Чорне море перетворюється на стічну яму для половини Європи: річки несуть сюди пластик, хімікати і різного штибу нечистоти із двадцяти країн. Унаслідок головне море України вже удвічі брудніше за Середземне
Ірина Крикуненко
"C постерігаю, як чоловік півгодини навпочіпки лопатить пісок у пошуках сигаретних пачок і пластикових кришок, — згадує побачене на одному з одеських пляжів киянка Катерина Нерода-Березка. — Все заради того, щоб їхня дитина змогла погратися на березі. Саме зараз малеча витягує з піску все нові предмети і тягне їх до рота".
Нерода-Березка проводить на чорноморському узбережжі більшість літа і визнає, що відпочивальникам тут доводиться миритися із брудом — на березі й у воді. Купаючись навіть на закритому платному пляжі, вона сама не одноразово діставала з води пластикові пакети. Нерода-Березка до таких речей ставиться свідомо і відповідально: якщо бачить у воді пластик, одразу намагається його виловити і відправити у сміттєвий бак. "Головне — не лінуватися і не соромитися це робити", — каже вона.
Втім, подібні старання відпочивальників — крапля у морі бруду, що плаває у найбільшій водоймі країни. Кількість відходів, які щорічно потрапляють до Чорного моря, складає тонни, кажуть вчені.
"Сміття — це проблема всієї Європи, а Чорне море є найзабрудненішим за часткою плаваючого сміття, — розповідає Ярослав Слободник, керівник групи експертів проекту EMBLAS, спрямованого на збереження довкілля Чорного моря. — Його тут [у Чорному морі] приблизно вдвічі більше, ніж у Середземному".
Свої висновки вчений підкріплює цифрами: якщо у Чорному морі на 1 кв. км припадає 90,5 одиниці сміття, то в Середземному дослідники нарахували лише 52 одиниці на аналогічну площу. А хімічний аналіз чорноморської води показує наявність 124 забруднювальних речовин, серед яких пестициди, ртуть, антибіотики і навіть залишки сонцезахисного крему. Як пояснюють екологи, одна з головних причин такої тривожної ситуації — географічне розташування.
"У нашу акваторію несуть свої води найбільші річки Європи, — каже Євген Дикий, керівник групи морських біологів проекту EMBLAS. — Саме вона — зона виносу вод Дунаю, Дністра, Дніпра та Південного Бугу". З річками до басейну Чорного моря потрапляє левова частина забруднення: за підрахунками вчених, за одну годину до 50 одиниць сміття.
Якщо цю проблему не вирішити найближчим часом, вважають дослідники, невдовзі у Чорному морі з'являться цілі сміттєві острови, а заразом почне руйнуватися екосистема, що може призвести до вимирання риби й отруєння людей.
П ід таким точним мікроскопом Чорне море не перебувало, мабуть, ще ніколи. Під егідою ЄС і ПРООН українські, грузинські й російські фахівці, об'єднані проектом EMBLAS, досліджували його акваторію вздовж і поперек упродовж останніх чотирьох років. Дані збирали ретельно: брали проби води, дна, молюсків, рослин, риб і, звісно ж, рахували сміття. А його виявилося чимало, крім того, 83% знахідок — пластикові неперероблювані відходи.
Все це згодом призведе до катастрофічних наслідків, запевняють екологи. Якщо врахувати, що звичайна пластикова пляшка розкладається 100 років, щільніший стаканчик від йогурту — всі 1.000, і якщо темпи засмічення водойми збережуться, то до 2050-го пластик може витіснити рибу як із Чорного моря, так і зі Світового океану.
Хоча відповідальність за це лежить не тільки на безтурботних відпочивальниках, що кидають пластикові пляшки абиде. Не останню роль в екології Чорного моря грає його географічне положення. Дунаєм сюди пливе сміття із 14 європейських країн, запевняє Дикий. Адже через вузькість і завантаженість проток Босфор і Дарданелли у моря фактично немає повноцінного зв'язку зі Світовим океаном. Зате є величезний водозбірний басейн. "До Чорного моря потрапляє бруд із площі вп'ятеро більшої за саме море", — розводить руками Дикий.
Хімічний склад чорноморської води теж далекий від ідеалу: з комунальними і промисловими стічними водами туди потрапляють антибіотики, пестициди, масла і метали. А Мінекології називає винних: найбільшими забруднювачами води у 2018-му були підприємства Азовсталь, Дніпровський меткомбінат, Київводоканал, Дніпроводоканал і Львівводоканал.
Не останню роль у забрудненні води відіграють і фермери. "Багато пестицидів та інших хімікатів застосовують у сільському господарстві, — стверджує заступник міністра екології Микола Кузьо. — З ґрунтовими водами вони потрапляють у річки, а потім і в море".
Цікаво, що дослідження EMBLAS показало наявність у водах Чорного моря особливо токсичних пестицидів, які Європа не виробляє вже більше 20 років. "Це означає, що хтось в Україні ще використовує їх у сільському господарстві", — пояснює Слободник.
Окрім того, річки приносять залишки добрив, у яких містяться азот і фосфор, що сприяє цвітінню води. Через це світло не потрапляє до глибин, а морська флора вимирає, мимохіть обдаровуючи прибережні води зеленуватою плівкою і неприємним запахом.
Також проби показали наявність у воді ртуті — вона випаровується під час спалювання вугілля на ТЕС, подорожує разом із повітряними масами і конденсується у морі.
Ще одне джерело забруднення моря — порти і морський транспорт. Там, де судноплавство набирає промислових обертів, крім нафтових плям, у воду потрапляють хімікати для захисту покриття кораблів.
Всі ці речовини токсичні для морських організмів навіть у невеликих концентраціях, кажуть екологи, і можуть накопичуватися у рибі і морепродуктах, а отже, негативно впливати на здоров'я людини.
Найзабрудненішим фахівці вважають море в одеському порту і маркують його на своїх картах тривожним червоним кольором. "Червоні кольори у нас — це дельта Дунаю та акваторія порту біля Одеси", — наголошує Кузьо.
МОРСЬКА ВАРТА: Відпочиваючи в Одесі, киянка Катерина Нерода-Березка постійно виловлювала в морі різного штибу пластик, а потім забирала його з пляжу в багажнику власного автомобіля
Я кщо говорити про загальну екологічну картину Чорного моря, то величезного пазлу в ній все ж не вистачає. Акваторія анексованого Криму залишається незвіданою, і дати оцінку екологічній ситуації навколо півострова зараз практично неможливо, впевнений ексміністр туризму Криму Олександр Лієв.
"Крим сьогодні перебуває практично поза всіма міжнародними угодами, там не здійснюється моніторинг, зокрема й екологічний", — каже він. Водночас Лієв вважає, що як мінімум два заводи, які найбільше забруднюють унікальну природу півострова, необхідно терміново закривати. Це Титан і Кримський содовий завод у Північному Криму: інформація про токсичні викиди з цих підприємств останнім часом не раз потрапляла до ЗМІ.
Проект EMBLAS спочатку передбачав спільні дослідження у прибережних водах трьох країн — України, Грузії та Росії. Після початку війни він був заблокований і відновився лише в 2015-му на певних умовах: в окупованих водах Криму й Абхазії дослідження не проводяться. Пізніше Росія все ж таки отримала дозвіл працювати в Керченській протоці, як в одній із гарячих точок, але тільки з базою в порту Тамань (Красноярський край). Однак незабаром дані від російських дослідників перестали надходити. Ймовірно, за вказівкою спецслужб, припускають українські вчені.
"З тієї частини, що вони встигли передати, можна зробити висновок, що екологічна ситуація там погіршилася", — констатує Дикий. Насамперед через масштабні роботи з будівництва Керченського мосту, вважає він. Керченська протока завжди була проблемною, але частина забруднення із радянських часів лежала там під шаром мулу. Зараз через встановлення паль все піднялося у верхні шари води.
Плюс РФ демонструє військову активність у Криму, наголошують фахівці. "До акваторії стали заходити старі кораблі ще радянських часів і практично безконтрольно зливати у води все підряд", — пояснює Дикий.
Зовсім інша ситуація у Грузії, де експерти змогли дослідити прибережні води повною мірою. "В Україні — плаский мілководний шельф, куди вливаються чотири річки, — розповідає Дикий. — А в Грузії — глибока улоговина, і туди впадають тільки невеликі гірські річки".
Тому поблизу грузинських берегів Чорне море за хімічним складом чистіше, а от із пластиком ситуація виглядає тривожнішою. Якщо в українських водах на 1 кв. км моря припадає близько 90 предметів із пластику, то ближче до берегів Грузії — до 400-800 одиниць. Фахівці припускають, що тут нагромадження пластику обумовлено специфікою морської течії.
Т епер перед вченими і чиновниками стоїть непросте завдання: всі отримані дані мало систематизувати, ними потрібно правильно розпорядитися. Оскільки моніторинг проводили за участю ЄС, нині від чиновників чекають стратегії з порятунку Чорного моря.
Питання зі стічними водами, наприклад, можна вирішити за допомогою модернізації очисних споруд. На основі подібних проектів для річкових басейнів країн Євросоюзу Слободник вже підрахував, що на очисні споруди для українських річок знадобиться приблизно 15 млрд євро. "Це я ще не торкнувся промислових відходів і сільського господарства", — зазначає вчений.
Аби запобігти потраплянню пестицидів у ґрунт, експерти пропонують вивести з обороту найнебезпечніші речовини. "Наприклад, не використовувати їх на певній відстані від водойм, щоб вони туди не потрапляли", — каже Кузьо.
План скорочення промислових викидів і державне регулювання певних хімічних сполук косметичної і фармацевтичної галузей — шлях, який пройшли країни Євросоюзу, борючись за поліпшення екології. "У 2001-му почало працювати нове європейське законодавство, яке передбачало очищення європейських річок до 2015 року, — розповідає Слободник. — Це не зовсім вдалося, але вони інвестували більше 13 млрд євро в очищення річки Дунай".
У війні з неперероблюваним сміттям і пластиком Україна теж не одна: сьогодні весь світ шукає шляхи, як скоротити його споживання, а в ЄС у травні 2019-го остаточно схвалили заборону пластикового посуду й інших одноразових предметів із перехідним періодом два роки.
Втім, цілком можливо, що Чорне море запропонує свій власний шлях порятунку від екологічної катастрофи, стверджують дослідники з проекту EMBLAS. Вся річ в унікальному сірчановодневому шарі на глибині 100 м від поверхні моря, що сягає в деяких місцях 2.000 м. Він не мертвий, як слід вважати, — там є активне бактеріальне життя. До того ж, концентрація цілої низки хімікатів і пластику там істотно нижча, ніж у верхніх шарах води. "Єдине раціональне пояснення — їх там хтось з'їдає", — висуває гіпотезу Дикий.
Тепер упродовж року дослідники планують з'ясувати, що ж насправді відбувається із пластиком і хімікатами в безкисневому середовищі. "Можливо, це потенційний вихід на нові штами для очисних споруд, — смакує екологічну революцію Дикий. — Цей феномен виявили вперше, сьогодні є робоча гіпотеза, перевірятимемо її".
Що відбувається із мешканцями Чорного моря
Н езважаючи ні на що, підводний світ Чорного моря дивує своєю різноманітністю. Під товщею води уживаються понад 5.680 видів морських мешканців: молюски, планктон, водорості, риби, три види дельфінів і навіть один вид тюленів. Аби взяти їх всіх на олівець, морські біологи з проекту EMBLAS провели скринінг моря із використанням нового методу: за розчиненою у воді ДНК вони відновили весь спектр жителів моря, які зустрічалися у кожній точці досліджень упродовж трьох днів.
Це дозволяє робити екологічний моніторинг швидшим і дешевим. За класичною методологією кожен вид морських мешканців вимагає особливого підходу. Наприклад, дельфінів найкраще рахувати з літака або вертольота, що дозволяє одночасно охопити велику площу. Зараз аналіз ДНК допоможе отримати точніші дані за допомогою лише декількох крапель води.
Також фахівці виявляють рідкісні та зникаючі види. "Нам вдалося показати, що тут ще зберігся європейський осетер", — хвалиться Дикий. Нещодавно Всесвітній фонд дикої природи оголошував, що в Чорному морі осетер вимер. Тепер же стало зрозуміло, що повноцінну популяцію осетра можна відновити. Те ж стосується і білуги, якої формально в чорноморських водах давно немає.
Серед актуальних проблем водойми фахівці називають інвазійні види живих істот — тобто не тутешніх, а тих, що випадково потрапляють у чужу акваторію, наприклад, із баластними водами кораблів. Вони починають розмножуватися і витісняють місцеві види. Таких прибульців у Чорному морі нарахували 365 види.
"Кілька таких екологічних катастроф у нас в історії вже було, — згадує Дикий. — Це завезення у 1940-х хижої рапани, яка з'їла всю чорноморську устрицю і неабияк підірвала запас мідій". Ще одна історія — завезення у 80-х реброплава мнеміопсіса, що нагадує медузу, яка харчується риб'ячою ікрою. Відтоді вилови чорноморської хамси впали у 15 разів.
Сьогодні — новий гість: практично у всіх пробах вчені виявили вид риб — риючого бичка, який кілька років тому переселився із Червоного моря до Середземного і тепер прийшов у Чорне. Добре це чи погано — ще треба з'ясувати.
Незважаючи на ризики, пов'язані з новими мешканцями, а також із забрудненням води хімікатами і пластиком, дослідники прогнозують водоймі ренесанс. "Чорне море оживає", — натхненно констатує Слободник. За його даними, в акваторії Грузії знову почали з'являтися устриці, що зникли 10 років тому. А в українських водах повертаються до життя філофорне поле Зернова і мале філофорне поле — унікальні екосистеми, що існують на глибинах із низьким проникненням світла.