Демобілізація в Україні. Скільки служити під час воєнного стану, хто з військових має право на звільнення — чи є зміни з 1 грудня

Загальна мобілізація та воєнний стан в Україні продовжили до 14 лютого 2024 року, умови для служби в цей період відрізняються, військові усіх видів призову та служби за контрактом не можуть звільнитися за власним бажанням, а строк служби не обмежено.

Протягом 2022 та 2023 років вносилися зміни щодо підстав на звільнення та строку служби деяких категорій військових, проте закон України Про військовий обов’язок і військову службу передбачає, що демобілізація під час воєнного стану можлива лише за наказом президента, в іншому випадку, вона проводиться після закінчення воєнного стану.

Наразі військові в Україні під час воєнного стану мають право на звільнення за підставами, вказаними у статті 26 закону, за станом здоров’я, за сімейними обставинами, у разі досягнення граничного віку перебування на службі або у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання.

Скільки служити стрільцям, сержантам та офіцерам

Протягом 2022 та 2023 року в Україні стало ясно, що деякі норми права щодо воєнного стану, прийняті в 90-х роках 20-го століття не відповідають умовам сьогодення, і Верховна Рада здійснює реформи в законодавстві щодо оборони та захисту країни. Такі зміни провелися щодо строків служби військовослужбовців під час воєнного стану.

За останніми змінами, які вступили в дію в законі Про військовий обов’язок і військову службу, військовослужбовцям, які закінчили заклади фахової передвищої військової освіти, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти та здобули рівень фахової передвищої військової освіти за програмою підготовки для проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського складу строк служби встановили не менше 5 років. До цього військові цієї категорії могли служити від 24 до 60 місяців (від 2 до 5 років) в залежності від місця служби.

Строк служби для різних категорій військових відрізняється в мирний час та під час воєнного стану. Рядові, сержанти, старшини, молодші, старші та вищі офіцери служать різні терміни на військовій службі. Терміни служби в Україні такі:

• до 12 місяців ― особи, які на час призову на строкову військову службу мають ступінь вищої освіти магістра;

• до 18 місяців ― солдати і матроси, сержанти і старшини, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях;

• контрактники ЗСУ служать до трьох років рядовими, від трьох до п’яти ― сержантами і старшинами;

• від 24 до 60 місяців ― громадяни, яким первинне військове звання присвоєно після проходження повного курсу військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу або в порядку атестування осіб до присвоєння первинних військових звань офіцерського складу запасу;

• 5 років ― для військовослужбовців, які закінчили заклади фахової передвищої військової освіти, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти та здобули рівень фахової передвищої військової освіти за програмою підготовки для проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського складу;

• 12 ― 60 місяців ― інші громадяни.

Строк служби під час воєнного стану в Україні

Під час воєнного стану військові служать по-іншому. Воєнний стан може тривати три місяці, а може продовжуватися роками. Тому, для військових встановили правила служби на цей період. Окремі правила діють для військових строкової служби, військових, призваних по мобілізації та тих, хто несе службу за контрактом.

Головна особливість, що військові, які служать за контрактом та не мають українського громадянства мають право на звільнення за власним бажанням.

1. Військові строкової служби під час воєнного стану залишаються на військовій службі до:

• кінця воєнного стану;
• демобілізації;
• поки не з’явиться підстава для звільнення відповідно до закону.

З 1 серпня 2023 року військові строкової служби, у яких закінчується строк служби за призовом, можуть добровільно мобілізуватися та перейти у статус військових за мобілізацією із відповідними правами та підпорядкуванням. Подальша їх служба проходитиме як у військових, призваних по мобілізації.

2. Військові, призвані по мобілізації з 24 лютого 2022 року служать до закінчення воєнного стану або оголошення демобілізації. Вони можуть звільнитися у передбачених законом випадках, якщо мають документи, що підтверджують підстави для звільнення.

3. Військові, які несуть службу за контрактом, служать той термін, на який його підписали. У разі його закінчення, термін дії контракту автоматично продовжується, і такі військові й далі несуть служу по тому ж контракту до:

• кінця воєнного стану;
• демобілізації;
• поки не з’явиться підстава для звільнення відповідно до закону.

Звільнення військових за станом здоров’я

Через зміни до законодавства, звільнення з військової служби на підставі стану здоров’я відбувається за двох умов, які може визначити ВЛК після огляду військовослужбовця. Військовослужбовець може бути звільнений через постанову ВЛК:

• про непридатність до військової служби з виключенням з військового;
• про непридатність до військової служби з переоглядом через 6−12 місяців;

У разі важких хвороб у військових, на ВЛК можуть призначати лікування з обстеженням через певний час. Раніше, дообстеження було необхідне через два місяці. Після вступу в силу законопроєкту № 8169, військовослужбовець, який має тяжку хворобу, відправлений на лікування із дообстеженням має право на звільнення за станом здоров’я. Після дообстеження ВЛК зможе прийняти рішення про повернення до служби чи звільнення з виключенням з обліку.

Звільнення можливе, якщо хвороба підпадає під пункт а) у Розкладі хвороб.

Звільнення за сімейними обставинами

Найбільше підстав для звільнення військових ― за сімейними обставинами.

• у зв’язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
• у зв’язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі захворювання, вказані в законі, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;
• у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я;
• у зв’язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
• у зв’язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
• у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
• у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
• військовослужбовці-жінки — у зв’язку з вагітністю;
• військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
• один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
• військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
• перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
• військовослужбовці, якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Звільнення з військової служби контрактників

Для військових, які служать за контрактом та для мобілізованих військових частково співпадає частина підстав для звільнення з військової служби під час воєнного стану.

Крім основних чотирьох категорій, військові за контрактом мають право на звільнення за власним бажанням ― якщо вони громадяни або піддані іншої країни.

Військові контрактної служби не можуть звільнитися, якщо:

• у них є дружина (чоловік) з інвалідністю;
• один із батьків (своїх чи дружини/чоловіка) є особою з інвалідністю I чи II групи;
• на утриманні військовослужбовця перебуває троє і більше дітей віком до 18 років. У разі якщо частина дітей народжені в іншому шлюбі і проживають з матір'ю, то факт їх утримання підтверджується довідкою про сплату аліментів на рідних дітей.

Демобілізація через 18 місяців ― новий законопроєкт

Законопроєкт № 10294 пропонує дозволити військовим звільнятися за власним бажанням після 18 місяців служби з дня мобілізації.

Автори законопроекту зауважують, що безстрокова служба без права на демобілізацією є порушенням ст. 24 та ч. 2 ст. 64 Конституції, а також загальних принципів справедливості та рівності перед законом.

«Ситуація невизначеності термінів служби призводить до погіршення морально-психологічного стану військовослужбовців, а також потенційно до соціальної напруги між тими, хто служив і служить з одного року — й тими, хто не служив і не служить, з іншого. Невизначеність терміну мобілізації або постійна мобілізація тих самих людей у довгостроковій перспективі може призвести до нестачі кадрів, а також до соціально-психологічних проблем як у суспільстві загалом (почуття дискримінованості або, навпаки, винятковості захисників), так і всередині армії (деморалізація, психологічні проблеми у військовослужбовців, почастішання випадків самовільного залишення частини тощо)», ― підкреслили вони.

В статтю 23 пункт 7 закону України Про військовий обов’язок і військову службу пропонують додати абзац щодо строків служби:

Для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, під час дії воєнного стану, ― не більше 18 місяців з моменту призову під час мобілізації, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.

Також, у пункт 9 тої ж статті ходіть додати абзац:

1) для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба продовжується понад встановлені строки: з моменту введення воєнного стану (настання воєнного часу) ― до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених абзацом п’ятим частини сьомої статті 23 цього Закону, пунктами «а», «б», «в», «г» частини другої, пунктами «а», «б», «в», «г», «ґ», «д», «е» частини третьої та підпунктом «ґ» пункту 2 частини четвертої статті 26 цього Закону;

Відповідно, у частину 4 статті 26 щодо підстав для звільнення з військової служби під час воєнного стану, пропонують додати підпункт «ґ»:

ґ) у разі якщо військовослужбовці вислужили не менше 18 місяців військової служби за призовом під час мобілізації, з дня набуття такого права (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), але не пізніше трьох місяців з дня подання рапорту на звільнення з військової служби.

Таким чином, законопроектом пропонується звільнення не пізніше, ніж через три місяці після подання рапорту, якщо військовий відслужив від 18 місяців за призовом по мобілізації.