На початку ХIХ століття найбільш поширеною мовою Одеси була італійська «язык Италии златой», потім – французька, лише потім – російська, яка в Одесі дійсно стала мовою русифікованих етнічних громад, не в останню чергу – єврейської, але й грецької, польської. Ця одеська мова формувалася на базі російської, але зберігала словник й граматичні структури тих мов, які й утворили той салат.
Але я завжди казав, що салат не здатний утворити сам себе – для цього потрібні свіжі овочі. А їх вже не було. Тож одеська мова стала однією з мертвих мов, тут можлива імітація, але не жива традиція.
Чи увійшли свого часу в одеську мову українізми? Увійшли. Я пам’ятаю українські слова у мові моєї бабусі Раї. Деякі прислів’я. Іноді українська поєднувалась з ідиш, яка у питанні "вус (що) трапилося"?
Одеська мова також стала жертвою національної політики СРСРТільки ледачий не знущався з мови одеситів – згадую Дорошевича. Але у ті часи ця мова була живою.
Поступово русифікація забрала своє й чуже. Одеська мова також стала жертвою національної політики СРСР, наслідками якої було винищення чи висилання національних громад. Сьогодні це або консерви, або архіви. Українізація Одеси в першу чергу призведе до нового одеського суржика. Хто знає, може він і увійде у історію й літературу, як колись увійшла нині вбита одеська мова.
Текст опубліковано з дозволу автора