Довести до істерики

Коли на минулому тижні провалилася театральна лікарняна вистава Насірова, я щиро повірила, що ця історія всіх чогось навчила. Що краще не ламати комедію, адже це лише привертає увагу, а спокійно представляти в суді аргументи. І начебто всі заспокоїлися після суду. Громадськість задоволена - Насіров не втік, і буде захищати себе в суді. У влади теж є привід для позитивного PR - бачите, у нас створено незалежний орган НАБУ, і це ми зробили все, щоб він запрацював. До того ж чудова нагода для того, щоб похизуватися перед Заходом, заявивши, що в Україні, нарешті, почалася справжня боротьба з корупцією без звіряння прізвищ. Всі повинні бути щасливі, але ні.

Так вже склалося, що кожен етап антикорупційної кампанії у нас супроводжується скандалом. З вибором кандидатури аудитора для НАБУ взагалі відбулася абсурдна ситуація. Спочатку, профільний комітет у парламенті одноголосно підтримав кандидатуру Роберта Сторча, заступника генерального інспектора департаменту юстиції США. Потім, в день, коли його кандидатуру повинен був розглядати парламент, несподівано з'явився альтернативний кандидат - Найджел Браун. Його рекомендували фракції БПП та НФ. Хто він, звідки взявся, тоді ніхто не знав. Пікантність ситуації в тому, що проводити аудит НАБУ будуть троє людей - кандидат від президента, кандидат від прем'єра та кандидат від парламенту. Навіщо ламати комедію з вибором кандидата від парламенту, коли влада і так делегує двох осіб для проведення аудиту? Напевно, хочеться бути впевненим, що всі три голоси в унісон винесуть один вердикт і залишать або звільнять голову НАБУ Артема Ситника.

Після двох скандальних засідань антикорупційного комітету Ради, коли представники БПП та НФ, незважаючи на присутність величезної кількості іноземних дипломатів, ЗМІ та прямі трансляції засідання, продавлювали кандидатуру Брауна. Сам Браун теж з'явився на засіданні комітету, але так і не зміг пояснити, хто ж його туди покликав. З кожною хвилиною пристрасті розпалювалися. Сьогодні, після того, як зібралося альтернативне засідання комітету, хоча глава комітету Єгор Соболєв призначив його на завтра, у антикорупціонерів почалася істерика. Паніка в соцмережах, Автомайдан поїхав до Ради. І чим ближче було засідання Ради, тим очевидніше ставало, що БПП, НФ за допомогою інших дружніх фракцій спробують все ж вибрати Брауна аудитором, а кандидатура Сторча точно провалиться.

Спікер Андрій Парубій поставив питання про включення до порядку денного на голосування, і він набрав всього ... 205 голосів. Скажіть, навіщо було влаштовувати цю показуху? Довести до істерики всіх, показати зневажливе ставлення і до свого іміджу, і до виборців, заплутати ситуацію до неможливості, а потім вибиратися з цього лабіринту і придумувати нові головоломки? Це прикол такий - випробовувати терпіння? А раптом промовчать? Але такі ігри нічим хорошим не закінчуються.

В кінці січня ми писали статтю про рівень підтримки українських політиків. Ми хотіли написати про найпопулярніших українських політиків і не важливо, чиє прізвище було б на першому місці. Але коли ми подивилися дані всіх соцопитувань, то вони показали, що рівень довіри до будь-кого дуже низький, а рейтинги популярності показують, наскільки непопулярні наші політики. Причому справи кепські і у влади, і в опозиції. Ми опинилися в ситуації тотальної недовіри всіх і до всього. І чим далі, тим ситуація гірша. Не думаю, що це призведе до чогось хорошого, шанси переобратися знову в Раду або на пост президента від цього тільки зменшуються.

Нарешті у нас з'явилися інститути, у яких є потенціал, якщо не для довіри, то хоча б для нормального ставлення з боку українського суспільства - це НАБУ і САП. Хтось досі називає їх співробітників - дітьми, ну і нехай. Але два молодих прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури в суді у справі Насірова, виглядали куди переконливішими й адекватнішими, ніж дев'ять його дорогущих адвокатів.

Те, що зараз відбувається, всі ці театри з поганими акторами, лише доводить, що корупціонери нарешті починають боятися НАБУ і САП. Ніхто не заважає владі піаритися на їх перемогах або ж критикувати їх відсутність. Доводити ж до істерик та випробовувати терпіння - це дурна і недалекоглядна політика. Нам всім не вистачає хороших новин та довіри хоч до чогось державного.