До ядерної війни може залишатися доба. Юваль Ной Харарі — про те, чому ХАМАС поки що виграє і як урятувати майбутнє світу

і здавалося, що обидві сторони проводять непросту, але функціональну політику насильницького співіснування. Але 7 жовтня, коли уряд Нетаньягу перебував на порозі серйозного прориву до регіонального миру, ХАМАС завдав несподіваного потужного удару.

Після подій останніх двох тижнів примирення здається абсолютно неможливим

ХАМАС знищив сотні ізраїльських мирних жителів найжахливішими способами, які тільки можна уявити. Найближчою метою було зірвати ізраїльсько-саудівську мирну угоду. Довгостроковою метою було посіяти насіння ненависті в умах мільйонів людей в Ізраїлі та в усьому мусульманському світі і тим самим не допустити мир з Ізраїлем для наступних поколінь.

ХАМАС знав, що його атака розлютить ізраїльтян і приведе їх у сум’яття від болю і гніву, і терористи розраховували на те, що Ізраїль відповість масованим ударом, завдавши палестинцям величезних страждань. Показова кодова назва, яку ХАМАС дав своїй операції: «Аль-Акса Туфан». Слово «туфан» означає потоп. Подібно до біблійного потопу, покликаного очистити світ від гріха, навіть ціною майже цілковитого знищення людства, атака ХАМАС була націлена на руйнування біблійного масштабу.

Невже ХАМАС не хвилюють страждання, яких ця війна завдає мирним палестинцям? Звичайно, у самих активістів ХАМАСу є різні почуття і погляди, але світогляд організації не враховує страждання окремих людей. Політичні цілі ХАМАСу продиктовані релігійними фантазіями.

На відміну від світських рухів, таких, як Організація визволення Палестини, кінцеві цілі ХАМАСу далекі від світу цього. Для ХАМАСу вбиті Ізраїлем палестинці — це мученики, яким уготовано вічне райське блаженство. Що більше вбитих, то більше мучеників.

Що ж стосується цього миру, то, згідно з поглядами ХАМАС та інших фундаменталістських мусульманських угруповань, єдиною життєздатною метою людського суспільства на Землі є безумовне дотримання небесних стандартів чистоти та справедливості. Оскільки мир завжди пов’язаний з компромісами щодо того, що люди вважають справедливістю, мир повинен бути відкинутий, а абсолютна справедливість повинна бути досягнута за будь-яку ціну.

Цим, до речі, можна пояснити цікавий феномен, що з’явився останнім часом серед ліворадикалів у багатьох західних демократіях, включно з деякими студентськими організаціями Гарвардського університету. Вони знімають із ХАМАСу будь-яку відповідальність за звірства, учинені в Беері, Кфар-Аззі й інших ізраїльських селах, а також за гуманітарну кризу в Газі. Натомість ці організації покладають 100-відсоткову провину на Ізраїль.

Зв’язок між радикальними лівими і фундаменталістськими організаціями, такими, як ХАМАС, полягає у вірі в абсолютну справедливість, яка призводить до відмови визнати складність реалій цього світу. Справедливість — справа благородна, але вимога абсолютної справедливості неминуче призводить до нескінченних війн. За всю історію людства не було укладено жодного мирного договору, який би не вимагав компромісу або який би забезпечував абсолютну справедливість.

Якщо метою ХАМАСу справді є зрив ізраїльсько-саудівського мирного договору і знищення всіх шансів на нормалізацію і мир, то він виграє цю війну нокаутом. І Ізраїль допомагає ХАМАСу багато в чому тому, що уряд Нетаньягу, схоже, веде цю війну, не маючи чітких власних політичних цілей.

Ізраїль каже, що хоче роззброїти ХАМАС, і він має на це повне право, захищаючи своїх громадян. Роззброєння ХАМАСу життєво важливе і для будь-якого шансу на мир у майбутньому, оскільки, доки ХАМАС залишається озброєним, він і надалі зриватиме будь-які зусилля в цьому напрямі. Але навіть якщо Ізраїлю вдасться роззброїти ХАМАС, це буде лише військовим досягненням, а не політичним планом. Чи є в Ізраїлю в короткостроковій перспективі якийсь план із порятунку ізраїльсько-саудівської мирної угоди? А в довгостроковій перспективі — чи є в Ізраїлю план досягнення всеосяжного миру з палестинцями і нормалізації відносин з арабським світом?

Глибоко вивчаючи ізраїльську політику впродовж останнього року, я почав побоюватися, що, принаймні, деякі члени нинішнього уряду Нетаньягу самі зациклені на біблійних уявленнях і абсолютній справедливості та мало зацікавлені в мирному компромісі.

Усі зацікавлені сторони повинні зупинити потік, випущений ХАМАСом, аби він не тільки не втопив Ізраїль і палестинців, а й не зруйнував увесь регіон. До ядерної війни теоретично можуть залишатися лічені дні — якщо Хезболла й інші іранські союзники обрушать на Ізраїль десятки тисяч ракет, як вони погрожують це зробити, Ізраїль може вдатися до ядерної зброї з метою самозбереження. Тому всім сторонам слід відмовитися від біблійних фантазій і вимог абсолютної справедливості та зосередитися на конкретних кроках із деескалації конфлікту і посіву насіння миру та примирення.

Після подій останніх двох тижнів примирення здається абсолютно неможливим. Моя сім'я і друзі щойно пережили сцени, що нагадують жахи Голокосту. Але через вісім десятиліть після Голокосту німці та ізраїльтяни стали хорошими друзями. Євреї так і не домоглися абсолютної справедливості щодо Голокосту — та і як вони могли б це зробити? Хіба може хтось повернути назад крики болю, повернути дим у труби Освенцима або оживити мертвих, спалених у крематоріях?

Як історик, я знаю, що прокляття історії в тому, що вона викликає бажання виправити минуле. Це безнадійно. Минуле не можна врятувати. Зосередьтеся на майбутньому. Нехай старі травми загоюються, а не спричиняють нові.

У 1948 році сотні тисяч палестинців позбулися своїх будинків у Палестині. У помсту наприкінці 1940-х — на початку 1950-х років сотні тисяч євреїв були вигнані з Іраку, Ємену та інших мусульманських країн. Відтоді травми нашаровуються на травми, утворюючи порочне коло насильства, яке призводить лише до ще більшого насильства. Ми не зобов’язані вічно повторювати цей цикл. Звичайно, у розпал нинішньої страшної війни ми не можемо сподіватися на те, що нам удасться раз і назавжди зупинити цей цикл. Зараз нам необхідно запобігти подальшій ескалації, а для цього потрібні конкретні жести надії.

Одна із запропонованих ініціатив закликає ХАМАС звільнити всіх жінок, дітей і немовлят, яких він тримає в заручниках, в обмін на те, що Ізраїль відпустить кілька десятків палестинських жінок і підлітків, яких він тримає в полоні. Чи буде це справедливо? Ні. Справедливість вимагає, щоб ХАМАС негайно і беззастережно звільнив усіх захоплених ним заручників. Але, менше з тим, ця ініціатива може стати кроком до деескалації.

Інша ініціатива полягає в тому, щоб дати можливість палестинському цивільному населенню покинути сектор Газа і виїхати в інші країни. Єгипет, який має спільний кордон із Газою, може і повинен узяти на себе ініціативу в цьому питанні. Але якщо Єгипет не зможе надати допомогу, Ізраїль може надати притулок для переміщених громадян Гази на ізраїльській території.

Якщо жодна країна не готова прийняти і захистити палестинське цивільне населення, то після того, як Червоний Хрест отримає доступ до ізраїльських заручників, яких утримує ХАМАС, і з’ясує умови їхнього утримання, Ізраїль може запропонувати Червоному Хресту й іншим міжнародним гуманітарним групам створити тимчасові притулки для переміщених громадян Гази на ізраїльському боці кордону. У цих притулках буде розміщено жінок, дітей та евакуйованих із лікарень жителів сектору Гази на час бойових дій проти ХАМАС, а після їхнього закінчення переміщені мешканці Гази повернуться до сектору Гази.

Такий крок виконав би моральний обов’язок Ізраїлю щодо захисту життя мирних палестинців і водночас допоміг би Армії оборони Ізраїлю у веденні війни проти терористів ХАМАС, скоротивши кількість мирних жителів, які опинилися в зоні бойових дій.

Чи є у подібних ініціатив шанси на реалізацію? Не знаю. Але я знаю, що війна — це продовження політики іншими засобами. І я також знаю, що політична мета ХАМАСу — знищити будь-який шанс на мир і нормалізацію відносин, а мета Ізраїлю — зберегти шанс на мир. Ми повинні виграти цю війну, а не допомагати ХАМАСу в досягненні його мети.

Переклад NV

Повну версію читайте на The Washington Post

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV