Хід Кремлем

Кажете, Путін — розумний стратег, який не припускається помилок? Пропоную перевірити це твердження на прикладі війни в Україні

Адріан Боненбергер,
американський журналіст,
колишній військовий,
служив в Афганістані

Навіть на Заході багато хто вірить у те, що Володимир Путін — досвідчений шахіст, який перехитрив міжнародну спільноту. Вважається, що на його тлі український президент Петро Порошенко — слабка пішак: адже Крим досі окупований Росією, а українська армія загрузла в боротьбі з сепаратистами на Донбасі. Але чи це так? Подивімося на факти.

Розпочинаємо. Якщо грандіозна стратегія Путіна полягала в тому, щоб ізолювати Україну, то в 2014‑му він досяг протилежного. Якщо раніше мало хто знав про цю країну, принаймні, точно не вважав її важливою для захисту з погляду геополітики, то тепер все змінилося. Якщо Росія тоді ще сприймалася як держава, з якою можна мати справу (колишній мер Нью-Йорка Майкл Блумберг навіть ґрунтував свій план пожвавлення міського розвитку на російських мільярдерах), то тепер Москва крекче під натиском санкцій. А Європа скорочує споживання російського газу, дохід від якого становить левову частку бюджету РФ.

Так, чудовий шаховий хід з боку Путіна. Тим часом Порошенко зміг зберегти в Заходу інтерес до діалогу, незважаючи на повільне просування реформ.

Далі. Путін роками твердив про агресивне розширення НАТО та його загрозу для Росії. До того, як росіяни вторглися в Крим, а потім спонсорували сепаратистів на Донбасі, альянс сприймався як реліквія минулої епохи — непотрібна трата грошей. Пам'ятаю, два роки тому читав статтю, де ставилося питання про те, чому мій старий підрозділ, 173‑я бригадна бойова група, досі розміщений у Європі. Тоді ж Мітта Ромні, кандидата у президенти США, висміяли після того, як він назвав РФ головною загрозою для Заходу.

Якщо Путін хотів знищення НАТО, то 2013‑го його бажання майже збулося, і йому не довелося витратити ні копійки. Класичні філософи війни, як-от Сунь-Цзи, прославляють знищення ворога без єдиного пострілу. Але Путін кинувся в Україну з ревом пораненого ведмедя. До чого це призвело? Центрально- та східноєвропейські країни згадали ХХ століття. НАТО ніколи не було сильніше, ніж у 2016‑му. І головна причина: стратегічний прорахунок Кремля в Україні.

Ще одне. 2014 року українська армія була жменькою солдатів у різношерстій формі, які ледве нашкребли базове озброєння. Оскільки російське вторгнення влітку 2014‑го відбулося б за будь-якого проукраїнського президента, нечесно звинувачувати Порошенка в тому, що він не зміг здобути швидку перемогу.

Глава української держави проміняв територію поблизу лінії розмежування на час, необхідний для зміцнення боєготовності. Два роки потому в країни є гідна армія — одна з найбільших в Європі, та тіньова армія — добре тренована Національна гвардія. Україна здатна вести війну на два фронти (властивість, необхідна їй, з огляду на великого злого сусіда).

Нещодавно Порошенко зробив низку відкритих натяків: мовляв, почувається впевнено для переговорів на українських умовах. Найяскравіший приклад: заява на початку вересня про те, що вступ до НАТО — стратегічний пріоритет для України. Це був ідеально розрахований маневр тиску на Європу і РФ — і він спрацював. Раптово Україна увійшла в той же геополітичний простір, що і Швеція з Фінляндією — сусідні з Росією країни, у яких з нею історично складні стосунки, тому вони близькі до НАТО. Якщо планом Путіна було послабити альянс, його гамбіт провалився.

Нарешті, залишається питання таємного втручання Путіна в американські вибори. Незважаючи на свої помилки щодо України і НАТО, він все ще міг повернути вибори у США на свою користь. Після того як Путін підтримав Трампа, Стайна і Джонсона, здавалося, у нього є всі інструменти, щоб домогтися обрання дружнього йому президента.

Але, з огляду на все, в Білому домі оселиться єдиний кандидат, з яким Путін не зміг домовитися. Це Гілларі Клінтон. А вона точно запам'ятає ворожість російського президента. Американські політики, незалежно від політичних преференцій, підтверджують: Клінтон ніколи не забуває тих, хто йде проти неї. До речі, стосунки Порошенка з Клінтон — чистий аркуш, а Україна — ідеальний інструмент, за допомогою якого Гілларі зможе помститися голові Кремля.

Якщо Порошенко ще не потирає руки в виправданому очікуванні допомоги від США та активізації співпраці з НАТО після обрання Клінтон, йому час почати це робити. Як і всім українцям. Могутнішого союзника, ніж США, немає, і Росія вивчила цей урок під час Другої світової.

Так, вважається, що Путін — розумний глобальний стратег. Але факти проти нього.