Президент України Володимир Зеленський та прем'єр-міністр Олексій Гончарук узяли участь у відкритті відремонтованої автодороги. Так само чинили і їхні попередники. Бо нові дороги — це надзвичайно важливі об'єкти, зі стратегічним значенням.
Чи бачили ви, щоб урядовці та нардепи так ревно цікавилися забезпеченням шкіл підручниками? Щоб сперечалися щодо вартості навчальної книги? Чи бодай поцікавилися, чому на початок навчального року в школах немає всіх підручників?
Насправді питання якості підручників, за якими навчаються ваші діти, не менш важливе і стратегічне, ніж кілометраж відремонтованих доріг і суперечки, чи витримають нові автошляхи випробування зимою.
В Україні щороку видають не менше 7 мільйонів підручників і посібників для школярів та їхніх учителів. Іноді ця кількість перевалює за 15 мільйонів. Але чи є в українців упевненість в тому, що багатомільйонні наклади, які замовляє міністерство, відповідають реальним потребам шкіл у навчальній літературі? Що кошти на видання, придбання, збереження та доставку навчальної літератури витрачаються раціонально? Що процедура конкурсного відбору проєктів підручників для друку за бюджетний кошт прозора та справедлива? Що кілька експертів, які аналізують підручник, справді спроможні визначати, що навчальний матеріал у книжці сформує в учневі глибокі знання, уміння та навички? І що після навчання за такими підручниками ваша дитина зможе на повну реалізувати свій потенціал?
Питань насправді значно більше. Знайти ефективні відповіді на них можна лише під час відкритого і фахового діалогу між усіма зацікавленими в якісному освітньому процесі. Важлива думка не лише посадовців Міністерства освіти і науки. Важливо почути вчителів, авторів та розробників навчальних матеріалів, так само як і бізнесменів та професійних політиків. І насамперед батьків школярів як найбільш зацікавлених у якісній освіті.
Система навчального книговидання в Україні залишається не надто ефективною. Функції управління, контролю якості, розподілу ресурсів, конкурсного відбору та постачання підручників зосереджені в одному місці. Значна кількість бюрократичних процедур відбувається непрозоро. Часом зміни до навчальних програм вносяться вже під час створення нового підручника. Терміни підготовки нових видань часто неприйнятні як для авторів, так і для видавців. Як наслідок, підручники потрапляють у навчальний процес із запізненням, подекуди на три-шість місяців. Трапляється, що навчальна література, замовлена вчителями в один рік, починає друкуватися аж наступного. Тим часом втрати у якості навчання від хронічної нестачі підручників негативно позначаються на загальній успішності здобувачів освіти.
Аби діалог щодо розв’язання цієї та інших освітніх проблем розпочався, у вересні 2019 року в Києві засновано Національну освітню асоціацію. Це громадське професійне об'єднання чільних українських видавництв «Ранок», «Генеза», «Оріон», «Основа», «Літера», які виробляють близько 80% освітнього контенту для середньої школи. Увійшли в асоціацію і низка компаній та громадських організацій, задіяних до створення нового освітнього простору: «На крилах успіху», «Грані інтелекту», «Global Educational Discovery» та інші. Загалом — кількасот професіоналів, які працюють над розвитком і модернізацією змісту освіти, напрацьовують ефективні механізми фінансування навчальних закладів за принципом «гроші ходять за дитиною», покращення освітнього процесу та оновлення його навчально-методичного забезпечення тощо. І ми готові підтримати всі дієві ініціативи Міністерства освіти і науки в реформуванні системи освіти.
Потрібні й швидкі рішення як щодо змісту та функцій навчальної літератури, так і щодо моделі відбору підручників та забезпечення ними шкіл.
У Польщі, наприклад, де дуже якісні дороги, освітнє відомство не займається закупівлею навчальної літератури та її розподілом між учнями. Це роблять самі школи, бо вчителеві, який бачить учнів щодня, значно видніше, яких навчальних матеріалів вони потребують. Кошти на придбання повного комплекту підручників для учня — від 125 до 275 злотих (800−1750 грн) залежно від класу — школа отримує з бюджету цільовою дотацією. Тому щоб отримати шкільне замовлення на підручники і навчальні матеріали, видавці конкурують між собою насамперед за якість. Учитель, як правило, вибирає привабливий, з додатковими навчальними матеріалами підручник для учнів, і зручний — для своєї роботи. Іншими словами, робить як для себе, а не для безликого та знеособленого здобувача освіти.
До слова, право вибирати підручники польські вчителі отримали 1998 року. Ця різниця у два десятиліття нагадує, наскільки ми відстаємо у розвитку від найближчої європейської сусідки, і чому повинні ухвалювати швидкі рішення, щоб у майбутньому наших дітей не стосувалась друга частина російської приказки про погані дороги.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ