З абстрактної точки зору я не бачу особливої різниці між тисячами гастарбайтерів і бізнесменів, естрадними виконавцями і чудовим боксером.
Вони пов'язані своїми договірними зобов'язаннями, на укладення яких ми не впливали і не впливаємо. Оскільки законів, що офіційно дають оцінку, наскільки правомірно вступати в ділові відносини з країною-агресором, у нас немає, це залишається цілком їх особистим вибором.
Вимагати якоїсь особливої моральності від цих людей нерозумно, особливо тим, хто не в змозі плитку рівно покласти або заспівати. Але є нюанс. У будь-якому змаганні за участю масових глядачів – глядач проектує на героя власну нікчемність в спостережуваному явищі. Від того і радіє успіху, як власному.
Це нормально. Люди з давніх українських часів хочуть героя, який за них і замість них наб'є морду ворогам, а вони йому за це поаплодують. Як приватна думка – це їх рівно таке ж право, як і у гастарбайтерів всіх видів. Але ось перетворювати це на триденну ерзац-ідеологію і себе на верховних її жерців – ось це ненормально.
Метушню на цю тему особисто я вважаю ганебною і огидною, але це дуже особисте. Що стосується героя України – про можливе надання Олександру Усику такого звання. Так ось поки цього звання не позбавлені приблизно півтора десятка зрадників і негідників, його велич залишається вельми двозначною. Втім, колись Калігула зробив же коня сенатором. До таланту конкретного боксера це нічого не додасть і не зменшить.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени