Існують великі сумніви щодо цього. Нині справа Януковича наче доходить до свого логічного завершення, хоча і залишає багато відкритих серйозних питань.
Останнім часом справа Януковича рухалась, м’яко кажучи, не дуже швидко, і без помітного прогресу. Навколо витає багато скандалів. Нещодавно одне з видань опублікувало інформацію, що начебто вирок уже написаний і це буде 15 років з конфіскацією майна. Причому 30 липня, коли мало відбутися чергове засідання у цій справі, відбулась також співбесіда зі суддею Дев’ятко щодо подальшого проходження конкурсу на заміщення суддівської посади, що в кінцевому результаті можна розглядати як елемент тиску на суд. Так само як чергові скандали з адвокатами Януковича: їх хотіли замінити на безкоштовних, що в принципі, мабуть, було б не зовсім коректно без наявності згоди самого обвинуваченого та учасників процесу захисту.
Справа Януковича була достатньо слизькою від самого початку, коли її кваліфікували як державну зраду. Слід відмітити, що справа Манафорта в принципі слабко може корелювати зі справою про державну зраду. Об’єктивно, державна зрада стосується тих дій, які Янукович здійснив уже після того, як залишив Україну. І навряд чи Манафорт мав якесь відношення до написання листа Путіну про введення військ. Коротше кажучи, більшою мірою це стосується не Манафорта, а Росії, і тих, хто знаходиться на її території.
Справа Януковича була достатньо слизькою від самого початку
На даному етапі розглядалися переважно справи, пов’язані з діяльністю Януковича, коли він ще виконував обов’язки президента – і тут суд над Манафортом міг би відкрити щось цікаве. І такі подробиці з’являються. Але прокуратура вперто зосередилась саме на державній зраді, яку об’єктивно дуже важко довести. Тому ми і бачимо всі ці пертурбації.
Зрозуміло, що вони хочуть – і прокуратура в особі Луценка про це неодноразово заявляла – винести вирок до Дня незалежності. Щоправда, обіцяли вирок до Дня незалежності минулого року. Зрештою, такий поспіх може створити прекрасні умови, щоб Янукович і його захист оскаржили цей вирок у суді.
Справа Януковича радше символічна. Зрозуміло, що перш ніж йти на вибори, президенту Порошенку необхідно мати хоч якийсь вирок над своїм попередником, аби опоненти не мали чого йому пред’явити. Адже це один із основних напрямків претензій до Порошенка – заяви про те, що ніхто не покараний за злочини попереднього режиму.
Тому владі потрібен бодай якийсь вирок у справі Януковича, мовляв, дивіться, ми всіх притягаємо до відповідальності. А подальше майбутнє вироку, здається, нікого не хвилює – навіть якщо він може бути оскаржений у Європейському Суді з прав людини, для чого в принципі є всі підстави. Тут можна посилатися і на процесуальні моменти, і кваліфікувати певні дії як тиск на суд. Ну а насамкінець сказати, що все через продажність іноземного правосуддя і тому подібне. Але все це буде потім, не зараз.
Справа Манафорта була б для України цікавою, якби стосувалася якихось політичних і економічних оборудок часів правління самого Януковича. Зараз же, наскільки я розумію, суть справи Манафорта полягає у політичній корупції. І це питання наші правоохоронці навряд чи будуть розглядати в контексті справи Януковича, бо так чи інакше політична корупція часів екс-президента не могла бути продуктом дій його самого. Хоча очевидно, що в суді над Манафортом можуть згадати певну кількість фігурантів, значна частина яких і зараз продовжує досить успішно перебувати в складі політичної еліти.
Як на мене, у зв’язку з цими справами, що починаються у США, у нас дещо демонізують Манафорта. Таке враження, що з нього роблять фігуру ледь не важливішу, ніж сам Янукович та всі інші керівники України. Це зручно – у всьому винуватий Манафорт, а ми лише виконавці.
Логіка зрозуміла: в Америці за нього взялися серйозно, і він у будь-якому випадку понесе якусь відповідальність. А оскільки не буде активно впливати на американську політику, можна все валити на нього.
Та справа у тому, що Манафорт був просто виконавцем-професіоналом, не надто сповненим моральних умовностей. Цим, зрештою, і відзначається значна частина політтехнологів. Тобто у Манафорта не було якихось моральних обмежень – він лише був професіоналом, який відповідав за вирішення конкретних питань, пов’язаних з іміджом президента Януковича та закріпленням його політичної влади. Але сам він цей процес не визначав, а усього лиш виконував конкретні задачі, які перед ними ставились та досить непогано оплачувались.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени