Попередню частину про Карпати читайте тут
Велика проблема Карпат, після доріг, контрабанди лісу і загальної тяги до суїциду (горілка, пиво, сигарети, безцільне існування) – це їжа. Їжа неймовірно погана, особливо в готелях, мотелях, базах відпочинку та здравницях. Більш-менш смачна їжа є на сувенірних ринках біля природних та історичних пам'яток, в дерев'яних крамницях, але в більшості ресторанів і колибах їжу не вміють готувати зовсім. Теза «на смак і колір товаришів немає» перевіряється читанням рецензій відвідувачів у одному з агрегаторів типу Tripadvisor. Більшість скарг там – на якість їжі.
Професія «шеф-кухар ресторану» в Карпатах поки так само безглузда, як і професія «проектувальник роботів». Готувати не вміють, смак не відчувають і вчитися не хочуть. Але якщо готувати, врешті-решт, можна навчити – благо кулінарний потенціал Карпат колосальний, як можна домогтися дотримання персоналом санітарних норм – невідомо.
Карпати ризикують перетворитися на гігантське безлюдне звалище з голими горами
Головний бич всіх карпатських курортів – моторошна антисанітарія, особливо у всьому, що пов'язано зі зберіганням продуктів і приготуванням їжі. Вам може здаватися, що їжа чудово приготована, але весь наступний ранок ви проведете в туалеті. Карпати могли б стати кулінарною Меккою Східної Європи, українською Тосканою – з усіма бограчами, баношами і грибними юшками, якби у людей, які це готують, було б трохи більше принципів і відповідальності. Ну і зарплати, зрозуміло, повинні бути інші – а не жалюгідні копійки.
Що робити? Ми любимо Карпати і нам боляче дивитися, на що місцева влада і мешканці перетворюють цей регіон. По доброму, в Карпатах потрібно створювати мережі національних парків з повною забороною в них на будівництво, видобуток ресурсів, незаконну вирубку і браконьєрство, ретельним контролем і жорсткими невідворотними вироками. У Карпатах потрібно створювати інфраструктуру з туризму: зимового, річного, міжсезоння, екстремального, сімейного, спортивного, оздоровчого. Звичайно, потрібно будувати high-tech резорти як Буковель, але також потрібно відкривати ще 50 маленьких. Потрібні нормальні дороги, особливо в гірських районах. Потрібні обладнані місця для кемпінгів. Потрібні стежки різного ступеня складності – для походів. Потрібен принципово інший підхід до продуктів харчування та індустрії їжі. Потрібні умови для створення крафтових пивоварень, приватних пекарень, сімейних сироварень тощо. Коротше – потрібна інфраструктура сучасного туризму, тому що зараз її практично немає.
Але створення інфраструктури – це не розподіл карти місцевості групою олігархів і місцевих феодалів у кабінеті губернатора – це зовсім інше. Потрібен широкий суспільний дискурс із залученням найкращих світових практик: «Як включити Карпати». Потрібно проводити відкриті конкурси, тендери, аукціони. Ключ до успіху – орієнтир на малий і середній бізнес, а не олігархію. Фокус на творення, а не висмоктування ресурсів. Інакше через 25 років з унікального регіону українські Карпати ризикують перетворитися на гігантське безлюдне звалище з голими горами.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени