Втома Зеленського та роль Хорошковського. Головне з другої частини інтерв'ю з Андрієм Богданом

НВ зібрало головні заяви Богдана з цієї публікації.

Про Олександра Дубінського: Олександр Дубінський — ваш колега, професійний журналіст. Він, як і будь-який журналіст, хоче отримати свою частинку відомості, публічності, слави. Я не думаю, що ним керують бажання негативні по відношенню до держави чи до нашої фракції, чи до нашої партії. Скоріше, його погляд на речі і його бажання публікувати ці погляди, робити їх відомими.

Про загрозу з боку депутатів Слуги народу: Ми бачимо загрозу в багатьох людях. Але ми вважаємо, що ми можемо… поки що нам вдається цю загрозу не робити критичною для існування. Поки що немає рішень, що ми когось звільняємо з фракції. У нас є різні думки і є люди, які принципово з чимось не погоджуються. Але фракція ефективна і голосує за всі поставлені перед Верховною Радою законопроєкти.

Про те, хто ініціював перевірку «слуг народу» на поліграфі: Ні (це була не моя ідея — ред.). Наскільки я розумію, я тут можу помилятися, це була ідея Давида Арахамії. Він дуже полюбляє цю ідею. Я критично до цього дуже ставився, але я бачу, що зараз це позитивно сприймається суспільством, позитивно сприймається самими депутатами. Я думаю, якщо це дає відповіді на питання і суспільству, і один одному, то цей інструмент можна задіювати.

Про ідею прийняти 73 закони у день складання присяги нардепами: Була така ідея, що 29-го, в день прийняття присяги, прийняти 73 законопроєкти, законів. 73 — тому що саме з такою цифрою закінчився другий тур виборів президента. Я вважав, що певне порушення процедур прийняття при кінцевій все-таки законності кількості й відповідності Конституції можливе в той час. Але більшість депутатів захотіли все-таки йти по повній процедурі, буквально по сьогоднішній день ще не всі закони прийняті.

Про дедлайн для міністрів: Ми дедлайн поставили до кінця року, вони зараз собі визначають пріоритетні напрямки, які обіцяють досягнути до кінця року.

Про незадоволення міністрами: Мені не подобається, що вони стараються сподобатися Фейсбуку, але це мінус в результативності. В більшості випадків чиновники в минулому були незацікавлені в прийнятті рішень, то регламенти прописані саме таким чином, щоб папери десь тонули, зникали, а відповіді так і не знаходилося. Вони не хочуть нести відповідальність. Я — один з тих, які їм пояснюють, що KPI їхньої діяльності - не суспільна любов, а результати роботи.

Про Олександра Данилюка: Ну, взагалі, в нашу команду Олександра Данилюка привів я. Питання було в тому, що Саша весь час себе бачив у різних місцях, але не в тому, де він перебував. І він не займався поточною роботою, він займався стратегічним плануванням життя держави, а заодно і світу. Тому, можливо, свої організаторські здібності він у майбутньому як великий політик зможе реалізувати, але ми були занадто малі, занадто тісні для такого впливового політика. Якщо знайдеться місце, де він буде ефективним і результативним, то, можливо, наш діалог відновиться.

Про те, що Офіс президента консультується з Валерієм Хорошковським щодо митниці, оскільки Максим Нефьодов є неефективним керівником і доходи з митниці зменшились: Це правда. Хорошковський абсолютно не може бути керівником. Ми зустрічалися з багатьма експертами, спеціалістами, митниками, економістами. І всі сказали, що коли Валерій Іванович був головою митниці, то доходи за два роки зросли в чотири рази. І всі - і його недруги, і друзі його, і різні політичні табори — рекомендували нам прислухатися. Тому що, крім теоретиків, в Україні є тільки один практик, який реально це реалізовував. Він готовий надавати консультації на безоплатній основі. Але реальним керівником митниці є Максим Нефьодов. На жаль, у нього зараз не дуже вдається. Або, скажемо так, дуже не вдається. Є саботаж старої системи, тієї старої митниці, яка ще на сьогоднішній день керує, тому що та митниця, яку створює Нефьодов, ще не існує. Тому доходи від митниці впали дуже суттєво, і це велика проблема.

Про можливість призначення Хорошковського на державну посаду: З точки зору нашої ідеології, що ми не беремо тих людей, які мають бекграунд політичний, то ні, неможливо. З точки зору ефективності, на мій — винятково на мій погляд, це було би, напевне, правильне рішення.

Про олігархів: В основному, вони комунікують, якщо ми приймаємо якісь закони, які їх не влаштовують. У нас достатньо голосів у Верховній Раді, щоб самостійно приймати рішення. І якщо комусь з олігархів у нас щось не подобається, у них нема можливості нас шантажувати. Ми їх усіх будемо просити у випадку найменшого примирення вкладати гроші в Донбас. Хтось готовий, хтось не готовий, хтось уже робить.

Про опозицію: Що значить — вони не перейшли в наступ? Це ще ми не перейшли в наступ. Ми просто розкачуємося.

Про «заяву на звільнення»: Це — реальна заява, яку я написав. Це був момент, коли, наскільки я пам’ятаю, ми отримали інформацію, як наші політичні опоненти вибудовують та планують свою роботу — через мій бекграунд, те, що я адвокат Коломойського, і адвокат того, і адвокат того… Написав цю заяву, віддав Володимиру Олександровичу і сказав: «Дивися, як тільки ти вирішиш, в ту ж секунду…». Сатиричний зміст зробили з цього вже журналісти.

Про нелюбов до журналістів: Ви стараєтеся просто зробити гарячі новини, сподобатися суспільству. І це також форма комунікації. Ви ж самі розумієте, що суспільство міняється, класична журналістика, на жаль чи на радість, відходить в минуле. … В нас більш відкритий спосіб комунікації, де президент напряму записує ролики. Це — ефективний спосіб доведення своїх думок до суспільства.

Про те, коли піде у відставку: В мене немає права піти. Свого особистого бажання мало, я маю отримати згоду президента.

Про втому Зеленського від критики: Втома від негативу. Тому що дуже багато негативу на нас виливається і з засобів масової інформації - він це дуже болісно сприймає. … Він сильно за це переживає. Він дійсно вимучений.