деякі гарні економічні тенденції у країні (і так, його виключна роль в їх проектуванні залишається спірною) є те, що президент не зумів розширити свою коаліцію до 45%, яка нині становить головні 40%. Це частково тому, що коаліція навіть і близько не втомилась. Але це також пов’язано з тим, що овації, а також ті принизливі та сумнівні вчинки, які апелюють до головного ядра коаліції, відтягують найбільш послідовних та освічених республіканців з передмість, і ніяк не приваблюють незалежних політиків та консервативних демократів.
Це не означає, що демократам не доведеться і пальцем ворушити напередодні виборів у 2018 чи 2020 роках. Їм досі потрібні хороші кандидати. Та це переконує мене, що я хочу бачити висвітлення навіть найменш важливої промови Трампа, його реплік, твітів, виступів, тому що всі вони показують його характер, тому що саме він і обмежує президентство Трампа – і, здається, той не зацікавлений, а скоріше за все і не спроможний це змінити.
Так, я хочу, щоб кожен американець знав, що два прихильники Трампа, яких помітили під час його останнього виступу в Огайо, були вдягнуті у футболки з написом «Я краще стану росіянином, ніж демократом». І це цікавий інформаційний момент. Це ті, з ким голосували люди, що вибрали Трампа.
Я хочу, щоб кожен американець почув про твіт Трампа про Дона Лемона, ведучого CNN, який є афроамериканцем. Президент назвав його «найтупішою людиною на телебаченні» і що Лемон змусив Леброна Джеймса «виглядати розумником, що зробити геть не просто». Лемон мав інтерв’ю з Джеймсом про школу, яку той щойно відкрив в Огайо для дітей з неблагополучних сімей.
Я хочу, щоб кожен республіканець, який збирається на вибори, розчув кожну нотку того образливого та зарозумілого тону президента, коли під час свого виступу в Огайо він попередив, що знищить кожного республіканця, який відважиться кинути йому виклик: «Я просто візьму і зруйную їхню кар’єру через те, що вони говорили про мене погано. Ви відіб’єте це, і вони підуть по трубах – і це є нормально».
Я хочу, щоб всі це чули і розповсюджували від моря до моря. Тому що хоч ці слова і об’єднують оточення Трампа, вони також об’єднують демократів і, вочевидь, бентежать поміркованих республіканців та відчужують незалежних політиків.
Ветеран соціології Стенлі Грінберг сказав мені, що спостерігає ознаки всього цього у фокус-групах, з якими недавно спілкувався. Одна з них – помірковані республіканці, які відійшли в бік через поведінку Трампа, інші – «відібрані консервативні республіканці», половина з яких теж відійшла.
До всього іншого, каже Грінберг, сам по собі Трамп – ображаючи чорношкірих героїв спорту, залякуючи консерваторів, які відважаться перейти йому дорогу, нахвалюючи Володимира Путіна та атакуючи ФБР – «нагадує консерваторам-євангелістам про ту диявольську угоду, яку вони уклали, підтримуючи його. Всі ці його прояви манії та поглинання усього навколо не змушують їх переосмислити свій вибір, але змушують відчувати дискомфорт».
Щоб побачити велику різницю на виборах, треба лишити вдома не так багато незручних поміркованих республіканців. І це саме те, чого я прагну – це не цунамі, і справа не в картках. Всього невелика хвиля огиди серед поміркованих республіканців – ось і все, що потрібно для того, щоб обернути кілька ключових районів з червоних на сині.
Немає сумнівів у тому, що преса не має дозволяти собі стати реквізитом на виступах Трампа, і що недостатньо однієї камери, яка транслюватиме події по всіх каналах, чи репортерів, які просто сидять серед слухачів, а не в спеціальному місці.
Всій країні необхідно бачити кожен твіт, кожен виступ, кожне слово та навіть кожну реакцію так, щоб вони могли задати собі питання: «Чи це той, кого мої діти вважатимуть за нашого президента? Чи це ті люди, до яких я хочу відноситись?» Такими запитаннями надто пізно зміщувати головний актив Трампа, та я би не переставав запитувати це у його пасивних прихильників. Останні опитування та вибори свідчать про те, що ми просто повинні.
Я досі вірю в те, що на всіх політичних фронтах є повно американців, кращих за президента, і що коли їм наступного разу випаде шанс це сказати, вони так і зроблять. Чи буде цього достатньо? Я не знаю.
Я просто знаю, що республіканський Конгрес та Fox News надто скомпрометовані, щоб коли-небудь сказати Трампу: «Досить». Та є пристойні помірковані республіканці, які хоч може ніколи і не стануть на бік демократів, проте, можливо, відчуватимуть надто велику огиду, щоб голосувати. Найбільша надія на них. Тож продовжуємо надавати їм вичерпну інформацію про президента США.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Томаса Фрідмана. Републікація повної версії тексту заборонена
Оригінал опубліковано на The New York Times
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени