Судячи з учорашнього виступу Путіна, зустріч в нормандському форматі нічого хорошого Україні не принесе. Він твердо має намір провести свій план щодо заштовхування ракової пухлини ОРДЛО до складу України, нічого там не змінюючи. Тобто створити на території української держави легалізований військовий плацдарм для подальшого розширення окупації. Жодні інші варіанти розвитку подій його не влаштовують. Путін чітко висловив свою позицію, а відтак необов’язково їхати до Парижа, щоб почути її особисто.
Я із задоволенням спостерігаю, як в українському політичному класі та й загалом, як на мене, назріває неприйняття цього сценарію і відмова від фактичного приєднання України до ОРДЛО. Дедалі більше підтримки отримує план, вперше системно представлений в парламенті лідером партії «Голос» Святославом Вакарчуком. Це не зовсім вдалий варіант, але найменш гірший — я казав про заморожування конфлікту з лютого 2015 року. Відразу після підписання Мінських угод — цієї пастки так званого відновлення територіальної цілісності, а насправді плану з розширення окупації України. На мій погляд, тепер ця точка зору починає превалювати. Практично його висловлює, хоча поки й дуже обережно, міністр закордонних справ Вадим Пристайко.
Чи змінить свою думку сам Зеленський — це для мене поки що загадка. Річ у тім, що найближче до нього оточення. А це Коломойський, який пропонує продати Україну за $100 млрд, його адвокат і спільник у всіх злочинних справах Богдан, а також людина, яку я вважаю свідомим зрадником України, — Андрій Єрмак. Останній, як запевняють на свідченнях в Конгресі, не соромлячись, пояснював американським дипломатам, чому нова влада веде боротьбу проти «партії війни». Він показував якісь світлини своїх родичів, з жахливим емоційним напруженням розповідаючи про їхні загибелі на війні, і що він ненавидить Порошенка, бо саме він, а не Путін, перший винен у війні. Це — зрада, а розмахувати фотокартками — стандартне чекістське вербування. Мені це нагадує, як Путін вербував президента Буша, розповідаючи зворушливу історію про хрестик, освячений на Святій Землі, який він врятував під час пожежі на своїй дачі. Іншими словами, Зеленський оточений трьома заклятими ворогами України, які працюють задля інтересів Путіна. І це ще питання, чи вдасться іншим — керівництву, парламенту, суспільству — якимось чином звільнити Зеленського від такого впливу.
За останні півроку стався грандіозний обвал зовнішньополітичних позицій України. Повернення Росії в ПАРЄ, дружба і догоджання Макрона з Путіним, спроба Трампа заморозити військову допомогу, його запрошення Путіна на G7, відновлення будівництва Північного потоку-2 — чимало всього сталося. Глобальні тенденції, кажете? Але ще навесні цього року Україна мала блискучі позиції. А потім, під час виборчого періоду, російські, а також українські ЗМІ, захоплені Медведчуком і Коломойським, синхронно поширювали міфи про «партію війни». Нібито всі ці чотири роки нею була українська держава. І мені відомо, який удар тут, у Вашингтоні, це завдає по друзях України. Адже якщо українці самі стверджують, що їхня країна весь цей час була «партією війни», тоді, звісно, посилюються позиції всіх тих, хто завжди був проти допомоги Україні.
Зеленський не був найактивнішим учасником цієї гри, а пішаком, але від його імені ці зради виголошували Коломойський, Богдан і Єрмак. Вважаю, що він може повернутися на патріотичні позиції хіба що з міркувань особистої безпеки. Тому що план Путіна абсолютно зрозумілий, і коли Зеленський поїде до Парижа, то з нього вичавлюватимуть максимальну кількість поступок, кроків щодо об'єднання з ОРДЛО, практичну капітуляцію України з проведення виборів
Щодо Донбасу, то тут політика Росії зміниться порівняно стрімко — відразу після смерті Путіна. Фізичної або політичної. Росія піде з Донбасу, а з Криму піде дещо пізніше — після розпаду Російської імперії загалом. Та якщо цей конфлікт не заморозити, то він пошириться на всю Україну. Зрештою, це 7% території, а на 92% можна вести реформи і просувати європейську траєкторію розвитку країни.
Ця нова українська група вкотре повторює свій обман: за нас проголосували 73%. І, мовляв, саме стільки людей вимагають миру. Правильно, але ці 73% не вимагають возз'єднання з ОРДЛО — вони хочуть припинити загибель українських бійців і мирних жителів на лінії зіткнення вогню. Тому коли Зеленському належить вирушати на зустріч в нормандському форматі, то лише з однією метою: умовити Францію-Німеччину допомогти досягнути справжнього перемир’я на лінії вогню. Усі ці вбивства-перестрілки свідомо провокуються з російської країни, щоб чинити тиск на українське керівництво і суспільство. Зупинити загибель людей хочуть не 73%, а всі 100% українців — і виконати цю народну вимогу можна тільки завдяки заморожуванню конфлікту.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ