Ми хочемо, щоб електромобілі стали нашим майбутнім. А де ж брати чисту енергію для них?

Улітку я написав матеріал, у якому висловив упевненість у тому, що невдовзі весь світ поступово перейде на електромобілі. Їхні продажі зростають, усе більше брендів планують випускати нові машини виключно на електродвигунах, а країни поступово забороняють реєстрацію автомобілів на двигунах внутрішнього згоряння.

Це, безумовно, чудові новини для нашого клімату, проте важливо розуміти, що сама лише заміна двигуна в машинах — тільки частина справи. Що є паливом для електромобілів? Правильно, електроенергія. Як добувають більшу її частину в сучасному світі? Правильно, геть не в найекологічніший спосіб.

Більше 60% електроенергії видобувають за допомогою викопного палива. Причому 35% усієї енергії дає нам вугілля — чи не найгірший варіант із екологічного погляду. Звісно, ситуація поступово змінюється, проте ця справа не одного року і навіть не десятиліття — на те, щоб енергетика «озеленилася», знадобиться дуже багато часу.

Сонячна та вітрова енергетика очолюють цей екологічний рух, проте що їх підтримає? Адже для досягнення більш довгострокових цілей можуть знадобитися високотехнологічні рішення, які зараз перебувають у зародковому стані.

Термоядерний синтез

Термоядерний синтез живить наше Сонце й інші зірки. Однак у майбутньому він може стати порятунком для людства.

Якщо спростити, немає нічого природнішого за термоядерну реакцію. Головна перевага термоядерної енергетики — її екологічність, адже вона не продукує ні парникових газів, ні радіоактивних відходів.

Використовуючи мінімальну кількість палива, ми можемо отримувати величезну кількість енергії. Деякі вчені впевнені, що термоядерний синтез є потенційною енергією майбутнього. Єдина проблема — навіть за кілька десятиліть досліджень учені так і не навчилися отримувати достатню кількість енергії, щоб «відбити» те, що витратили на реакцію. Наприклад, найкращим результатом чинного термоядерного реактора JET було отримання 67% від витраченої на реакцію енергії.

Нещодавно фізики з Ліверморської національної лабораторії Лоуренса наблизилися до «термоядерного запалювання» — моменту, коли реакція створює більше енергії, ніж використовує. Отже, можливо, учені не дарма роблять таку серйозну ставку на цей вид енергетики.

Уловлювання та переробка СО2

У вересні в Ісландії відкрили найбільшу у світі установку, призначену для висмоктування вуглекислого газу з повітря та перетворення його на гірську породу. Загалом у світі є вже 15 таких заводів, які сумарно висмоктують близько 9 тис. тонн вуглецю на рік. Звучить круто, проте це — кількість викидів лише від 2 тис. автомобілів.

Наразі ця технологія слабо розвинена й досить дорога. Однак тут ситуація схожа на загальну картину з електромобілями та практично будь-якою технологією, яка розвивається поступово, — чим вона популярніша, тим дешевшим стає її виробництво. Наприклад, Ноа Дейч, президент некомерційної групи Carbon 180, упевнений, що подібні установки поширяться по всьому світу у 2030-х роках.

Водень

Водень уже давно використовують для ракетного палива. Нещодавно він прийшов і в автоіндустрію — фактично це чисте паливо, яке замість вихлопних газів виділяє воду.

Проблема в тому, що водень, як і електроенергія, екологічний далеко не весь. Там є ціла веселка, і кожен колір відповідає за спосіб його виготовлення: чорний, коричневий і сірий водень відкидаємо відразу — це неекологічні види, їх виготовляють із вугілля й метану.

Нещодавно вчені поставили хрест і на блакитному водні, який раніше вважали за ідеальний проміжний варіант. На відміну від сірого, у процесі створення блакитного водню вуглекислий газ не випускають в атмосферу, а вловлюють і зберігають під землею. Однак, як виявилося, цей спосіб недостатньо ефективний — більшість вуглекислого газу та метану все одно потрапляє в атмосферу.

В ідеальному світі всі машини та станції використовують зелений водень. Його виробляють за допомогою електролізу — тобто використовують безвуглецеву електрику, яку отримують екологічно чистими способами — вітряками або сонячними панелями. Однак цей спосіб є досить дорогим і поки що нерентабельним для виробників, і, як очікується, він буде залишатися таким як мінімум до 2030 року.

Геотермальна енергетика

Геотермальні станції використовують тепло надр Землі для вироблення електрики. Безперечний плюс у тому, що запаси тепла нашої планети практично нескінченні. Мінус, як ви вже, напевно, здогадалися, — дорожнеча технології.

Лідерами у виробництві геотермальної електроенергії є США, Індонезія, Філіппіни, Нова Зеландія та Кенія. Остання взагалі забезпечує практично половину своїх потреб саме таким чином.

Поступово технології розвиваються — повторюся, це, безумовно, не питання кількох найближчих років. Однак незабаром питання постане дещо інакше: або людство перебудовується, або прискорює свій шлях до не найприємнішого кінця.