Новій владі потрібні репресії. Головне з інтерв'ю лідера Нацкорпусу Андрія Білецького

Про затримання на акції проти земельної реформи. Затриманих відпустили тому, що складу злочину немає. Зараз готується подання, достатньо масових заяв в ДБР на дії поліції: на побиття, на незаконне затримання. Далеко не всі, найбільше половина цих людей, які подають, це члени Національного корпусу, це, в тому числі й аграрії з інших спілок і так далі. Це в тому числі жінки. І в найближчі дні, я думаю, це буде великим таким куснем подано в ДБР. […] При Порошенку був постмайданівський час, коли поліцію фактично було некомільфо використовувати проти протестувальників. Але зараз вже час Зеленського, він вважає, що це стосувалося попередньої влади, що все вже давно списано і що поліція може використовуватися як силовий фактор, як фактор тиску, як фактор прибивання будь-яких протестних настроїв. Тому їм потрібні репресії, безумовно. Виключно побиттями це закінчитися не може.

Про ринок землі. Що підготовлено для того, щоб цей ринок був корисним для нашої країни? Ви врахували всю землю, у нас 42 млн гектарів землі, скільки внесено в кадастр? Вони не можуть назвати відсотки. Всі відверто називають 80% землі, яка занесена в кадастр. Значить 20% землі, 10 млн гектарів, вони ніде не враховані. Це значить, що ця земля в разі відкриття ринку землі має всі шанси бути вкрадена. Тому що те, що нічийне, зазвичай, не опиняється у нас в загальному доступі, а опиняється в чиємусь. […] Мені здається, що логіка дій державного мужа — іти в суди і забирати те, що було вкрадено, в державну власність. І лише після того, мабуть, відкривати ринок, тому що якщо ви зараз його відкриєте, ви узаконюєте крадіжку. Друге величезне питання. Яку модель ми зараз хочемо отримати? […] Я бачу цю модель в малому, середньому фермерстві, тому що ми тоді вирішуємо не лише економічне, але й соціальне питання — створення середнього класу в декілька мільйонів людей. […] Для цього потрібна преференція. Зазвичай це Національна агенція землі, яка сама спочатку викуповує землю, а потім вирішує, кому вона продає, і це, зазвичай, національний сільгоспвиробник. А друге — це Національний земельний банк, який видає кредити під зазвичай нульову ставку, для того, щоб український фермер міг цю землю купити. […] Під час економічної кризи, під час війни отримають нормальну ціну ані за підприємство при приватизації, ані за землю неможливо, тому що тут великі ризики в країні. […] Ми будемо продавати землю у найкращому випадку по $1200-$1500 за гектар. І це значить, що ми продамо за безцінь останній національний ресурс. […] Тому спочатку підготуйте всі ці речі, проведіть цей референдум, про який ви так багато говорили, і тоді можна буде відкривати.

Про зв’язок з Аваковим. Все це звучить достатньо образливо. Можливо, є люди, які відчувають себе чиїмись людьми. Я вважаю, що це нормально собаці відчувати свою прив’язаність до господаря. Особливо образливо, якщо рахувати, чим, умовно кажучи, я особисто і частина людей з Національного корпусу пов’язані з Аваковим. Вони пишуть — «підполковник міліції» і таке інше. Це неправда. Я підполковником Нацгвардії, і це військове звання. […] З чим ми пов’язані. Ми пов’язані виключно з тим, що поки більшість цих людей, які пишуть прекрасні пости на Facebook, відсиджували п’яту точку на дивані, ми весною 2014-го року воювали в лавах МВС. Чому в лавах МВС? Виключно тому, що вже в травні 2014-го року була заборона на створення добровольчих підрозділів в структурах Міністерства оборони України. Там де вони повинні були бути. […] Через це я чудово знаю Авакова і всіх командувачів Національної гвардії України, так і всіх начальників Генерального штабу України. Друга складова: ми сила, яка на відміну від усіх інших, народилася знизу. Тобто права, але абсолютно самостійна одиниця. Треба було знайти негатив. Те, що ми праві, те, що ми націоналісти. […] Є, скажімо прямо, непопулярний міністр внутрішніх справ, і Аваков був вдалою фігурою. […] А з іншого боку Авакову було надзвичайно зручно робити загадкове обличчя і удавали, що це люди, які з ним пов’язані, тому що це підіймало його в політичній вазі.

Про Володимира Зеленського. Зеленський, з нашої точки зору, неправильно робить у двох ключових питаннях. У питаннях ситуації на Донбасі, багато в чому прогинаючись перед Росією, і неправильно робить у питаннях земельної реформи. […] Зеленського за останні чотири роки зробили не добрі справи, не гарні вчинки у житті. Його зробили серіали, його зробив головний олігархічний канал країни і величезні гроші, в тому числі «соросівські», які за цим стояли. […] У питанні війни я б виходив зовсім з інших чинників, ніж виходить Зеленський. Зеленський виходить з того, що це така сусідська сварка. Він внутрішньо щиро не розуміє, у чому причина конфлікту. Це для нього конфлікт сусідів: один кинув недопалок, а той висипав йому сміття під двері й пішов конфлікт. Насправді, з моєї точки зору, конфлікт має світоглядне й геополітичне значення. Росія відчуває себе неповноцінною державою без того кусня, який вона вважає своїм і який був вбудований у саме серце, системи України. Я виходжу з того, що Росія хоче знищити українську державність, а Зеленський виходить з того, що посварилися сусіди і нам треба завтра «просто сесть, показать, что мы все нормальные пацаны, и все будет хорошо». Насправді, це абсолютно не так.

Про страх серед населення. Ніяку роль страх не грає [в ідеології Нацкорпусу]. Це «відрижка» радянської ментальності, коли страшно все. Коли боялися міліціонера, КГБ, надуманих націоналістів, своєї власної тіні. Для мене хода, яка цього року 14 жовтня зібрала 50 тисяч осіб, для мене це красиво. Це вираз сили? Чи хочемо ми продукувати силу? Однозначно хочемо. Тому що я вірю, що грає роль не миролюбство і гарні наміри, а виключно відчуття власної сили, яку ти продукуєш назовні. Країна буде повноцінною, коли вона буде сильною. Я хочу, щоб ми відчували, що ми команда переможців, тих людей, які можуть перемагати, у яких є сила. Не безсилля, яке ми постійно відтворюємо, а саме сила. А чи хочемо ми продукувати страх? Ні. […] Хочемо продукувати любов до свого і віру в те, що разом ми сильніші.

Про окуповані території України. Я б організував, відверто кажучи, тотальну блокаду окупованих територій. Сьогодні на Каланчаку відкривають нові сервіси. Навіщо ви відкриваєте нові сервіси? 400 тисяч людей приїхали через територію України в Крим і залишили там свої гроші. Навіщо ми даємо хоча б один кіловат на окуповані території? Навіщо ми даємо один літр води на окуповані території? Навіщо ми купуємо там щось? І навіщо ми несемо тягар соціальних виплат на окупованих територіях? А тепер на нас хочуть повісити у цьому законопроєкті, який подавали Слуги народу у першому читанні, ще й тягар за виплати пенсій кримським пенсіонерам. Відгородіться. Як мінімум, ви ускладните надзвичайно економічне життя цих «обрубків», які самі по собі соціально-економічно не життєздатні. За цей час треба зосередитися виключно на підсиленні внутрішнього українського потенціалу. Це займе три-п'ять років.