Чи справді 2016 рік був настільки жахливим

Погляди

31 грудня 2016, 15:03

Пітер Пол Каттералл

Професор історії та політології Вестмінстерського університету

Рік здавався кінцем епохи, але є ризик, що нова епоха буде набагато гірше

Ще на початку року, коли Девід Боуї назавжди покинув сцену, деякі з підозрою стали ставитися до 2016-го, що тільки-но настав. Боуї був іконою 1970-х, епохи, коли домінуюча (з точки зору купівельної спроможності) частина населення західних країн – поствоєнні бейбі-бумери – досягла зрілості. Після Боуї померла ще не одна легенда. І 2016 рік почав здаватися багатьом кінцем епохи.

Настало літо, і в Британії відбулося голосування за вихід країни із Європейського Союзу. Після цього відчуття кінця епохи посилилось ще більше. З'явилися статті, які перераховують всі жахи 2016 року – починаючи від вірусу Зіка і закінчуючи спробою державного перевороту в Туреччині. Тим часом у Сполучених Штатах президентом був обраний Дональд Трамп – на тій же хвилі відкидання традиційної політики, що і в Британії. Відчуття того, що 2016-й – незвичайний рік, закріпилося.

Атмосферу кінця епохи добре відображає слово «постправда», визнане словом року. І Брекзіт, і перемога Трампа свідчать про те, що це був період неприкритої брехні і демагогії. Тим не менш, для соціал-консерваторів, які проголосували за Трампа, його промови є правдою. Він тиснув на страх невідомості, невизначеного майбутнього.

Громадяни Італії, які проголосували на референдумі проти конституційної реформи, як і американці, з ностальгією озиралися назад, думаючи, скоріше, про уявне минуле, ніж про невідоме майбутнє. Страх швидких змін став головним рушійним фактором електоральної поведінки соціал-консерваторів у 2016 році. Їх настрої краще описало б слово «постдовіра», ніж «постправда».

Атмосферу кінця епохи добре відображає слово «постправда», визнане словом року

Вони не помітили іронії в тому, що Трамп виступає з антиістеблішментською позицією. Ще одна іронія полягає в тому, що наплив біженців, що став однією з причин активізації страхів соціал-консерваторів, почав знижуватися, хоча Сирія все ще залишається регіоном знищення. Незважаючи на страх, що Ісламська держава спробує експортувати тероризм на Захід (особливо на тлі терактів в європейських містах), головними жертвами терористів залишаються жителі Іраку, Афганістану, Нігерії, Пакистану та Сирії. Тим не менш, думка про те, що 2016 рік був особливо поганий, витає саме на Заході.

Коли погано значить погано

Як ви оцінюєте, поганим був рік чи ні? Напевно, найпростіший метод – порахувати кількість загиблих людей. Найжахливіший рік, виходячи з цієї логіки, був близько 75 тисяч років тому, коли відбулося виверження вулкана Тоба. Після нього настала "вулканічна зима", людство практично повністю вимерло. Другим найбільш небезпечним періодом в історії людства можна назвати пандемії чуми 1340-х років.

За останні сто років найгіршим роком, з точки зору кількості загиблих людей, став, напевно, 1918-й. Закінчення Першої світової війни збіглося зі спалахом «іспанки», яка забрала життя від 20 до 50 мільйонів людей. Подібні пандемії є природними катастрофами, але люди своєю активністю можуть поширювати їх швидше. Це помітно, наприклад, при порівнянні глобальних наслідків пандемії грипу 1918-20 років і набагато більш локальних наслідків Юстиніанової чуми 541 року.

Так що страх глобалізації не такий вже і надуманий – якщо людство не візьметься за припинення можливих пандемій.

Війни, тим часом, є лише найбільш очевидним з різних антропогенних факторів, які роздувають індекс смертності. Не в останню чергу тому, що вони, як правило, тягнуть за собою інших «вершників апокаліпсису». Виходячи з вищевикладеного, 2016 рік навряд чи можна назвати найгіршим в історії.

До чого готуватися

Спроби людства колективно виграти премію Дарвіна і знищити себе у війнах були помітніші у 1939-1945 роках, під час монгольських завоювань і європейських атак на Північну і Південну Америки. Це ж стосується і голоду, що загубив раніше чимало життів. Наприклад, під час голоду в британській Бенгалії 1769-1773 загинули близько 11 мільйонів чоловік.

Так що в 2016 році людство, на щастя, не завоювало приз Дарвіна. Тим не менш, рік, що минає, викликав відчуття кінця епохи, особливо в країнах Заходу. А якщо так, то і початку нової. Після Брекзіта стає зрозуміло, що ця нова ера навряд чи принесе спокійну впевненість, якої жадають соціал-консерватори. Але важливо пам'ятати, що економічний націоналізм, до якого багато хто з них прагне, в минулому вже прокладав шлях до конфліктів, гідних премії Дарвіна.

Непередбачувані особистості, подібні до Трампа, тепер тримають руку на ядерній кнопці – коли не сваряться з Китаєм, звичайно. І якщо 2016 рік здавався кінцем епохи, то є ризик, що нова епоха буде куди гірше.

Переклад НВ

Вперше опубліковано на The Conversation. Републікування повної версії тексту заборонено

Більше поглядів тут

Інші новини

Всі новини