«Росіяни просуваються вже табунами». Наявними силами стримати таку навалу неможливо — Юдж з 66-ї бригади про бої на лиманському напрямку

— Пресофіцер 66-ї бригади Анастасія Блищик минулого тижня говорила, що подекуди співвідношення сил 1:10 на користь росіян. Ця перевага зберігається далі?

— Я думаю, вона зараз навіть більшою буде, ніж 1:10. Уже противник перейшов психологічний рубіж 1:10. Я думаю, що приблизно 1:12, ось так.

Вони змінили тактику, вже просуваються на нашому напрямку не малими групами, а табунами по 10 військовослужбовців. Тобто перевага їхня стала суттєва. У них немає кадрового дефіциту, в людях, вони нарощують свій локальний успіх, закріплюються на правому березі Чорного Жеребця.

— А що їх змусило, на вашу думку, змінити тактику? На різних ділянках фронту ворог задіює свою техніку. Довго він її не застосовував. Можливо, це вже намагання досягти перед 9 травня виконання якихось завдань. І є ж якийсь, скажімо, тумблер, який включив ці походи табунами окупантів?

— Річ у тому, що у них змінився керманич 20-ї армії. Раніше цей дядько керував військами поблизу Покровська, зараз він перекинувся до нас.

І так, дійсно, росіяни дуже люблять прив’язуватися до цих своїх «великих дат». І до 9 травня вони будуть намагатися максимально зробити все, щоб наситити своє побєдобєсіє.

Щодо техніки, яку вони розчехляють. Вони спробували на нашому напрямку покататися на техніці, вона була знищена. Тому що наразі на нашу користь грає річка Чорний Жеребець, як бар'єрний рубіж, який вони не можуть форсувати. Тому поки вони пересуваються групами піхоти без підтримки техніки.

— Ви маєте на увазі, що не можуть форсувати річку технікою? Тобто присутність на правобережжі річки Жеребець є, а техніку не можуть перекинути?

— Так, саме технікою, так.

— Це, по суті, нагадує ситуацію на куп’янському напрямку, на так званому Заоскіллі.

— Саме так.

— Щодо присутності противника на правобережжі річки Чорний Жеребець. Наскільки можна говорити, що це стійкий контроль, коли піхота присутня там?

— Як вам сказати, наявність піхотинця вже означає передню лінію фронту. Тими засобами, які є в 66-й бригаді, відкинути противника за річку неможливо, тому що у нас нема людського ресурсу, людей немає, щоб скинути противника з правого боку Чорного Жеребця.

— Без додаткових резервів, які мали б бути спрямовані на цей напрямок, ситуацію покращити не вдасться?

— Ні.

— Стримувати можливо, а покращити не вдасться?

— Правильно, можемо стримувати, можемо блокувати противника тими засобами, що є. А покращити ситуацію — немає ресурсу і засобів.

— Що таке стримування ворога, як це все виглядає у вашій зоні відповідальності?

— Постійна аеророзвідка за допомогою БПЛА, постійне виявлення противника на підступах, постійне завдавання вогневого ураження — теж засобами БПЛА, артилерією, мінометними розрахунками.

Максимальне завдання — не допустити противника до переднього краю, не допустити противника до піхотинця. Тому що піхотинцю зараз, в сьогоденній війні, найбільше непереливків, тому що він на своїх позиціях кожні 10−20 хвилин отримує FPV, скид противника по своєму укріпленню. І у нього завдання — максимально вижити на тих позиціях, де він зараз знаходиться.

А всю роботу зі знищення ворога беруть на себе дрони-камікадзе і артилерія.

— Уявімо, що є лінія бойового зіткнення. Є точка А, де розташовується наша піхота, є точка Б, звідки вирушають усі табуни росіян. І щоб з точки Б, де противник стартує, до точки А пройти, це ж якийсь кілометраж потрібно подолати. Росіяни, якщо цей кілометраж більший, намагаються його швидко подолати, а тому ми подекуди бачимо використання мотоциклів або багі, або гольфкарів. Про які кілометражі між цими точками А і Б зараз йдеться?

— Я можу сказати про свій батальйон. У середньому між противником і моїми передніми позиціями так звана кілзона, як ми її називаємо, становить приблизно півтора кілометра. Тобто з точки висування від своїх позицій до позиції мого підрозділу, вони долають відстань півтора кілометра. В інших підрозділах моєї бригади може бути відстань більша, може бути відстань менша, залежно від того, як противнику вдалося, маскуючись природним маскуванням, зеленкою, підійти якомога ближче до позицій наших піхотинців.

— Тоді виникає логічне питання. Півторакілометрова кілозона — це, на перший погляд, доволі велика дистанція, велика дистанція. Здається, що висунувся противник, піднялися дрони, якщо ти бачиш його рух, дрони полетіли, знищили — все. Як тоді відбувається просування противника в таких умовах?

— Противник використовує погодні умови. У нас аномальна весна в цьому році. Недавно у нас був сніг, дощ, град. Це все унеможливлює проведення аеророзвідки. Є певні затримки між бортами, тобто борт не може вилетіти в карусель, він замерзає, перемерзає, відмовляють в нього двигуни. Противник цим прекрасно користується, це перше.

Друге. Зараз починає розквітати природа — зеленка, по-військовому. Противник пересувається під прикриттям цієї зеленки. Частково допомагають термальні дрони, які в тепловізор можуть виявити пересування противника.

Треба не забувати про те, що противник може ефективно використовувати якісь напівзнищені фортифікаційні споруди, тому дроном тяжко з першої спроби влучити в ворога, який пересувається, який має гарну фізичну форму. Здебільшого вони дуже бадьорі хлопчики, можуть маневрувати від скидів, від FPV-дронів, вони навчені максимально виживати.

Що не відібрати в росіян, це цю щурячу манеру. Вони забиваються в кожну нору, вони закриваються гілочками, і постійно, постійно йдуть вперед. Вони майже ніколи [не зупиняються] після завдання їм вогневого ураження: якщо він вижив, він буде рухатися вперед.

— Є розуміння, звідки таке велике поповнення в росіян береться? Чи є якась можливість відстежувати, звідки це оперативне поповнення втраченого ресурсу з’являється? Тому що ми прекрасно розуміємо, що за умов таких бойових дій, втрати особового складу, безсумнівно, є великими. І ворог все одно зберігає ось цю норму 1:12, навіть збільшує її, так? Минулого тижня було 1:10, зараз 1:12, не знаю, скільки буде наступного тижня. Де він їх бере?

— Втрати в них не великі, а колосальні.

Я вам скажу більше. Тільки завдяки діям мого підрозділу засобами БПЛА, і крайні, можливо, один-два противники загинули від стрілецької зброї, противник втратив за березень 67 [солдатів] загиблими, я трьохсотих не врахував. Це на моєму напрямку.

Але оця кілзона півтора кілометра усіяна мертвими росіянами.

Постійно йде поповнення. І секрет цього поповнення, по-перше, це Геббельс ТВ, яке розповідає про те, що вони воюють проти фашизму, і плюс грошова винагорода.

— Зараз про дещо інший блок питань, скажімо, оперативного характеру, хотів би поговорити з вами. На правобережжі річки Жеребець — там, де ворог зумів просунутись вже піхотою, під вогнем або під лінією бойового зіткнення є населені пункти Катеринівка і село Нове. Село Нове на лиманському напрямку, якщо подивитися на мапи автошляхів, це один зі шляхів сполучення Лиману з північними населеними пунктами. Також Нове — це висота, звідки теоретично можна контролювати ще низку автошляхів, які ведуть до Лиману. Наскільки можна вважати, що ворог взявся до спроб блокувати Лиман? Тому що вони, як ми бачимо, за прикладом того ж покровського напрямку, не йдуть в лоб, вони гору обходять.

— Так точно. Противник займає для себе переважаючу висоту, щоб відрізати логістичні шляхи Збройним силам України. Після спроби, як вони хочуть, закріпитися на правому березі, вони будуть наводити понтонні переправи, затягувати сюди свою артилерію, затягувати сюди своїх пілотів, і з панівної висоти вони будуть завдавати більшого вогневого ураження нашому війську.

Тому для них це плацдарм для наступного просування вперед.

Ніхто не говорить про те, що вони дійдуть до села Нового і на цьому закінчиться. Ні, це ворог. Він настільки підступний, що він буде давити, скільки є сил.

Задача противника, як я її розумію, це вихід до населеного пункту Яцьківка з наступним, скажімо, створенням оперативного оточення угруповання військ, що [стоїть] від Куп’янська до Борової.

— Зараз виходить, що присутність противника на правобережжі Осколу відкриває для них дві опції - рухатися як на Лиман, так і на Борову.

— Так точно, це дає можливість два напрямки контролювати.

Лиман. Ви маєте рацію, що противник ніколи не бере такі міста нахрапом, він їх обходить, відрізає логістику, і унеможливлює ефективне ведення бойових дій за місто тим, що не можна підвезти ні боєприпаси, ні завезти особовий склад, ні провести логістичні заходи.

— За лиманський напрямок, безсумнівно, ворог серйозно взявся; і має на меті зайняти все міжріччя — між Осколом та Жеребцем, а сюди потрапляє і Борова, і Лиман. Для чого? Я не генерал, але тут не важко зрозуміти. Він хоче створити загрозу над Слов’янськом, Краматорськом, прикриваючись сталими, по суті, лініями оборони у вигляді річок, котрі дають цю перевагу. Але, щоб це все здійснити, ворогу в якомусь моменті потрібно буде прокласти переправи через річку Чорний Жеребець. Тому що піхота — піхотою, але без техніки, без артилерії подальший наступ не дуже є можливим. За якої умови ворог може прокласти ці понтонні переправи?

— За умови, якщо він відсуне лінію оборони максимально далі від річки Чорний Жеребець і унеможливить роботу наших засобів БПЛА, а також артилерії по лінії [зіткнення]. Тобто вийде на дистанцію, створить собі перевагу, відтягне наші війська в сіру зону і зробить неможливим вогневе ураження наявними засобами тих переправ, які вони будуть будувати.

Не забувайте, що у того ж самого дрона… Якщо ми беремо FPV, то це [дальність ураження] 10 кілометрів, якщо ми беремо Vampire або Кажан, великі октокоптери, вони мають теж дистанцію не більше семи-восьми кілометрів. Тому як тільки вони унеможливлять роботу наших пілотів, вони будуть максимально пробувати навести переправи.

Я вам скажу більше, щоб я вам не збрехав, десь було п’ять спроб наведення понтонних переправ, було дві спроби форсувати брід річки, там та техніка і залишилася. Там їхні хвалені БМП-3 стоять спалені в цих річках. Тобто поки, як кажуть, природа працює на нас, бар'єрний рубіж свою роботу робить.

— До речі, річка Жеребець, яка вона? Яка широта, яка повноводність, скажімо так?

— У самому широкому місті - це не більше 25−30 метрів. Це невеличкий рівчачок, але з дуже розвиненою течією, вона підступна. І тут, на Донеччині, ґрунти глиняно-чорноземні, і тому це створює певні труднощі стосовно форсування самої річки вбрід.

Тобто вбрід [форсування] майже неможливе, а щоб навести понтонні переправи… Противник двічі помилився, не в тому місці пробував поставити понтонні переправи, не вистачало довжини самого понтона. Вони потім були знищені, але на під'їздах вони пробували їх перекинути, у них не вийшло.