За останні півтора тижня Францію сколихнули два різні спалахи протестів. 10 вересня — більш вибухові та стихійні за своїм характером мітинги, коли локальні Telegram-чати стали оперативним штабом блокад.
18 вересня — профспілковий день дій із ширшим залученням держслужбовців і працівників критичних секторів — загалом на вулиці вийшло понад 500 тисяч людей.
Хоча 18-го на вулиці вийшло значно більше людей, ми зосереджуємося на 10-му — бо саме цей день продемонстрував (або підказав) новий рівень цифрової мобілізації суспільства.
У Парижі, Ліоні й Тулузі Telegram-чати стали оперативними штабами руху Bloquons tout (Блокуємо все): дороги й залізниці були в блокаді, метро зупинилося, близько 175 тисяч людей вийшли на вулиці, а в повітрі відчувався дим від барикад.
«Пишаюся тим, що Telegram став інструментом протестів у Франції…» — зловтішався в цей день на своїй сторінці у Х засновник месенджера Павло Дуров.
Це не «ода-Марсельєза» месенджерам, а рентген-механік протесту
Bloquons tout показав, як із кількох телеграм-чатів може народитися доволі масова, децентралізована мобілізація протестів.
Це історія про те, які уроки можна винести
Це історія про те, які уроки можна з цього винести. Вкрай важливо розуміти, як ці інструменти працюють сьогодні у Європі в контексті ефективної стратегії цифрової оборони в Україні.
Звідси ідея проаналізувати ці мітинги в форматі FAQ — запитань і відповідей.
Як виник рух Блокуємо все? Рух Bloquons tout зародився навесні 2025 року фактично з невеликого анонімного Telegram-каналу Les Essentiels правого спрямування. Вимоги тут ставили радикальні: від усунення президента Емманюеля Макрона та розпуску політичних партій до виходу Франції з ЄС (Frexit).
Тут же з’явилися перші заклики «блокувати» Францію 10 вересня. Наратив був таким: народ бере ініціативу й через ненасильницькі, але рішучі дії («блокування всього») прагне «перезавантажити систему» — «жодної роботи, жодних покупок, лише мовчання, що повертає владу народу».
Однак ці заклики не отримали масового відгуку.
У який момент ідея «блокування Франції» почала віруситися? Опісля того, як у середині літа тодішній прем'єр-міністр Франсуа Байру презентував пакет бюджету жорсткої економії (скорочення витрат на €44 млрд і скасування двох державних свят). Політичне рішення спровокувало широкий резонанс — медіа почали підхоплювати тему, профспілки активізувалися, і маргінальний заклик із телеграм-каналів отримав ефект снігової кулі. Виросла мережа каналів, з’явилися групи в інших соцмережах і навіть офіційний сайт із таймером — зворотнім відліком до 10 вересня.
Telegram при цьому перестав бути лише «пусковим майданчиком» для протесту, а став координаційним хабом, де формувалися інструкції, карти блокад й оперативні оголошення.
Чи цей месенджер взагалі популярний у Франції? Не надто, але це помітний нішевий гравець. У 2025 році в Франції близько 6−7 млн активних користувачів (близько 10% населення). Лідери — WhatsApp і Messenger. Telegram входить до топ-5, але їм суттєво поступається.
Чому ж обрано Telegram? По-перше, це аура і позиціонування месенджера для захищеної та приватної комунікації, незважаючи на різні теорії про протилежне. Цим він приваблює активістів, політичні й соціальні рухи, а також тих, кого не задовольняє політика Meta (Facebook/WhatsApp/Instagram). Очевидно, що історія з арештом Дурова в Парижі також зіграла тут певну роль.
По-друге, «мінімальна цензура». На відміну від WhatsApp чи інших Meta-продуктів, Telegram значно рідше видаляє контент через політичний чи суспільний тиск. Тут значно менше модерації, а це притягує більш радикальні групи користувачів, які можуть створювати тут анонімні/напіванонімні спільноти).
Тому активна (хоч і маргінальна) меншість вирішила спробувати піти з відкритих соцмереж у приватніші простори після хвиль цензури та збору даних, знайшовши в Telegram інфраструктуру для координації.
По-третє, достатня кількість аудиторії у Telegram поєдналася з технологічним набором інструментів, які роблять його координаційним хабом: публічні канали, великі чати для оперативної координації та проста механіка пересилки контенту — все це дає швидкість і масштаб, що є обов’язковими інгредієнтами для реалізації ефективного мітингу.
Хто лідери і ядро руху Блокувати все? Рух свідомо уникає персоналізації. Від ультраправих груп початковий заклик «блокувати все» перекочував і до крайніх лівих, і до інших антиелітних кіл, і до людей без будь-якої ідеології, і до колишніх «жовтих жилетів». Хто встиг призабути, то останні - це учасники масових протестів у Франції 2018 року проти підвищення цін на паливо та економічної політики уряду. Тоді мітингарі самоідентифікувалися жовтими світловідбивними жилетами.
Горизонтальна структура Bloquons tout без офіційних лідерів нагадувала рух «жовтих жилетів» 2018 року, але з тією різницею, що цього разу ключову роль відіграв не Facebook, а саме Telegram.
Тактика мітингів руху Блокувати все дуже відрізнялаися від класичних профспілкових протестів. Якщо страйки останніх погоджувалися заздалегідь з анонсом місця і часу, то Bloquons tout діяв як рій: точні місця збору часто повідомлялися в телеграм-чатах лише за кілька годин або хвилин до початку акції.
Як комунікація у Telegram була зв’язана з іншими соцмережами? Якщо коротко, то Telegram давав контент та координати для активної меншості, а Instagram, TikTok, Facebook та X — масове охоплення аудиторії.
Отож, Telegram виступив операційним хабом — у його каналах і приватних чатах концентрувалася конкретика: інструкції, карти, миттєві оновлення. Саме в ньому формувалася «робоча версія» акцій, тож люди йшли в Telegram, щоб знайти не просто інформацію про протест, а спосіб до нього приєднатися.
Паралельно TikTok і Instagram робили протест видимим, тиснувши на емоції - короткі відео й меми мобілізували молодь і підштовхували цільову аудиторію далі - тобто в приватні чати — шукати, де і коли з’явитися.
X (екс-Twitter) та Facebook відігравали роль рупора і каталізатора публічної дискусії. Там поширювалися анонси, репости й обговорення, які тиснули на медіа й політиків, створюючи широкий контекст і привертаючи увагу поза ядром протесту. ЗМІ підхоплювали ці сигнали, що давало руху легітимність і додатковий притік учасників.
Кінцева логіка і воронка була така: публічний шум і емоційний тиск візуальних соцмереж → інтерес і мобілізація на X/Facebook → вхід у Telegram за деталями й координацією, щоб стати частиною руху, а не просто спостерігачем.
Чи фіксувалися докази зовнішнього втручання у протестах (зокрема з боку РФ)? Публічних, незаперечних доказів того, що РФ безпосередньо організовувала або координувала рух Bloquons tout, немає.
Водночас журналісти й аналітики фіксують масові репости і підозрілу бот-активність (переважно на X і в окремих відкритих Telegram-каналах), які штучно підсилювали резонанс. Ці факти розслідуються, але вони не рівнозначні доказу організації акцій із зовні. Загалом це класична тактика зовнішніх операцій впливу і добре впізнаваний російських почерк — «підкидання дров» у будь-який конфлікт через діджитал-мережі впливу.
Це і є одним із ризиків таких цифрових кампаній. Ними можна маніпулювати, зокрема ззовні. Штучне підсилення створює ілюзію народної хвилі, тож щирість таких рухів і довіра до них подеколи під питанням.
Які ще є ризики? Якщо говорити з точки зори держави, то складність і ризик у тому, що у випадку Блокуємо все вона зіткнулася з розпорошеним, але стійким супротивом, який важко обезголовити чи розколоти, бо в нього буквально немає голови — лише мережа.
Якщо ж стати на місце учасників руху, то відсутність центру — це водночас і слабкість: немає з ким домовлятися, немає єдиного списку вимог. Як наслідок, високий ризик поступового згасання без перетворення протестної хвилі на стійку політичну дію в офлайні, тобто в реальному світі.
Роль Telegram і подібних платформ у політичних протестах зростає. Месенджери — це потужний каталізатор мобілізації, але сам по собі цифровий вибух не гарантує політичного результату.