Найближчим тижнями може відбутися зустріч нормандської четвірки. Про це заявив міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас. Але оскільки в цьому випадку ми маємо справу з Росією, однозначно щось стверджувати не можна. Тим паче, що Володимир Путін висунув нові умови для проведення зустрічі нормандської четвірки. Цього разу президент РФ вимагає розведення військ по всій лінії фронту і продовження дії закону про особливий статус Донбасу, який закінчується 31 грудня 2019 року.
Сьогодні багато хто в команді Володимира Зеленського покладає великі надії саме на зустріч у нормандському форматі. Така позиція не позбавлена певної логіки, адже це єдиний формат переговорів, в якому беруть участь лідери двох найсильніших європейських держав. Починаючи з першої зустрічі, яка відбулася в містечку Бенувіль, яке розташоване у французькій Нормандії, Європа демонструвала готовність підтримувати Україну, спричиняючи певний тиск на Росію. З обранням президентом України Володимира Зеленського, з огляду на скандал із Трампом, та на риторику Еммануеля Макрона, що змінилася щодо РФ, швидкого відходу з поста канцлера Німеччини Ангели Меркель, ситуація для України може бути зовсім іншою, ніж раніше. Не можна відкидати сценарію, за якого Володимир Зеленський виявиться один проти всіх під час зустрічі нормандської четвірки. Тоді ніхто не позаздрить президенту України. Тим паче, що Путін демонструє власну впевненість і готовність йти до кінця в контексті російського варіанту умов реалізації мирного плану.
Головна проблема сьогодні полягає в тому, що Володимир Зеленський не зміг встановити ефективного контакту з лідерами Франції та Німеччини. Крім того, ситуацію погіршують два важливі чинники. Перше — це ініціатива Назарбаєва (читайте — Кремля) організувати зустріч тет-а-тет Путіна і Зеленського, що може сприйматися дуже негативно Європою. По суті, це своєрідна «ведмежа послуга» Назарбаєва щодо президента України. Чому? Та тому що така ініціатива формує думку про Зеленського як про людину, яка намагається вирішити проблеми з Росією сам на сам, ігноруючи позицію ЄС і діючи за спиною Німеччини та Франції. Тому європейці можуть запитувати: чи варто взагалі далі допомагати, продовжувати антиросійські санкції, коли сама Україна намагається грати багатополярну гру, кидаючись з однієї крайності в іншу.
Другий момент, який не сприяє підтримці нашої країни Заходом — це нещодавнє інтерв'ю Ігоря Коломойського, в якому він озвучив неоднозначні посили щодо ймовірного розвороту України в бік Росії, 100 млрд доларів допомоги від РФ і неприємні меседжі про НАТО, США і Європу. оскільки Захід безпосередньо пов’язує Коломойського і Зеленського, багато європейців і американців можуть трактувати такі заяви Ігоря Валерійовича як позицію самого Зеленського. Тому президенту України було б не зайвим озвучити свою власну позицію як голови нашої держави, а також, врешті-решт, дати відповіді на питання щодо його відносин з Коломойським, які дуже хвилюють і Європу, й Америку.
Нормандський формат може відбутися. Але, з великою ймовірністю, це буде одна з найважчих битв Володимира Зеленського. Немає жодної гарантії, що сьогоднішня Європа готова захищати національні інтереси та суверенітет України. Дедалі більше ЄС схиляється до умиротворення Росії і Москва це прекрасно розуміє, чим і грає в її відносинах як з Францією і Німеччиною, так і Україною.
За весь час президентства Зеленського від нього жодного разу не почули слова «перемога». В офіційному порядку денному є тільки слово «мир». Вирушаючи на зустріч нормандської четвірки, Володимир Зеленський повинен пам’ятати, що й мир буває різним. І якщо такий мир принесе нам тільки нові проблеми і одну ганьбу, чи потрібен він Україні взагалі? Адже є сценарії, за яких проблему Донбасу можна заморозити, щоб провести реформи всередині країни, підняти економіку, а згодом повернутися до ОРДЛО. До чого така поспішність там, де немає ні чіткої стратегії, ні розуміння, що робити з окупованими територіями далі? І це питання, на яке сьогодні ніхто не дає відповіді.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ