За повідомленнями New York Times, 14 лютого Росія таємно розгорнула дві батареї нових крилатих ракет на своїй території, порушивши тим самим взяті на себе міжнародні зобов’язання. Новина ця, безумовно, викликає занепокоєння, але не здивування. Якщо Сполучені Штати і їх союзники оперативно не відреагують, ситуація, швидше за все, погіршиться ще сильніше.
Розгортання ракет Росією суперечить Договору про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності 1987 року, єдиної в світі угоди про контроль над озброєннями, яка скасовує цілий клас ядерної зброї. Завдяки цій угоді чверть століття тому США і Росія відмовилися від ракет наземного базування з дальністю від 500 до 5500 кілометрів. Напруга в Європі тоді значно ослабла.
Але останніми роками Москва почала жартувати над цими обмеженнями, а згадана новина стала лише одним із прецедентів в низці останніх порушень з боку Росії. Спочатку РФ провела випробування цього класу заборонених ракет, порушивши тим самим угоду 2014 року, а розгортання стало наступним логічним кроком. У Вашингтоні обговорили, як адекватно відреагувати на цей інцидент, але, зрештою, не зважилися щось зробити. Тепер у Путіна немає причин не продовжити розпочате.
Угоди про контроль над озброєннями — найпростіший приклад конфлікту і кооперації, який я наводжу своїм студентам при введенні в курс теорії міжнародних відносин. Успішний договір про контроль над озброєннями може бути взаємовигідним, але часто одна із сторін програє, остільки друга скорочує свої потужності лише для того, щоб потім дурити і домагатися переваги. Саме це Росія і робила з 2014 року.
Політологічні дослідження показують: у нинішній ситуації краще діяти за принципом око за око. Сполучені Штати можуть показати, яку ціну Росії доведеться платити за порушення взятих на себе зобов’язань, підштовхнувши її тим самим до дотримання досягнутих домовленостей. Якщо ж Москва не візьметься за розум, у Вашингтона, як мінімум, будуть в наявності потужності для компенсації переваги Росії.
Цей підхід ще називають двовекторним. Саме ним скористалися НАТО, розгорнувши в 1980-х роках ракети Першинг на території Європи. Москва знала, що втратить більше, якщо втягнеться в гонку ядерних озброєнь в Європі. Ця перспектива налякала тодішнього російського лідера Михайла Горбачова настільки, що він підписав той самий Договір про ліквідацію ракет середньої і малої дальності.
Я і деякі мої колеги рекомендували відреагувати точно так само ще в 2014 році, коли вперше було виявлено шахрайство Росії, але в адміністрації Обами нас не почули. Колишній президент США Барак Обама вірив, що краще подавати хороший приклад самим і обережно вмовляти Москву повернутися до своїх зобов’язань. Останні події показали, що цей підхід не працює.
Вашингтон і його союзники по НАТО повинні діяти. Адміністрація Дональда Трампа повинна негайно переглянути свою політику, зважити всі варіанти і якнайшвидше виробити більш гнучку ядерну політику НАТО. На втілення кращих варіантів підуть десятиліття, а то й більше. Але загроза вже на порозі, тому потрібно розглянути менш затяжні опції. Наприклад, я пропонував вивчити можливість приєднання невеликої кількості ядерних боєголовок, що перебувають на зберіганні, до наявних крилатих ракет класу «повітря-поверхня» (наприклад, AGM-158 JASSM). Таким чином Росія переконається, що порушення зобов’язань щодо контролю за озброєннями не минеться безкарно. Її тактична ядерна перевага почне скорочуватися. Ба більше, оскільки ці ракети не наземного базування, технічно НАТО не порушить Договір про ліквідацію ракет середньої і малої дальності.
Дехто, звісно, стверджуватиме, що Сполучені Штати мають покладатися на дипломатію, але цей підхід виявився марним, якщо не підкріплений реальними наслідками. Інші будуть попереджати, що подібна реакція з боку США може призвести до нової гонки ядерних озброєнь. Але останні події показали, що ми вже в гонці озброєнь, і ми її програємо.
Якщо ми хочемо врятувати Договір про ліквідацію ракет середньої і малої дальності або, як мінімум, захистити себе і наших союзників від російського ядерного шантажу, США та їхні союзники повинні відповісти на останній кричущий вчинок Росії.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Метью Кроніга. Републікування повної версії тексту заборонене
Більше поглядів тут