«Це як забивати цвяхи мікроскопом». Як РФ може відповісти на постачання HIMARS Україні — розмова з експертом Conflict Intelligence Team

 — Почну з одного з останніх звітів, розвідувальний огляд Міноборони Великої Британії. Там говорилося напередодні про те, що російська армія невдовзі після того якщо вони здійснять свої цілі і захоплять Луганщину, переключаться на Донецьку область, але їм потрібна пауза. Та впродовж цієї паузи вони можуть втратити все, що напрацювали і отримали впродовж останніх тижнів. Якщо локально зараз дивитися на Схід, якими ви там бачите події і як вони можуть розвиватися в найближчі дні?

— Ми зараз бачимо певне просування всередину Сєвєродонецька, про яке говорять і російські, і українські джерела. Але воно стало повільніше, ніж напередодні, ніж два-три дні тому. І зараз українські війська навмисне втягнули росіян в міські бої. Так це чи ні, я не знаю, але звісно, що слабша сторона, а на Донбасі, на Луганщині українська сторона зараз, на жаль, слабша, вона може застосовувати таку тактику як нав’язування саме міських боїв супротивнику, який має певну перевагу в авіації, артилерії, але саме в міських боях ця перевага зменшується і бій доводиться вести на рівних. А тут уже грають роль вади російської армії - брак професійної піхоти, яку зараз намагаються замінити в першу чергу мобілізованими з окремих районів Донецької та Луганської областей або якимись добровольцями, контрактниками з Росії чи приватними військовими компаніями. За винятком «вагнерівців» ця піхота дуже неякісна, недосвідчена, вона має програвати українській піхоті. Але є інша проблема, що наразі Сєвєродонецьк майже відірваний від постачання боєприпасів, тому що ці мости через Сіверський Донець, які залишаються, знаходяться під російськими обстрілами, що дуже ускладнює постачання будь-чого захисникам Сєвєродонецька.

— Ви сказали, що вуличні бої це слабке місце російської армії?

— Так, російська армія дуже погано веде вуличні бої, як ми бачили в Маріуполі, в Рубіжному, в Попасній. Тут також ці переваги, які російська армія має в артилерії, в авіації, нівелюються, тому що в міському середовищі дуже багато різноманітних засобів укриття в першу чергу. І бої там ведуться на дуже невеликих відстанях, якщо зовні міста — це артилерійська війна насамперед, як усі говорять, і тут Росія, на жаль, має перевагу над українською артилерією, принаймні поки не буде поставлено більше артилерійських систем з Заходу. Якщо йдеться про міські бої, то тут Україна має певну перевагу, ми бачили також повідомлення, що відбуваються навіть деякі контратаки.

— Тепер від локального до глобального. Той же звіт, в ньому зазначається, що українське командування, Генштаб ухвалив дуже важке, але правильне і стратегічно обґрунтоване рішення, коли не доповнював українську армію в сєвєродонецькому напрямку, на сході, а навпаки, посилив захист і оборону на півдні, тому що це все-таки стратегічний напрямок для української армії. Що ви тут можете сказати?

— На півдні йдеться вже навіть не про оборону, а про якийсь поки що обмежений український наступ. Декілька розслідувачів говорять про те, що українським військам удалося навести понтонні мости через річку Інгулець, форсувати, перетнути і наразі навіть звільнити кілька сіл на південно-східному березі цієї річки, вже з боку Херсона. Росіяни навіть були вимушені відійти з одного з сіл, яке у них залишалося на північно-західному березі Інгульця, а також припускається, що ціллю цієї операції є перерізати шосе, яке веде на Високопілля. Це єдиний шлях яким росіяни можуть здійснювати постачання тому угрупованню, яке займає Високопілля і створює загрозу Зеленодольську, Кривому Рогу тощо. І якщо ці війська будуть вимушені відійти, по-перше, ця загроза зменшиться, по-друге, це буде дуже добрий плацдарм для якогось масштабного наступу впродовж кількох місяців.

— Тепер про зброю. В цьому новому пакеті допомоги, який анонсували у США, дуже багато нових назв, які ми раніше не чули. Медіа повідомляють, що Україна може отримати навіть ударні дрони MQ1C. Скажіть, будь ласка, що принципово нового отримає Україна і як це може змінити хід війни?

— Насправді нічого принципово нового немає, це більш важкий дрон, ніж Байрактар, він може також атакувати керованими ракетами чи бомбами, як і Байрактар. На відміну від Байрактара, у нього дуже хороша оптика, це, звичайно, добре. Якщо Байрактар використовує турецьку оптику через ембарго на постачання зброї до Туреччини з декількох країн, а він може здійснювати розвідку набагато далі. І цей дрон навіть не стільки корисний саме як ударна платформа, а як розвідувальна. Він може без якоїсь загрози для себе спостерігати, наприклад, за результатами вогню систем залпового вогню Himars чи M270 MLRS.

— Це великий плюс у веденні цієї війни?

— Так, зрозуміло. Безпілотники є якщо не вирішальним, то одним із найважливіших засобів, які використовує чи російська, чи українська сторона. І якщо росіяни майже припинили публікувати фото ударів зі своїх ударних безпілотників, а їх була певна кількість на початку війни, але зараз принаймні нових відео майже немає. На відміну від них, Україна отримує ці системи і розвідувально-ударні, це вже є якоюсь перевагою в повітрі. До того ж цей безпілотник також може нести ПЗРК Stinger, він має можливість захищатися від атак із повітря. Це вносить в першу чергу вагомий вклад у боротьбу за повітря, а по-друге, це дуже-дуже поліпшує розвідувальні можливості України, щоби не чекати якихось розвідданих від західних партнерів, а самим розвідувати в першу чергу ті території, які будуть вражатися новітніми реактивними системами залпового вогню. Вони можуть тими ракетами, які постачаються, вражати цілі на відстані 70−80 кілометрів, а щоби розвідувати результати, коригувати свій вогонь, це буде дуже важливо, саме коригувати, бо саме керовані ракети будуть застосовуватися переважно проти цінних цілей, наприклад, складів боєприпасів, палива або командних пунктів. І саме для розвідки цих цілей це дуже важливо, тут дуже велика допомога буде саме цих безпілотників, якщо їх усе ж таки поставлять.

— Резюмуючи чи узагальнюючи тему безпілотників, про які ми говорили: Reuters пише, що США, можливо, продадуть Україні чотири таких безпілотники MQ1C і що ці безпілотники — набагато більший дрон із максимальною злітною вагою приблизно втричі перевищує Байрактар, от такі новини. Наразі, Україна використовує кілька типів менших безпілотників і меншої дальності дії. Вчора була новина про те, що Росія випустила понад 500 крилатих ракет по Україні. Скажіть, а ракет у Росії ще багато залишилося?

— Це запитання, на яке ні в кого немає відповіді. Ще треба пам’ятати, про які саме крилаті ракети йдеться. Як ми спостерігаємо, як говорять також українські джерела, від Іскандерів та Калібрів Росія переходить до ракет повітряного базування, які застосовуються з бомбардувальників чи винищувачів. Серед них дуже багато ще радянських ракет, які не дуже точні. І Іскандер чи Калібр не те щоби дуже точні, ми бачили якісь промахи на 70−80 метрів від того, що можна вважати ціллю. А ці ракети сімейств Х22 і Х30, якщо не помиляюсь, у них стара електроніка і навряд вони можуть якісно вражати цілі. Ми бачили, наприклад, що аби відновити міст через Дністровський лиман було неможливо, п’ять чи шість атак по декілька ракет кожна. Це говорить про якість цих ракет у першу чергу.

— Якість, не якість, але навіть якщо вони промахуються, то все одно щось вражають, у кращому випадку просто воронка десь залишається, але, як правило, гинуть люди.

— Так, але з іншого боку росіянам наразі не вдалося застосовувати для таких атак по цивільній чи військовій інфраструктурі саме авіацію, авіабомби, як це робилось у Сирії. За винятком декількох територій на Сході, російська авіація зараз немає можливості здійснювати атаки некерованими авіабомбами.

— У них ще залишається ця можливість, вони ще можуть це використати, як у Сирії?

— Тільки на тих територіях, де українська ПО не може цьому протистояти. Зараз це тільки певні території на сході країни. А якщо говорити про інші райони, то там можуть застосовувати як максимум некеровані ракети з території Росії, як ми бачили на Сумщині, на Чернігівщині. Таких руйнівних бомб, які застосовувалися, приміром, по Маріуполю, зараз на Київ скинути майже неможливо, а якщо можливо, то це призведе до втрати в першу чергу літака.

— Ще одна новина: вчора новопризначений посол США в Україні Бріджит Брінк заявила, що командування ЗС України буде самостійно ухвалювати рішення щодо дальності ударів з установок Himars, які американська влада планує передати найближчим часом. Ці Himars можуть вражати цілі на відстані до 300 кілометрів, які можливості при цьому відкриваються для України?

— Наскільки мені відомо, ті 300-кілометрові ракети — це дещо інший вид боєприпасу для Himars. Це армійська тактична ракета атак, і наскільки мені відомо, ці ракети постачатися не будуть. Ми маємо справу з ракетами, які б’ють на відстань до 80 кілометрів, це теж дуже добре. Тому що на відміну від радянських РСЗВ, ці ракети керовані, майже всі. Це означає, що їх потрібно, по-перше, не стільки, скільки тих радянських Градів чи Ураганів, аби вражати цілі; а по-друге, ефект і тактику застосування цих ракет можна буде порівняти з Точкою-У. Вона б'є на 120 кілометрів і боєголовка в ній більша, ніж в ракеті Himars, але вона теж не відрізняється точністю, на відміну від цих ракет.

Ці ракети мають відхилення десь 5 метрів на своїй дальності, а якщо вони несуть касетні боєголовки, то п’яти метрів достатньо для того, щоби вразити командний пункт чи батарею гаубичної артилерії, або склад палива чи боєприпасів. І навіть якщо вони не будуть застосовуватися по території Росії, як Україна нібито обіцяла, то вони вже можуть завдавати впевнено ударів на оперативну глибину, вразити якийсь російський штаб на території так званої «ДНР» чи «ЛНР». Це дає можливість зупиняти російські наступи, атакувати такі цілі, які будуть вносити хаос, проблеми з постачанням, з логістикою в першу чергу для російської армії.

Напрямок, по якому здійснюється постачання на Ізюм, цей виступ, його можна вражати з Himars, навіть не від'їжджаючи від Харкова. Це дає Україні певну перевагу, тому що у Росії таких систем зараз мало. Так, у них є Іскандери, але бити Іскандером по якійсь українській батареї — це певною мірою як забивати цвяхи мікроскопом. А Himars розроблений саме для таких атак: для контрбатарейної боротьби, для атак на дуже цінні ворожі цілі, для внесення хаосу та розладу в російські наступи і таким чином їх зупиняти, навіть якщо ракета не вражатиме якусь ціль на відстані 300 кілометрів. На окупованій території України для Himars чи M270 цілей більше, ніж достатньо.

— Скажіть, будь ласка, з того, що ви спостерігаєте, як, куди і хто рухається з боку Росії? Чи можете ви якось визначити, які є стратегічні цілі Росії зараз і головне, як вони сходяться чи розходяться з реальною ситуацією, реальними спроможностями Росії?

— Ми спостерігаємо формування на території Росії певних резервних батальйонів, які будуть застосовуватися на зміну тим, які понесли дуже великі втрати. Ми бачили, що за ці 100 днів цілі скоротилися від усунення Зеленського до захоплення Донецької та Луганської областей. Якщо з Луганською областю цілком імовірно, що їм це вдасться, то навіть захоплення Донецької області - це дуже велике питання, ми ж пам’ятаємо, як три місяці тому вони стояли в лічених кілометрах від Києва. І я вважаю, що саме таке скорочення цілей і є головним результатом цих 100 днів.

— І як далі можуть розвиватися події в довгостроковій перспективі? Захоплять Луганську область — за Південь візьмуться?

— В довгостроковій перспективі перевага на боці України, тому що буде постачатися все більше і більше нових систем, навіть якісь локальні відступи не будуть означати якогось зламу української армії. І українська армія буде тримати оборону доти, доки не зможе перейти в наступ на тих чи інших напрямках. Коли це буде, ми не знаємо, впродовж кількох місяців — так, але тут треба робити поправку на ті втрати, які Україна, на жаль, зараз несе на Донбасі.